Портрет теслі

Богдан-Ігор Антонич

Він був закоханий в мистецтво і мистець в коханні,

тесав церкви стрільчасті й чарував жінок,

тесав слова надхненні й на скрипці грав квітчастій.

Горіли молодиці і дівчата в п’янім щасті.

Ой, не одна згубила з них вінок!

Коли умер, лишились його твори:

дзвінкі пісні й церкви сріблистобанні.

Дяки співали і співали хори,

церкви були в смеречину убрані.

Ой, голосило в кучерявий ранок

дванадцять найкращих коханок.

4 квітня 1935.

Подається за виданням: Антонич Б. І. Зелена Євангелія. – Львів: 1938 р., с. 19.