«Я із жовто-блакиття перший…»

Микола Хвильовий

Я із жовто-блакиття перший

На фабричний димар зліз.

Журавиних пісень моїх верші

По цехах розставляю – скрізь.

Годувала мачуха-недоля,

Збайстрював мене батько-кукіль…

І до тебе, матусенько рідна,

Моя крице, прийшов звідтіль…

Низесеньке тобі вітання

І уст моїх вишневий смак…

Нових хвилин підняв медяник.

І з ним – вперед!

По великих шляхах, по майданах.

На бруку міцнім і гулкім.

Ніби з огнищем на Купала-Івана,

Я плигаю, плигаю з ним.

Біля мене метушаться, труться

Скалки від розбитої пляшки,

І співають теж революції.

Зідхаючи у минуле важко.

Тільки ще у кізячім царстві

Під вівсяних ланів лепетень.

Догоряючи ледве хвилясто,

В домовину веснянка бреде.

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 342 – 343.