Пісня чернівецьких панночок з року 1800

Сидір Воробкевич

Ой щасливо раз ся жило

В нашій Буковині,

Як панни ще не ходили

В страшній криноліні!

Всі носили синю ріклю,

Срібнії нафтали,

Крамський пояс і гордею

І цятки з кристали.

Як панич хотів паннунці

Серце дарувати,

Брав гітару і такої

Починав співати:

«Куконіцо думята,

Зарізала когута,

А когут ся скукурічив

Та й паннунцю покалічив».

А панни тоді не грали

Все на фортеп’яні,

Співанки свої співали,

Не чужі, погані.

Як заграла панна в дримбу,

То жижки дрижали:

Як про Гриця затужила,

То й сови мовчали.

Як панич хотів паннунці і т. д.

Про ватованії груди

Не було чувати,

А шиньйонів дивоглядних

Не було видати, –

Груди були справедливі,

Волос справедливий,

Лиш перука го вкривала.

Як був троха сивий.

Як панич хотів паннунці і т. д.

А про того котільона

Панночки й не снили.

Гальопада – був їх танець,

Прехороший, милий.

Як ніжками, підківками

В хатці ступотіли,

То столи всі, вікна, двері

Зі страху тремтіли.

Як панич хотів паннунці і т. д.

Примітки

криноліна = спідниця на обручах, яку носили в 1850-х 60-х роках для вигладження і розпростирання сукні.

рікля = давніший стрій жіночий, з вирізкою на грудях.

пафтали (волоське слово) = спряжка.

гордея (вол.) – пояс.

цятки = коралики, пацьорки.

куконіцо думята (вол.) = панночко ваша милість.

шиньйон = вкладка з волосся, звичайно чужого, на голові жіночій, щоби своє волосся вище і буйніше стояло.

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 98 – 99.