5.03.1932 р. Лист до доньки
| 5 березня 1932 р. |
Люба моя донечко! Лесечко, дитино моя дорога й незабутня!
Вчора одержав твого листа з віршиками. Дякую, донечко! Твою фотокартку я вправив у рамку й повісив над своїм ліжком у головах, щоб завжди бачити, як лягати відпочивати, свою любу донечку. Коли б хоч бабуся не падала силами та духом. Я так боюся, так тривожуся за тебе. Якби колись не віз тебе до бабусі, то не були б ми такі бідні й такі розкидані по світу, як зараз. Чуло моє серце і душа, що так воно може бути, але що ж робити? Тепер треба терпіти. Треба вірити, що скоро краще буде.
Я ослаб, бо маю хворе серце, але духом кріпко вірю, що скоро зможу сам заопікуватися тобою. Якби сталося, що повернувся б, то зараз же поїхав би до тебе. Співчуваю мамі. Вона дуже постраждала. Коли знатимеш, де мама, то напишеш мені, щоб і я міг знати, слово їй написати. Як би мені хотілося, щоб вона не робила більше ніяких помилок, бо це дуже шкодить їй. Вона ж письменниця, а це не значить, що тільки «слава», але й страждання, а страждання треба вміти переносити.
Вчись гарно. Читай більше. Книжку Кервуда «Бродяги Півночі» я редагував. Чи читала ти мої твори? Особливо – легенди? Тут я маю для тебе цілу книгу північних (зирянських та лопарських) легенд, але колись уже прочитаєш їх. Не чула, чи вийшла з друку моя книга «Поліські шуми», яку взяло у мене на видання Державне видавництво ще в кінці 1929 року? Напиши, якщо знаєш. Чекаю твого віршика для мене. Віршики твої, що прислала, ще не складні, але дуже щирі й сердечні. Бідна моя донечко! Кріпися! Вчися гарно! Будемо вірити, що скоро я тебе пригорну до своїх грудей. Передай привіт бабусі. Цілую тебе сердечно й щиро.
Твій тато Клим.
Примітки
Кервуд Джеймс Олівер (1878 – 1927) – . Книга «Бродяги Півночі» (1919) – про життя диких звірів.
Подається за виданням: Поліщук К. Вибрані твори. – К.: Смолоскип, 2008 р., с. 657.