Весіння ніч

Богдан-Ігор Антонич

Настурцій ніч і ніч конвалій.

Пливе музика радієва.

В саду тривожний жду – ніч палить –

тебе, далека зоре, Єво!

Карузо ночі – тенор місяць

у скриньці радієвій кличе.

Для наших душ замало місця,

кохання вічна таємнице!

І для сердець замало світла,

землі замало і п’яніння!

Вітри ранкові, наче мітли,

з стежок змітають ніч весінню.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Книга Лева. – Львів: 1936 р., с. 19.