Археологічні видання в Інтернеті

М.Ю.Відейко

Будь-який документ, який потрапляє в Інтернет, є електронною публікацією. В цьому розумінні кожна web-сторінка є “електронним виданням”, а її автор – видавцем. В цій статті под словом “видання” ми розуміємо лише окремі електронні видання, які називають себе журналами. Саме їм присвячено цю розвідку. Історія археологічних видань в Інтернеті налічує понад п’ять років. Кількість часописів нині вже сягає кількох десятків, причому вона зростає швидше, ніж на ниві традиційних паперових видань.

Спочатку значного поширення набуло представлення в Інтернеті існуючої археологічної періодики. Існували також публікації окремих текстів – переважно статей дискусійного характеру. Потім настала черга суто електронних видань та електронних видавництв. Їх масова поява та становлення припадають на останні 3-5 років. Кожен спеціалізований пошуковий сервер сьогодні може запропонувати досить солідний список електронних часописів та видавництв.

Саме з пошукових спеціалізованих серверів найкраще розпочинати подорож в світ електронних часописів. Так, на сервері Саутгемптонського університету у відповідному розділі стояли 22 позиції (додаток 1). Ще один аналогічний перелік можна знайти у відповідному розділі на Yahoo. Шістнадцять видань пропонує сервер HandLinks-тм. Найбільший список вдалося знайти на сервері ArchNet – 52 видання (додаток 2). Можна розпочати з відповідного розділу на сервері Yahoo. Проте досить потрапити на сторінку будь-якого часопису, а звідти вже встановлено посилання на інші видання. Так можна пересуватися від одного видання до іншого.

Більшість з них видають в США, далі йде Велика Британія. Є свої електронні часописи в Австрії, Данії, Ірландії, Іспанії, Мексіці, Чілі та інших країнах. Загальна кількість археологічних електронних видань на весну 1998 року – близько 60. Частину видають університети, менше – окремі наукові установи. Є видання, створені групою різних установ та організацій. Такий масштабний проект, як, наприклад “Internet Archaeology” в Британії потребував зусиль семи учасників. Цей часопис видають Британська Академія, Рада Британської археології та п’ять університетів – Саутгемптона, Глазго, Йорка, Оксфорда та Дархема. А от часопис “Assemblage” – продукт творчості аспірантів з університету в Шеффілді. Археологам добре відомий часопис “Сurrent Archaeology”, який з 1967 р. видає подружжя Селкірк (Е. Селкірк – відомий британський археолог, редактор; В. Селкірк – історик, викладач) з Великої Британії. Вже шість років цей кольоровий часопис, який виходить тиражем в 14000 примірників, має електронного двійника.

Доступ до публікацій в Інтернеті здебільшого вільний. Проте є видання, які вимагають передплати або абонентської плати за користування, після чого відкривають доступ до інформації. Іноді видання починається як загальнодоступне, а потім, коли ним зацікавились, стає передплатним. Таку еволюцію за два роки пройшов часопис “Internet Archaeology”, на прикладі якого ми можемо побачити, яким чином працює подібне видання і який вигляд воно має.

“Internet Archaeology” є всесвітнім часописом археологічних матеріалів і має на меті електронну публікацію наукових розробок високого рівня. Він друкує рукописи, присвячені результатам археологічних досліджень – включно зі звітами про польові роботи, з ілюстраціями – малюнками, фотознімками, діаграмами тощо; видає також аналітичні розробки, присвячені окремим категоріям знахідок, дані технологічних досліджень, програми для обробки даних археологічних досліджень.

Видавнича політика журналу полягає в публікації матеріалів з всіх країн світу без жодних обмежень. До речі, на сторінці журналу є карта, з якої натиском “мишки” можна вийти в будь-якій регіон. Хронологічні рамки – всі періоди, починаючи від появи гомінід до вивчення сучасних виявів матеріальної культури. Часопис має наступну рубрикацію (яка, однак, може змінюватися з часом):

Археологічні публікації з використанням електронних засобів

Вивчення артефактів

Екологічна археологія

Розкопки та польові дослідження

Теорія та методологія

Матеріали до “Internet Archaeology” можна подавати на дискетах, електронною поштою або через Інтернет. У виключних випадках редакція згодна прийняти рукопис, придатний для сканування. Всередині текст має бути структурований – розбитий на підрозділи за змістом. Це може зробити і редакція часопису власними силами. В разі необхідності такі дії будуть погоджені з автором. Матеріали публікуються протягом 3-6 місяців з моменту подання рукопису. Існує інститут наукових рецензентів. Публікації приймаються всіма мовами, які може бути відтворені в Інтернеті (отже, українською також). Додається резюме англійською мовою. Обсяг не обмежений – приймаються як рукописи коротких нотаток, так і монографічні дослідження (спробуйте уявити собі звичайний часопис, який би погодився опублікувати без купюр монографію з археології або друкувати її “з продовженням” із номера в номер, як роман). Недаремно вже перший номер “Internet Archaeology” мав обсяг 403 мегабайти. Як відомо, рукопис рядової монографії (без ілюстрацій) на практиці не досягає і пів-мегабайта. До статей необхідно додавати бібліографію, яку редакцією буде включено до загального списку літератури, який формується на кожен номер осібно. Посилання на інші електронні видання мають включати повну URL-адресу.

З web-сторінки “Internet Archaeology” можна потрапити на сторінки інших електронних видань та інші археологічні сайти. Звідси ж можна зв’язатися за допомогою електронної пошти з редакцією – надіслати статтю або поділитися враженнями про останній номер журналу. Можна також знайти вичерпну інформацію про видання, видавничу політику, правила оформлення рукописів, відомості про презентації, тощо. Є, звичайно, і сторінка статистики. Тут можна дізнатися, скільки користувачів відвідало журнал з початку його заснування, протягом останнього року, місяця, дня, який обсяг інформації ними оглянуто щодня. Ця інформація автоматично поновлюється спеціальною вбудованою в сторінку програмою.

“Current Archaeology”, який має власний “паперовий” імідж, виглядає більш традиційно і водночас вишукано. На заставці – кольоровий знімок мегалітів з Гебридських островів на тлі місяця. Напис внизу сторінки повідомляє, що таке положення нічного світила можна спостерігати раз на 90 років, а сам знімок зроблено 12 червня 1987 року. Часопис представляє себе вже на першій сторінці як путівник по археології Британії. Тут можна дізнатися, що сьогодні відбувається в британській археології, які ведуться розкопки, які вийшли книжки, що надруковано власне в журналі, і як у кожному путівнику – помандрувати далі по іншим сторінкам з археології (і не тільки в Британії).

На другій сторінці є напис, що “Current Archaeology” – це провідний британський археологічний часопис. Звідси вже можна починати знайомство з матеріалами, опублікованими в часописі – як в останньому номері, так і в попередніх. Є також короткі, але змістовні анотації матеріалів, які мають побачити світло в наступному випуску “Current Archaeology”. Звідси можна вийти на інформацію про передплату, видавництво та самих видавців часопису.

Ця ж сторінка дає можливість підключитися до інших інформаційних ресурсів – як британської, так і світової археології (от воно, “павутиння” WWW в дії !). Тут можна дізнатися про всі події в британській археології. Британські сайти систематизовано за такими розділами, як Доісторія (археологія від палеоліту до кельтів включно), Рим (період римського владарювання), Середньовіччя (від короля Артура до війн Алої та Білої Роз). Є окремий розділ, присвячений новим виданням : Книжки, Директорія Британської Археології – тут можна знайти адреси археологічних установ, організацій, товариств та окремих дослідників. І, звичайно – “Розкопки! Розкопки! Розкопки!” – сайти, які розповідають про археологічні дослідження британців. Звідси ж можна відправитися в подорож по археологічних сторінках далеко за межі Британії або до інших археологічних видань, кожне з яких дістало від видавців “Current Archaeology” стислу характеристику. Серед них – “Archaeology” (“провідний американський археологічний журнал”), “Archaeology Ireland” – присвячений археології Ірландії, “British Archaeology” – часопис Ради Британської Археології, “Antiquity” – найакадемічніший з британських археологічних часописів, і, нарешті, – електронне видання “Internet Archaeology”, яке представлено, як “офіційний часопис” (“an official journal”).

Фахівцям добре відомий часопис “Радіокарбон” (Radiocarbon), який презентує дослідження в галузі ізотопного датування археологічних комплексів. Його web-сторінка пропонує доступ до матеріалів, які опубліковані в часописі. На ній, до речі, є примітка, що дозволяється вільно копіювати всі матеріали за винятком помічених знаком © копірайт. Зі сторінки “Radiocarbon” можна потрапити на інші сайти, які мають відношення до питань ізотопного датування.

Електронні видання відрізняються від своїх паперових конкурентів більшими обсягами, кращими ілюстраціями та можливістю отримати необмежену кількість додаткової інформації, оскільки організовано (і як правило – досить кваліфіковано) доступ до інших ресурсів Інтернет, які мають хоч якесь відношення до тематики, якій присвячено видання.

Чи є проблеми у електронних видань ? Звичайно, є. І вони хвилюють не тільки видавців та читачів. Вже можна натрапити на цілі наукові розвідки (є навіть дисертація) присвячені проблемам електронних публікацій. Всебічно питання електронних публікацій розглянув Вільям Кілбрайд (William Kilbride). Його праця складається з вступу, чотирьох розділів, висновків та бібліографії, в якій певне місце посідають посилання саме на електронні публікації. Полемічне напруження твору знайшло відбиток у назвах розділів – “Видано і проклято”, “Критичне читання в археології”, “Проблема простих рішень”, “Анархія, Академія та Інтернет”. Нижче ми зупинимося на окремих положеннях цього твору.

Археології знадобився певний час, щоб не дивлячись на очевидний потенціал Інтернета, почати використовувати його можливості. Водночас розвиток комунікативних можливостей Інтернету має місцеві особливості і є нерівномірним. Перед дослідниками постають такі проблеми, як проблема авторського права та плагіату. Разом з тим Інтернет добре пристосований для публікації матеріалів.

Результатом інтенсивних польових досліджень та вдосконалення їх методики стало практично неконтрольоване бурхливе зростання обсягів наукових даних, які потребують видання. Зросло число дослідників, які ведуть наукові роботи. Паралельно зростають перешкоди для здійснення цього – неможливо гарантувати фінансове забезпечення необхідних видань, оскільки ці фонди практично не зростають. Крім того, є певні перешкоди і обмеження, зумовлені існуючою “індустрією публікацій”. Відомо, що ринок споживачів археологічних видань не може покрити всі витрати видавців. Щоб робота досягла споживача – читача, автор книги має покластися на посередництво видавця. Разом з тим автор завжди охоче поширив би свій твір без такого посередництва. Для нього головне якнайшвидше і якнайширше ознайомити громадськість з результатами своєї праці – навіть якщо б її передали по радіо. Інтернет займає унікальне положення, забезпечуючи альтернативні засоби видавництва.

Накопичення нових даних в археології мало руйнівний вплив на ті засоби, якими вони поширювалися далі. Разом з тим відомо, що у всіх подробицях конкретних розкопок чи досліджень зацікавлене дуже обмежене коло фахівців, для яких головне – мати доступ до цих подробиць будь-яким шляхом. Для них немає значення, чи буде це журнал, чи мікрофіша, чи архівні файли. Існуючі видання – це певною мірою компроміс між загальним повідомленням про результати робіт та ступінню деталізації цього повідомлення. Постає також проблема пошуку необхідних даних серед безкінечних нудних публікацій. Справа зрушила з розробкою електронних архівів та баз даних, звітів. Розвиток Інтернету дав чудову платформу для доступу в електронні архіви по всьому світу.

Початкові стадії роботи Інтернету однак не надихали археологів на співпрацю – сам вид нудних електронних табло не був аж ніяк принадним. Існували проблеми плагіату та авторського права. З часом мережа та обладнання ставали все більш дружніми до користувачів. Хоча необхідність оновлення обладнання, яке застарівало, ставила під питання долю вже існуючих інформаційних ресурсів, як це сталося в Саутгемптонському університеті. Дискусійним є порівняння електронного видання в Інтернеті із звичайною книгою чи часописом. Воно скоріше подібне до ксерокопії, бо фактично існує один оригінал на сервері, де його спочатку було розміщено. Копіювання цього оригіналу користувачами викликає певні застереження з боку авторського права, хоча воно фактично стосується лише звичайних видань. Все це робить Інтернет досить неприємним і незручним місцем для контролю за дотриманням існуючого авторського права. Зараз ці питання ще потребують остаточного вирішення. Зрозуміло, що потрібно розвивати взаємовигідну співпрацю традиційних та електронних видань.

Не всі науковці, надто найвищого рангу згодні мати справу з електронними виданнями, вважаючи їх недостатньо престижними. Електронні журнали поки що не можуть скласти справжню конкуренцію традиційним академічним виданням. Але престижність та необхідність не одне й те ж. Хіба мало випадків, коли треба обшукати всі бібліотеки в пошуках провінційного часопису задля якоїсь крихітної замітки?

Аудиторія електронних видань певною мірою обмежена, і вони мають шанс перетворитися на пастку для тих, хто довірив їм свої наукові праці. Разом з тим ця аудиторія динамічно зростає, бо навіть вже існуючі дуже престижні академічні видання не можуть протриматися скільки-небудь довго без суттєвої фінансової підтримки. Та ж істина вірна і для електронних часописів, однак слід мати на увазі, що вони мають порівняно значно менші витрати.

Багатьох відлякує впадаюча в око анархія Інтернету. Хакери, студенти, безліч користувачів, далеких від науки мають доступ до публікацій, які вони в звичайному вигляді вірогідно би не читали взагалі. В Інтернеті важко відрізнити правдиву інформацію від дезінформації – мережа іноді є надто хаотичною, щоб сприйматися всерйоз. Разом з тим вже існує досить строгих академічних осередків, які стають міжнародними. Таким є, наприклад, “Online Archaeology”, який щасливо уник пасток, які чекали на інші електронні видання. Рецепт простий : традиційна організація видання з редакційним правлінням, досвідченими рецензентами. Питання довіри до видання є також важливим. Для багатьох сам факт існування друкуваної книги є певною гарантією щодо її статусу – адже вона має певні споживчі якості. Рукопис звичайно проходить фази рецензування та редагування перед тим, як зрештою друкується на папері. В цьому відношенні Інтернет є більш ліберальним.

Ідеї, які має дослідник, можна поширювати ще до виходу основної публікації. Деякі автори іноді відчувають себе незручно, приховуючи ці ідеї, чекаючи публікації, яка все затримується – і от пріоритет може бути втрачено через таке чекання. Інтернет в цьому відношенні дає певні шанси бути вчасно почутим і підтвердити свій приорітет. Йдеться про так звану попередню публікацію, яка б передувала основному виданню. Демонстрацією такого підходу є стиль часопису “Current Archaeology”.

Цілком логічно було б розподілити потоки інформації між електронними та традиційними виданнями. Певні ідеї, думки, аргументи можуть бути заявлені через Інтернет, а потім “розшифровані” в паперовому часописі. Адже саме думки, ідеї найчастіше страждають від черепаших темпів підготовки друкованої продукції у звичайних видавництвах. Кожен археолог розуміє, що не виданий матеріал фактично не існує для більшості науковців. Так само положення, що спираються на нього, не можуть вважатися переконливо доведеними. Зрозуміло, що сьогодні електронні видання не є панацеєю від цієї та інших бід археології. Але вони дають певний шанс їх вирішення. Мине час, поки число археологів, які користуються WWW та обсяг матеріалів в мережі достатньо зростуть. З часом будуть вирішуватися деякі з існуючих проблем, надто в царині права. Поки що необхідні дві речі – по-перше – переконлива демонстрація потенціалу Інтернета як засобу публікації, по-друге – розширення та нарощування археологічних ресурсів в мережі. Обидві речі виглядають сьогодні цілком досяжними.

Підготовано за матеріалами з мережі Інтернет. Київ, травень 1998 року.

Додаток 1. Перелік електронних видань на сервері Саутгемптонського університету (Велика Британія).

African American Archaeology Newsletter

American Journal of Archaeology

Archaeological Dialogues Journal

Archaeology (Archaeological Institute of America)

Archaeology Ireland

Archetype Publications (Institute of Archaeology, UCL)

British Archaeology (Council for British Archaeology)

CBA Briefing (Council for British Archaeology)

Current Archaeology

Internet Archaeology

Journal of Conservation and Museum Studies

Journal of Field Archaeology

Journal of Material Culture

Journal of Roman Archaeology

Nature

Online Archaeology.

Papers from the Institute of Archaeology (PIA)

Prehistory Press

Radiocarbon.

Theoretical Anthropology

University of Exeter Press Archaeology Publications

University of Pennsylvania Museum of Archaeology and Anthropology Publications.

Додаток 2. Перелік електронних видань на сервері ArchNet. Electronic Journals in Anthropology & Archaeology. Updated: Sunday, 01-Mar-1998

Aerial Archaeology Newsletter

African American Archaeology Newsletter

African Archaeology Review

American Antiquity

Andean Past

Anthropoetics (The Electronic Journal of Generative Anthropology)

Anthropological Review Database (ARD; formerly Journal of World Anthropology)

Anthropology Today

Antiquity Archaeoastronomy & Ethnoastronomy News

Archaeological Dialogues Archaeology Ireland Magazine

Archaeology Magazine

e-mail: archaeol@spacelab. net Web Page: http://www. he. net/~archaeol/index. html

assemblage (The Sheffield Graduate Journal of Archaeology)

At the Edge (Exploring new interpretations of past and place in archaeology mythology and folklore)

Berkeley Archaeology

Boletin: Sociedad Chilena de Arqueologнa

British Archaeology Bulletin of Information on Computing in Anthropology

Bulletin of Italian Ethnomusicology

Coombspapers Data Bank (Electronic repository of social science & humanities research papers and documents)

ftp to coombs. anu. edu. au & get file INDEX from directory `coombspapers' (available via Gopher as well).

CRM (National Park Service journal on cultural resource management)

Cultural Anthropology Methods (CAM)

Cultus (in Dutch; published by Quetzalcoatl, the Nijmegen Student Association for Anthropology)

Current Anthropology

Current Archaeology

Electronic Antiquity

gopher: info. utas. edu. au

ftp archive: ftp. utas. edu. au/departments/classics/antiquity/

Forum Archaeologiae (Austrian Journal of Archaeology)

Glasgow University Archaeological Research Division (GUARD) Digest Reports

The Glyph (Archaeological Institute of America, San Diego Society)

Internet Archaeology

Internet Journal of Anthropological Studies (IJAS)

Journal of Field Archaeology

Journal of Material Culture

Journal of Midcontinental Archaeology

Journal of Political Ecology {Bureau of Applied Research in Anthropology, University of Arizona}

Journal of Roman Archaeology

KMT: A Modern Journal of Ancient Egypt

Latin American Antiquity

LEVANT (Archaeology of Palestine, Transjordan, Syria and Lebanon)

Midcontinental Journal of Archaeology

Music & Anthropology (primarily Mediterranean)

Northeast Anthropology

Noticias de Antropologнa y Arqueología (in Spanish/en espanol)

Online Archaeology

Papers From The Institute of Archaeology

Society for American Archaeology Bulletin

gopher: alishaw. ucsb. edu

World Wide Web: http://www. sscf. ucsb. edu/SAABulletin

Revista Chilena de Antropología

Theoretical Anthropology World Systems Archive (Announcements, documents, data, biographical and publications information)

Надійшло до редакції 5.05.1999 р.

Джерело : Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1999 р., вип. 3, с. 51 – 56.