«Раз смереки на горбочку…»

Сидір Воробкевич

Раз смереки на горбочку

Пишно красувались.

Зеленіли гордорослі,

В небо зазирали.

Раз в моїм убогім серці

Красні цвіти цвіли,

Мою душу, мов до шлюбу

Дівчину, вмаїли.

Та трачка з’їла ліс зелений,

Голий горб остався;

Мої цвіти помарніли,

Я з слізьми звінчався.

Примітки

Подається за виданням: Твори Ісидора Воробкевича. – Льв.: вид. т-ва «Просвіта», 1909 р., т. 1, с. 156.