«На кучугурах минулого…»

Микола Хвильовий

На кучугурах минулого

Повстав спогад – соняшний промінь.

Задзвенів крик у повітрі фістулою

і похмурились золоті брови.

То не крики я чую, а зойк…

Ах, лани зблідлі до смерти!

Серце плигає раненою козою.

Осінь.

Примітки

Подається за виданням: Микола Хвильовий. Твори в п’ятьох томах. – Нью-Йорк: Слово, Смолоскип, 1982 р., т. 3, с. 342.