Подражаніє Горацію

Левко Боровиковський

Beatus ille… etc.

Epod. Car. II

Щасливий в світі той, хто так уміє жить,

Як наші прадіди живали:

Волами рідними дідівський степ кроїть,

Довги затилка не згинали.

Не кличе барабан впівніч на розбиття,

На море човен не спускає,

Не тягне брата в суд; чуприною сміття

З порогів панських не змітає;

А хто на хуторі розсаджує садок,

Дорідні вишеньки кохає

І ножиком кривим до яблуньок, грушок,

Спиливши, різочки щепляє;

Розлігшись на траві, в сопілочку сурмить

І за волами наглядає;

Або із спільників в лип’янку мед сочить,

З овечок вовницю зстригає;

Або, як блідную покаже осінь твар

І спіла овощ пожовтіє,

Він трусить яблука і сушить на узвар

Та на зиму озиме сіє;

Або, розлігшись, спить під дубом на траві

Під боком річечка лепече,

В леваді пісеньок співають косарі,

І соловеєчко щебече;

Або, як під різдво притрусить землю сніг,

Річки морозець постинає,

Зібравши парубків, за пояс взявши ріг,

З собаками вовків ганяє;

Або, розкинувши зрадливі тенета,

Кругом проліска обставляє,

А там з усіх країв кричать: га-ту! га-та! –

І заєць в сітку застряває…

І на ніч для зайців він сітку заставля

(І все сусідові без шкоди)…

А блисне зірочка – він з добиччю чвала

До жінки, діток, до господи.

Він тілько що на двір, а жінка на поріг –

Його із радощу вітає,

Вечеря на столі, – а дітвора, як рій

На матку, – батька обсідає.

Як смачно на печі, забравшись на черінь,

Після охоти відпочине!

Як завтра весело покине свій курінь

І знову до роботи кине!..

1828, Харків

Примітки

Вперше надруковано в жури. «Вестник Европы», 1830, № 3 (лютий), с. 184 – 185, за підписом: «Б-й». У кінці зазначено дату та місце написання: «1828. Харьков». У підрядковій примітці вказується розмір, яким написано твір.

Авторство Боровиковського підтверджується на підставі «Реестра…», де цей твір стоїть під номером 75 (рубрика «Переводы») і названий за першим рядком оди Горація, яка лягла в його основу, – «Beatus ille…».

«Подражаніє…» є переспівом з Горація, а не перекладом. Твір Горація в оригіналі має назву «Vitae rusticae laudes» («Хвала сільському життю») і складається з 70 рядків. У Боровиковського всього 44 рядки, та й сам зміст його твору має суттєві відмінності – у зображенні картин природи і побуту помітна тенденція до створення національного колориту. Важливе і те, що Боровиковський не вдається до травестії; його обробка чужого сюжету здійснена в серйозному тоні, без елементів бурлеску, шаржування, як це було помітно в інших сучасних йому поетів (наприклад, у Гулака-Артемовського).

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 39 – 40.