Перстень

Сидір Воробкевич

Вже місяць буде тому,

Як милий ся прощав;

Як відходив і плакав,

Мені сей перстень дав.

«Як я з війни не верну

І ляжу головов,

Сей перстень нагадає

Тобі мою любов».

А нині рано-вранці

На пальці перстень пук.

Відай над милим кряче

Вже ворон, чорний крук…

Побігла до ворожки

Дівчина молода:

«Ой, пук на двоє перстень!

Се вже якась біда!»

«Не добрий знак се, доню!

Се, бачиш, кров значить…»

«Ах, ненько, коло серця

Огнем пече, горить!»

Сказала і упала,

В очах стемнів їй світ,

І тихо так зів’яла,

Мов під косою цвіт.

На цминтарі в діброві

Дубовий хрест стоїть,

Під ним дівча дрімає

Уже із десять літ.

І хлопець із чужини

До дому не вернув, –

Отам десь під Маджентов

Тяженьким сном заснув.

Примітки

У битві французької та австрійської армій під Маджентою (на півночі Італії) 4 червня 1859 р. австрійці зазнали великих втрат.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 271 – 272.