Організація соціальної влади
в первісному суспільстві

Шестопалова Л. М.

Первісний лад – суспільно-економічна формація, певний тип суспільства, що характеризується колективною формою об’єднання людей, які спільно виробляли примітивні знаряддя праці, засоби для свого існування, де панувала колективна власність і суспільна влада. Розглядають дородову (група людей, первісне стадо); і родові спільності людей (родова община, проселянська община).

Основні етапи розвитку общини як форми організації людей:

праобщина (первісне людське стадо);

родова община;

проселянська община.

Первісне стадо – об’єднання окремих людей і їх груп для спільної охоти, спільного проживання, спільного здобування і споживання їжі, інших засобів існування.

Ознаки праобщини:

– незначна за своєю чисельністю (20–30 чоловіків і жінок і кілька десятків малюків і підлітків);

– наявність основ соціальної організованості, що базувалася на владі вожака;

– ця організованість мала безпосередній характер, існувала у вигляді візуального чи звукового спілкування;

– спільнота зумовлювалась існуванням спільних інтересів і потреб первісних людей.

Рід – первинний виробничий, соціальний і етнічний колектив людей в докласовому суспільстві, який засновується і існує, як правило, на кровно-родинних зв’язках.

Ознаки родової общини:

– це більш упорядкована форма соціальної організації;

– виникла за добу родової общини;

– створювалася на засадах колективізму у виробництві і споживанні;

– мала загальну власність;

– мала зрівняльний розподіл засобів до життя між усіма членами роду незалежно від їх участі у спільній трудовій діяльності;

– її члени усвідомлювали соціальні зв’язки спорідненості через спільність інтересів;

– провідну роль у піклуванні про сім’ю та веденні господарства відігравали жінки;

– існувало безладдя статевих зв’язків;

– родова община існувала як материнський рід, пов’язаний спільним походженням за матір’ю;

– у племена, роди об’єднувалися на основі шлюбних зв’язків внаслідок заборони їх всередині роду;

– спільною власністю роду була земля – головний засіб для полювання, збирання врожаю, виготовлення примітивних знарядь праці тощо;

– низька ефективність виробництва забезпечувала лише необхідні життєві потреби;

– наявність первісного народовладдя:

– суспільні справи вирішувалися волевиявленням усіх дорослих членів роду на їх зібраннях;

– роди очолювали старійшини – найбільш поважні та досвідчені люди;

– усі були рівними, ніхто не мав привілеїв;

– старійшини, поряд з іншими членами роду, брали участь у спільній трудовій діяльності, їх влада засновувалася на особистому авторитеті, інтелектуальних і емоційних достоїнствах, добровільному виконанні їх рішень іншими членами роду;

– влада старійшини спрямовувалася на забезпечення інтересів роду, була конкретним і повсякденним втіленням його волі й тому підтримувалася реальними діями членів роду;

– ця влада поєднувалася з родовою общиною, не виокремлювалася з неї;

– вона уособлювала господарську, військову й наглядову (за виконанням звичаїв) функції;

– у разі порушення звичаїв суспільний примус застосовувався у вигляді лайки, фізичного покарання, вигнання з роду;

– міра покарання визначалася старійшинами і виконувалася ними самими, чи іншими сородичами.

Фратрія – братство двох і більше родів, що характеризується розширенням взаємних зв’язків між родами.

Плем’я – спільність людей в докласовому суспільстві, що складалася з декілька родів, які мали багато спільних рис і інтересів: загальний діалект мови, однакові звичаї і релігійні культи, загальну теорію для полювання і проживання, загальну назву тощо.

Ознаки проселянської общини:

– ієрархізація органів влади;

– замість зібрань усіх членів роду все частіше провадилися збори тільки чоловіків;

– велике значення надавалося єдності суджень, а не рішенням більшості;

– принцип представництва: голови господарств входять до родових общинних рад, а їх голови – до рад фратрій і племен;

– кожному рівню влади стає властивою своя сфера компетенції, коло питань, що ним вирішується;

– орган вищого рівня мав певні повноваження щодо нижчого;

– відбувається поділ влади на світську, військову, релігійну;

– поряд зі старійшинами, військовими вождями, жерцями з’являються інші лідери – так звані “великі люди” – чоловіки, які завдяки своїм особистим якостям і багатству, що почало з’являтися внаслідок виникнення надлишкового продукту, набували авторитету серед сородичів, користувалися їх підтримкою;

– багатство, знання, досвід і вміння передаються прямим нащадкам, які також здебільшого стають багатими.