6. Св. великомученик Юрій

Юрій Федькович

(Празник св. Юрія припадає 23 цвітня)

Ой хто ж то, гой хто ж то на білому коні,

У срібнім панцири, у златім шеломі гарцує?

То свят Юрій змія-смока тратує!

Гой змій бо проклятий запер головиці,

І людем не хоче пустити водиці ані судь!…

Аж доки ’му на жир душу не дадуть!

Прийшло ж і цареви дочку свою дати!

Заплакали ревне і отець і мати до Бога,

А удруге до Юрія святого!

Убрали ж царівню у вінець рожевий,

Повели царівню та на жир змієві у яскинь,

Аби пустив людем воду на сей день!

Нещасна ж царівна на коліна впала,

До Господа Бога тяжко заридала: «Ох Боже,

Та й ти святий, ти Юрію, поможи!»

Аж він прилітає на білому кони,

У срібнім панцири, у златім шеломі на майдан!

«Гой тепер ти, лютий змію, зо мнов стань!»

Гой став же ся Юрій з змієм поберати,

Гой став же кінь білий змія тратувати копитьми!…

Гой зарув же змій поганий під ритьми!…

Гой став же ся Юрій з зміїщем бороти,

Гой стало ж го срібне копіє пороти аж в душу!

«Аж тепер я погибати – гой мушу!»

Узяла ж царівня свій пояс шовковий,

Повела царівня змія на припоні у місто,

Бо так велів святий Юрій невісті.

Тогди ж увесь нарід припав на коліна,

І став прославяти Господного сина і Бога,

І Юрія во рицарствіх святого.

8/ІІ. 1876.

Примітки

Друк. Бібліотека для молодежи 1888, стор. 145. Тема та сама, що в Другій пісні о св. Юрію.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 591 – 592.