8. Св. мученик Никифір

Юрій Федькович

Гой болить то, болить, гой болить то дуже,

Як пес тя устеклий, як гадина вкусить;

Але ж бо ще дуще від пса та від гаду,

Як вірний товариш, як друг тебе зрадить!

І святий Никифір мав друга такого,

Ще гірший, лукавший діявола злого!

І звався Сапратій той Юда проклятий,

Задумав, замислив, як друга продати.

Й побіг до царя він, до Валеріяна,

Мучителя-ката на всі христиане.

«Гой царю ж ти, – каже, – що даш в нагороду,

А продам ти душу хорошого роду?»

«Гой дам тобі – каже – і гроший і панства,

Лиш дай ми ту душу, коли християнська!»

«То шли ж – каже – царю, войскові, панцирні,

Никифора ймити, бо він Христу вірний!»

Гой післав же царь панцирні, войскові,

Никифора ймити Сапратія словом.

«Никифоре, – кажуть – ходи теперь з нами,

Ти ж чортови вірив, та будеш ’го тямив!»

«Ба я – каже – чорту не вірив ніколи,

Лиш в друга дуфав-єм, та все божа воля!

Та хоть моя голов під ніж ката піде, –

Бог Господь свідитель, Христос ми побіда!»

І злетіла голов Никифора свята

За зраду лукаву лихого Сапрата.

Никифоре-святе, учуй, ох учуй нас,

Від другів лукавих ратуй-поратуй нас!

Бо пес як тя вкусить, то не болить дуже,

А друг як укусить, гірш змия, гірш вужа!

Бо пес як укусить, то в мить ся загоїть,

А друг як укусить, то нігде-ніколи.

Для того ратуй нас, Никифоре-святе,

Від дружеской зради не дай погибати!

3/IX. 1878.

Примітки

Друк. Бібліотека для молодежи 1889, стор, 18 – 19.

Подається за виданням: Писання Осипа Юрія Федьковича. Перше повне і критичне видання. Том 1. Поезії / З перводруків і автографів зібрав, упорядкував і пояснення додав д-р Іван Франко. – Льв.: друкарня Наукового товариства ім. Шевченка, 1902 р., с. 594 – 595.