Зимній вечір

Левко Боровиковський

(З Пушкіна)

Буря в хмари небо криє,

Сипле сніг, як з рукава,

То звірюкою завиє,

То застогне, як сова;

То, солому закрутивши,

Попід стріхою шумить,

То в вікно, мов припізнившись

Подорожній, торготить.

Вся примолкла наша хатка,

Тихо в хаті і темно;

Що ж на лавці паніматка

Зажурилась під вікном?

Чи підслухуєш, як свище,

Виє вітер ї шумить,

Чи як дзигою на днищі

Веретенечко дзижчить?

Вип’єм, добра паніматко!

Ну, по одній наливай;

Вип’єм з горя! Де ж кухлятко?

З веретеном не дрімай.

Заспівай, «як мати сина

Виганяла до орди,

Як до зірочки дівчина

Ненці принесла води».

Буря в хмари небо криє,

Сипле сніг, як з рукава,

То звірюкою завиє,

То застогне, як сова…

Вип’єм, добра паніматко,

Ну, по одній наливай;

Вип’єм з горя, де ж кухлятко?

За починком не дрімай!

Примітки

Вперше надруковано в альманасі «Ластівка», с. 281 – 283, за підписом «Л. Боровиковський».

«Зимній вечір» – це переклад однойменного твору О. С. Пушкіна, здійснений не пізніше 1834 р. Боровиковський прагнув до точної передачі змісту оригіналу, і тільки в окремих деталях помітна тенденція до створення національного колориту (заміна виразів із російських народних пісень українськими, введення українських назв знарядь прядіння тощо).

Подається за першодруком.

Заспівай, «як мати сина виганяла до орди»… – Тут Боровиковський відходить від змісту оригіналу. Пушкінські рядки «Спой мне песню, как синица тихо за морем жила…» не перекладені, а замінені перефразованим виразом з української народної пісні «Гомін, гомін, гомін по діброві…». У пісні ці рядки звучать так:

Гомін, гомін, гомін, гомін по діброві,

Туман поле покриває, мати сина виганяє:

«Іди, сину, іди, сину, пріч од мене.

Нехай тебе орда возьме, нехай тебе орда возьме…»

Цю пісню співає один із персонажів п’єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» Микола (перша ява другої дії).

Подається за виданням: Українські поети-романтики. – К.: Наукова думка, 1987 р., с. 73 – 74.