20.08.1936 р. Лист до доньки

Лесечко моя люба! Донечко моя дорогесенька, незабутня!

Ах, скільки виболіло серце тата твого, коли він ось стільки вже часу нічогісінько не чує про тебе! Нічогісінько не чує ні про тебе, ні про маму. Де ж ти тепер і що з тобою? Тож як мав ще наприкінці травня листівку від мами, яку вона вислала з Актюби в перших числах травня і в якій, між іншим, згадувала про те, що ти хворієш на малярію, так і досі більш нічого не чую й не знаю.

(…)

Посилку, що ти її вислала мені 29 липня з Актюби, я одержав тут 9 серпня. Я дуже й дуже дякую тобі, а також мамі, що не забули про мене, що таки згадали й прислали, що обіцяли. Я не вимагаю і навіть уже не прошу, хоч і як мені безмірно важко, бо знаю, що й вам обом не мед – отаке життя безпритульне. Так, я дуже був зворушений цією твоєю і маминою увагою, бо це якнайкраще свідчить про те, що як тобі, так і мамі, напевно не хочеться почути десь, колись і від когось, що мене вже на світі немає. А щоб вижити ще цей останній рік свого терпіння, мені конче потрібна хоч яка-небудь допомога, і от така допомога мені є зараз від тебе, донечко бідна моя, кому я сам повинен був би допомогти.

(…)

Лишається мені ще рік бідувати. Рік, але кожен день став мені роком. Коли ще трималися сили, було якось легше, а тепер – просто мороз іде поза шкірою, коли тільки подумаю, що іде ще одна зима і що треба її якось пережити. Минулу зиму ледве-ледве витягнув, а цю…

(…)

Що робить мама, чи пише вона що, чи ні? Хай не падає духом і не перестає творити! Я зараз не пишу нічого тому, що надто вже вимучився за сім літ і надто важке оточення та моральний стан, щоб щось робити. Одначе у мене майже вже закінчена книга про початки літературної творчості у різних народів і хочу писати про своє дитинство та юнацтво. Потрібні мені дуже такі книжки: Гарин-Михайловский «Детство Темы», М. Горький «Детство», «В людях» і «Мои университеты», Л. Толстой «Детство и отрочество», В. Короленко «История моего современника», том 1-й, і Аксаков – «Семейная хроника», «Детство и отрочество внука Багрова».

Як бачиш, цілих вісім книг мушу гарненько прочитати й розібрати, щоб свою одну добре написати, але не маю змоги цих книг тут дістати. Я був би дуже вдячний мамі, якби вона в міру змоги вислала мені дещо з книг рекомендованою бандероллю. їх, особливо Горького та Толстого, можна і в Актюбі дістати. Не смію вже й турбувати. Ех, якби я так оце був на волі!

Як же я страшно стужився за тобою! Як я неймовірно страшно прагну бачити тебе, а також дуже й дуже хотів би побачитися з мамою. Не знаю, чи дождуся я цього, а хотілося б, дуже хотілося б!

Чи зможете ви мені хоч вряди-годи трохи допомагати? Якщо зможете, то не забувайте, що адресувати мені так, як адресуєте тепер, можна лише до грудня м-ця, а з грудня вже не згадуйте «Остров Соловки» або «Соловецкое отделение», а пишіть просто: Карельская АССР, г. Кемь, Кировск. ж. д. 8-е отделение ББК НКВД – мені.

(…)

Цілую тебе гаряче-гаряче й сердечно!

Твій тато Клим.

P. S. Сердечний привіт і поцілунок мій щирий мамі, яку я дуже поважаю й за яку дуже турбуюся, щоб вона не падала духом, не збавляла свого вогню творчого й берегла цілу себе. – К.

Примітки

Подається за виданням: Поліщук К. Вибрані твори. – К.: Смолоскип, 2008 р., с. 667 – 668.