«Ставок в долині там стояв…»

Сидір Воробкевич

Ставок в долині там стояв

І хатка на горі,

А при лотоках у кутку

Стояли дві вербі.

І млин шумів там над водов,

Совиця там текла,

А берегами мов той ліс

Осока там росла.

В пошитій хатці на горі

Там був раз божий рай,

Там цвіло дівче молоде,

Хороше мов той май.

У тім маю я птичков був,

Літав і щебетав, –

Що май минеться і зима

Настане, не гадав.

Зима прийшла, настав мороз

І тис і тис, що страх;

І тисне нині ще мене,

Хоть я уже в літах.

Ставок і верби і той спуст

Пропали без знаку, –

Лишився тільки чорний горн

Із хатки на горбку.

Усе пропало, щезло геть,

Мов другий світ настав,

Лиш я лишився сирота,

Щоб сльози проливав.

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 95 – 96/