Весільна

Богдан-Ігор Антонич

Для Олечки

Послухай: б’є весільний бубон

і клени клоняться, мов пави.

В твоє волосся, моя люба,

заплівся місяць кучерявий.

Чому пригасла скрипка трохи,

чому тремтить твоя долоня?

Ніч срібним сяйвом, наче мохом,

обмотує підкови коням.

12 березня 1935.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Зелена Євангелія. – Львів: 1938 р., с. 15.