«Мені снились сльози...»

Г. Гейне
переклад Михайла Старицького

Мені снились сльози й палкі поривання:

У милої в косах барвінок рясний…

Гіркая розмова, солодке кохання,

І голос надбитий у пісні сумній!

Ті мрії давно рознесло, як полову,

Той образ коханий навіки пропав!

Зосталася пісня; тій пісні до схову

І радощі, й тугу не раз я звіряв.

Лини ж, моя пісне, від мене на волю,

В просторі, де зникли надії, лунай;

Ширяй там по світу, знайди мою долю –

Й останнє зітхання ти долі віддай!

Примітки

Вперше надруковано в ж. «Нива», 1865, № 20, стор. 312 – 313, під псевдонімом «Гетьманець». Друкується за збіркою «З давнього зшитку. Пісні і думи», ч. І, К., 1881, стор. 29 – 30.

Подається за виданням: Старицький М. Твори у 8 тт. – К.: Державне видавництво художньої літератури, 1963 р., т. 1, с. 250 – 251.