Ars poëtica

Богдан-Ігор Антонич

Мініатюра сонця – яблуко надхнення

на дереві життя – на дереві мистецтва

і творчість, наче присуд, творчість невмоленна

і з світом торг красою – муз скупих купецтво.

За кожен кусень щастя кара. Тільки обрій

узором кола вчить про досконалість міри.

Прилюдно сповідаюсь urbi et orbi

із захвату, із горя, з гордощів, з зневіри.

І прийдуть із єлеєм, прийдуть з терезами

краси помильні судді і відважать смуток,

діапазон п’яніння, думку, слова гаму,

а ти, як завжди, будеш сам, щоб все забути.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 25.