Пролог-сонет

Ігор Ольшевський

У час, коли від політичних чвар

Наш край двигтить, сягнувши повноліття,

Запитуймо себе щодня й щомиті:

“Що б мовив з цього приводу Кобзар?”

Допоки пломінь совісті не згас,

Допоки розум ще не безробітний,

Задумаймося, молоді і літні,

Як би сьогодні учинив Тарас?

Я твердо знаю: він би не мовчав

І всім би: “Годі плакати!” – сказав.

Не в самоїдстві, не в порожнім слові

Народ мети святої досягав,

А у борні, у праці, і в любові.

Живімо ж, як Пророк заповідав!