Могила співака

Сидір Воробкевич

На цминтарі могила

Травою ся покрила;

Верба густії віти

Широко розложила.

Дубовий хрест підгнив вже,

В травичку похилився.

Зісох уже й барвінок,

Що густо раз стелився.

В могилі спочиває

Співак старий і сивий,

Що чарував думками

Часи старі, щасливі.

Уста, ті звучні струни,

Навіки заніміли,

Дрімають тихо в гробі,

Хоч грімко раз шуміли.

Дрімай сном вічним, мирним,

Співучий соловію!

Зажег ти в нашім серцю

Огонь любви, надії.

Ти, друже, нас оставив,

Но слава, пам’ять твоя

Во віки жити буде,

Як лицаря, героя!

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 155 – 156.