Проскура

Юрій Федькович

Дитинко Божа!

Ці вірші не до співання, а до читання. Читай же їх собі здорова, але поволеньки собі поволеньки, уважно і поважно, а будеш видіти, які вони ладні та складні вгадні.

Примітки

Під таким заголовком зладив був Федькович 1873 р. для «Просвіти» у Львові збірку легких, набожно-навчаючих віршиків для дітей, але відділ цього товариства не прийняв їх до друку. Бруліон цієї збірки, писаний рукою автора, з його поправками, зберігся між його паперами. Це 3 аркуші сірого паперу, складені кожний окремо, останній піваркуш чистий.

На першій стор титул. Проскура для чемних руських діточок. Звіршував Ю.Федькович. За росказом, коштом і заходом руського товариства «Просвіта» у Львові 1873. На другій стор. «Друковано 1000 таких книжечок (первісно було і перексреслено рукою автора: екземплярів) коштує кожна 2 крейцарі.

В рукописі маємо 19 віршиків, в тому числі дві байки. З того рукопису, пропустивши дещо і додавши дещо нове, видав Ом. Попович 1887 р. в Чернівцях брошурку «Проскурка. Подаруночки чемним руським діточкам Федьковича». (Мала 8-ка, стор. 16. сторони 4, 6 і 10 заняті образками, на стор. 15 ноти, всіх віршиків 14).

Дещо з першої редакції не ввійшло до цієї другої і було друковане пізніше в Бібліотеці для молоді, або лишилося в рукописі. Кладучи в основу нашого видання автограф першої редакцій, ми подаємо відміни друкованим другої ред. в нотах, даючи в головнім тексті інколи й відміни 2 ред., де вони видаються нам кращими. При кінці подаємо під цимм самим титулом ще декілька віршиків, які написав Федькович у тім самім дусі в остатніх роках свого життя вже по виданні друкованої «Проскурки». В нашому е-перевиданні комбінована І. Франком редакція не використовується, дано цілісні варіанти 1873 та 1887 років.

Передмова надрукована: Проскурка 1887, стор. 2. Друкуємо тут із автографу ред. 1, де ота передмова написана над першим віршиком.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 516 – 528.