Сміх

Степан Руданський

Наробились мужики,

Разом полягали,

Позіхнули кілька раз

Та й позасипали.

Але їден чи здурів,

Чи чорт його знає,

За сокиру ухопив,

Стиха підіймає, –

Хвать їдного по карку!

Голова відпала;

А той голову за чуб,

Та й із нею драла!

І забіг межи корчі,

Голову ховає

Та й сам собі, неборак,

Стиха промовляє:

«То ж то, – каже, – я сміху

Буду з нього мати,

Як устане та пічне

Голови шукати!»

20 окт[ября 1859].

Примітки

Вперше надруковано у виданні: «Співомовки Степана Руданського, К., 1880», стор. 53. Подається за автографом «Співомовки 1859 – 1860», стор. 17, звор.

Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 323.