Мир

Софія Малильо

Кожен день – як в старість іменини:

біль і радість, логіці на зло.

Та з глибин буття надія лине,

сили невичерпне джерело.

О, життя поема незбагненна!

Почуттів невпинна течія!

Світ немовби посвітлів для мене,

і відкрита знов душа моя.

Серце знов на свята уповає,

та приємле буднів світлотінь.

Господи, хай мир цей потриває

і дарує проблиски прозрінь.

30/IX-1992.