Два серця

Богдан-Ігор Антонич

У вечір, в обрії, у спів

підем обнявшись перед себе.

Мов черепицю із дахів,

зриває вітер зорі з неба.

І відділившись від юрби,

загорнемося в хутро ночі.

Хай два серця – два голуби

співзвучно й тужно затріпочуть.

3 квітня 1935.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Зелена Євангелія. – Львів: 1938 р., с. 17.