Баран
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Набілив жид мідяків,
І тілько смеркає, –
Все то бідним мужикам
За срібло спускає.
А сам-то він був купець
І торгував м’ясом, –
То, бувало, що не крав,
То купував часом.
Але колись уночі,
Тілько що ліг спати,
Хтось стукає у вікно,
Проситься до хати.
«Хто?» – питається жидок,
– Я, – каже, – пустіте!
Може, треба барана?
Барана купіте! –
Пустив його у коршму, –
А той мішок з себе:
– От вам, – каже, – і баран.
Купіть, коли треба!
«А що хочеш?» – Три копи! –
Жид мацнув руками,
За барана заплатив
Трьома копійками.
Сам не світить, бісів син,
А той не говорить,
Навпомацки і бредуть
З мішком до комори.
А комора у жидка
Була і крамниця,
А часами заодно
Була і різниця.
Упустили барана,
Мужика не стало,
Чи спав жидок, чи не спав,
Але вже світало.
Жидок живо захопив
Всі свої прибори.
Живо капці – і летить
Бігцем до комори.
Але тілько відчинив –
Ахнув, неборака:
Йому замість барана
Скочила собака.
І пропав його баран,
Але й того мало:
Із комори з бараном
І м’яса не стало.
15 окт[ября 1859].
Примітки
Вперше надруковано у виданні: «Співомовки Степана Руданського, К., 1880», стор. 67 – 69. Автографів два: «Співомовки 1859 – 1860», стор. 7, звор. – 8, звор., і «Співомовки 1861», стор. 57 – 59. Подається за автографом 1859 – 1860 рр.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 310 – 311.