Господь дав
Степан Руданський
Варіанти тексту
|
||
Пішов козак молодий
В далеку дорогу,
Кинув жінку молоду
Та хату убогу.
Повертає за сім літ,
Хату оглядає,
Дивується сам собі,
Хати не пізнає.
Його хата – як вінок,
Новенька, біленька…
«А звідки то, – запитав, –
Голубко сивенька?»
– Та то, – каже, – господь дав
За твою дорогу!
Козак шапку підійняв:
«Слава, – каже, – богу!»
Входить в хату – скрізь лавки
І столи хороші,
А на столах і лавках
Валяються гроші.
Козак глянув навкруги,
Жінку обіймає,
Поцілував кілька раз.
«Звідки то?» – питає.
– І то, – каже, господь дав
За твою дорогу…
Козак хрест святий поклав:
«Слава, – каже, – богу!»
Коли гляне у куток, –
Аж дітей копиця…
«А то звідки?» – Господь дав!
Каже молодиця.
А той носом покрутив:
«Добрий, – каже, – тато!..
Але, – каже, – на сей раз
Порався багато!..»
14 окт[ября 1859].
Примітки
Вперше надруковано у виданні: «Співомовки Степана Руданського, К., 1880», стор. 52. Автографів два: «Співомовки 1859 – 1860», стор. 5, звор. – 6, і «Співомовки» 1861», стор. 16 – 17. Подається за автографом 1859 – 1860 рр.
У першодруку остання строфа опущена.
Подається за виданням: Степан Руданський. Твори в 3-х тт. – К.: Наукова думка, 1972 р., т. 1, с. 308 – 309.