7. Печерское отделение

Берлинский М. Ф.

Четвертое отделение Старого Киева называется Печерское, понеже обращено к Печерской стороне, и, как выше упомянуто, расположено все на косогорном месте. Сия часть в прошедшем веке [стр. 124] присоединена к городу новым земляным валом [проблема датування цього валу досі лишається дискусійною. Археологічні дослідження ділянки того валу біля Печерської брами (площі Жовтневої революції), однак, показали конструкцію, ідентичну конструкції Ярославова вала впритул до Золотих воріт. Отож вал, про який мова, мабуть, теж відноситься до XI ст.; він становив собою аванукріплення перед Лядською брамою, розташованою на плато над Печерською брамою], простирающимся от Михайловского бастиона по низменной стороне и примыкающимся потом к старому валу у Золотых ворот [історія київських фортифікацій в цьому районі жваво обговорювалася в спеціальній літературі. М.Берлинський, як сказано, стоїть на тій позиції, що Ярославів вал XI ст. проходив уздовж краю плато (повз нинішніх «Присутствених місць»), а вали, які спускалися до Козячого болота (нині площа Жовтневої революції), були збудовані в 30-х роках XVIII ст. фельдмаршалом Мініхом. Більшість дослідників, однак, вважають давніми саме нижні вали, а верхній датують XVIII ст. Археологічні дослідження, про які мова вище, показали, що нижні вали, найімовірніше, відносяться до XI ст. Це, однак, не вирішує питання про датування верхнього валу. Проблема залишається нерозв'язаною; дійсна картина, напевно, була набагато складнішою, оскільки Печорське відділення в процесі забудови зазнало планування і докорінно змінило свій рельєф, якому були підкорені фортифікації як XI, так і XVIII ст.].

Из сей части, посредством в нижнем валу устроенных каменных крепостных ворот [при гаубвахте сих ворот устроен для содержания колодников деревянный острог] [мурована Печерська брама споруджена у XVIII ст., отже, в часи М.Берлинського вже існувала. Знесена в процесі реконструкції нагірного міста в першій половині та середині XIX ст. Залишки її відкриті археологами в ході підготовки до святкування 1500-річчя Києва; нині експонуються в підземному переході на площі Жовтневої революції] проходит дорога к Печерской крепости, другая к Василькову, а третья на Подол. Здесь нет примечания достойных мест. Существовавшая деревянная Покровская на горе церковь [не збереглася], возле вала и проезда от ведущего Михайловского монастыря, в половине еще 17 века составляла монастырь или подворье Киево-Печерской принадлежащее лавре. В 1699 году коштом полковника Сухарева полку и его чиновников, здесь жительствовавших, вновь устроена или переделана из Феодосиевской церкви, взятой на старом базаре из Печерской части, где тогда настоящая каменная строилась. В 1718 году починена, в 1784 году по обветшании совсем упразднена; приход же ея причислен к вышеупомянутой Тресвятительской церкви.

Впрочем, в сей части города, Старом Киеве, каменного строения: церквей больших и малых 8; монастырьских и казенных строений 13, деревянного же строения: церков больших и малых 6, кроме казенного, монастырского и публичного строения партикулярных дворов 536; в коих жителей всякого состояния и пола обитает 2534 души. Сии обыватели состоят большею частию из отставных офицеров и солдат, частию из людей приказного звания, частию же из мещанства и казенных крестьян.