Три круки

Сидір Воробкевич

Ой летіли круки три,

Сіли над Дніпром,

Стали гратися всі три

Дзюбом і крилом.

З них питаєся один:

«Други ви мої!

Де обідати ми мем?

Знову на ріллі?»

Середущий каже: «Ні!

Тут я вчора був,

Бачив, як козак в Дніпрі

Із човном пірнув».

А найстарший крук на те:

«Я ще кращий жир

Бачив нині у степу –

Се правдивий пир!

Молодий козак є там,

Страшно ся боров!

Бачу відси труп його

І червону кров».

Полетіли круки три

Понад чорний шлях,

Де у крові спочивав

Козак-сіромах.

Аж під хмари піднеслись,

Глянули з гори

І спустилися, мов грім,

Чорні круки три.

Посідали у рядок

На труп козака,

Бачать: шаблю ще держить

Немічна рука,

Та вже нею не махне,

Сціпла, мов та кість –

І обідати почав

Хижий чорний гість.

Перший очі випивав,

Другий серце їв,

Третій грався з козаком,

На шаблюку сів…

Сонце спати вже іде,

Степ туман наляг –

Зірвалися круки три

Й щезли в небесах.

Вийшов місяць, засвітив –

На степу лиш кість –

Добре, добре пирував

Чорний, хижий гість.

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 322 – 323.