Виникнення держави

Шестопалова Л. М.

Послідовність формування норм:

– Початкова практика захисту первісних людей від нападів грунтувалася на механізмах самозахисту, притаманних усьому живому, які в період дикості були нормою, а в період об’єднання людей у стада та племена стали набувати характеру спочатку не схвалюваної, а потім забороненої поведінки.

– Наступним етапом став розвиток кровавої помсти та зміцнення влади вождя (князя). Кровні зв’язки помножували сили окремої особи (раніше лише мати захищала свою дитину генетично). Далі усі члени роду почали здійснювати патронаж слабких сородичів, з’являлася братерська, синівська та батьківська опіка. Та кровна помста збільшувала конфлікт у часі, хоча людина сприймалася тепер не сама по собі, а як частина цілого.

– Спочатку вожаки спиралися на власну силу, а далі – на озброєний загін. Вожак доповнював кровну помсту. Помста переважно орієнтувалася на поза родові відносини. При неефективні владі могли формуватися механізми самозахисту людей, в тому числі суперечні установкам усього суспільства. Сильні вожаки витісняли кровну помсту, вирішуючи справи самі. Але впливати ефективно на поведінку людей не лише матеріальною карою, а й моральною (шамани, релігія).

– Власне право починалося із перших заборон, які оберігали життя племені, але вже з огляду на усвідомлення соціального регулювання виживання. Першою свідомою забороною стала заборона на інцест (кровозмішення). І тільки після цього було запроваджено інші заборони, які полегшували виживання і життя племені, керуючись в першу чергу принципами доцільності і правильності для всього племені.

Причини й умови виникнення держави:

– ускладнення соціального життя внаслідок якісного стрибка;

– неспроможність “первинної демократії” в нових умовах ефективно виявляти, реалізовувати й охороняти загальні інтереси;

– виникнення в суспільстві нерівності серед його членів, його розшарування на певні соціальні верстви (класи, страти);

– угрупування членів суспільства, зайнятих безпосередньо у матеріальному виробництві, і зайнятих управлінням (чиновництво);

– потреба суспільства зберегти свою цілісність;

– потреба здійснення ефективного соціального управління за умов зростання населення;

– зміна форми та характеру зв’язків між родами, членами суспільства та суспільством;

– якісні зміни в суспільному виробництві;

– поділ суспільної праці на матеріальну й ідеологічну;

– зміни у свідомості людей;

– трансформація охоронної діяльності у професійну внаслідок почастішання конфліктних ситуацій та введення відповідних посад (тобто первинна форма державної влади).

Передумови виникнення держави:

– великі розподіли праці: землеробство відокремлюється від скотарства, ремесло від землеробства;

– поява надлишкового продукту, патріархальної сім’ї, приватної власності і майнової нерівності, формування класу купців;

– утворення великих груп людей з протилежними інтересами (класів), з протилежним відношенням до засобів виробництва, до результатів праці, виникнення міжкласових конфліктів;

– неспроможність суспільної влади первісного ладу врегулювати класові протиріччя і конфлікти;

– утворення спеціальних організацій людей, що професійно здійснюють керівництво в суспільстві, формування держави як політичної організації публічної влади;

– інші фактори природно-географічного, політичного, економічного, організаційного та соціального характеру.

Виникнення держави в окремому суспільстві – зумовлювалося своєрідним комплексом причин та умов (географічних, кліматичних, етнічних, виробничих тощо), які також залежали від особливостей існування попереднього стану суспільства.

Шляхи виникнення держави:

– типовий;

– нетиповий.

Етапи створення держави:

– усвідомлення потреби виживання та захисту роду;

– формулювання перших заборон (і норм) для виживання суспільства та забезпечення його функціонування;

– створення армії (та флоту) як озброєної сили панівного класу (еліти);

– створення поліції;

– виникнення публічної влади (виокремлення апарату);

– відокремлення держави від більшості населення;

– панівне становище держави над кожним окремим представником суспільства та його спільнотами (сім’єю, релігійним чи іншим об’єднанням), у тому числі пануючого класу;

– обов’язковість виконання рішень влади під страхом (можливістю) покарання;

– створення позитивного права.

Публічна влада – особливим чином організована матеріальна влада фізичного примусу у вигляді армії, флоту, поліції, в’язниць тощо, яка не зливається повністю з державою та церквою.

Публічна влада – прилюдна, гласна, відкрита, громадська, загальна для найширших кіл влада, що належить народові.