База даних “Поховальні пам’ятки енеоліту-бронзового віку степової України”

В.І.Піоро

Від часів становлення археології як науки накопичено величезну кількість різноманітного матеріалу, що з року в рік збільшується. У зв’язку з цим все більш актуальною стає проблема всебічного обліку даних для забезпечення їх зручного пошуку та наукової обробки. Сучасні технічні засоби надають широкі можливості для створення електронних банків даних, дозволяють зберігати, впорядковуючи за певними ознаками, інформацію різного типу (текст, графіка, фотографії, аудіо- та відеозаписи). Спроба розробки подібної комп’ютерної інформаційно-пошукової системи була здійснена в 1998 р. на кафедрі археології та музеєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. В її фондах за довгі роки (1974-1994) експедиційних досліджень курганів в надчорноморських степах зібрано значні матеріали, на основі яких і була побудована база даних “Поховальні пам’ятки енеоліту – бронзового віку степової України”. Разом з тим необхідно зазначити, що розробка спеціальних програм для обліку та обробки археологічного матеріалу тісно пов’язана з проблемою формалізації даних й використанням методів статистичного аналізу (проблема, до речі, постала перед дослідниками ще задовго до винайдення електронно-обчислювальної машини), і, звичайно, неможлива без врахування всього попереднього досвіду по темі.

Жваві дискусії про зміст випадковості в історії та її відповідності математичній випадковості, і, як наслідок, про правомірність застосування статистичного методу в історичній науці, розгортаються ще в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. [Bourdeau 1888; Любович 1901; Mentre 1908; Darbon 1911; Poincar 1912; Чупров 1912; Веретенников 1914, с. 87-89].

В археології усвідомлення важливої ролі масового матеріалу та початок вироблення основних методів його ефективного опрацювання також припадає на другу половину ХІХ ст. (О.А. Спіцин, В.О. Городцов та ін.).

Протягом 1920-1930-х рр., в період загострення дискусії з теоретичних проблем археології, ставлення до формалізовано-типологічного та кількісних методів не було однозначним – від повного заперечення як спадщини минулого, що не відповідає “новим” завданням та вимогам, до визнання їх значення на конкретно-аналітичному рівні роботи з археологічними джерелами [Ефименко 1926, с. 59-84; Арциховский 1930; Квиркелия 1981, с. 318; Генинг 1982, с. 161-169; Пряхин 1986, с. 127-130]. Наступного десятиріччя, поряд з подальшою практикою застосування методу для обробки конкретного матеріалу [Грязнов 1941, с. 237-271], вже утверджується думка, що статистика має бути основним правилом інтерпретації археологічних фактів [Бонч-Осмоловский 1940, с. 14]. Проте помітне підвищення активності в цій області спостерігається лише з кінця 1950 – початку 1960-х рр., що було пов’язано, в першу чергу, з значним збільшенням обсягу даних (результат активної діяльності численних новобудовних експедицій), необхідністю узагальнення й аналізу величезної кількості масового археологічного матеріалу та створенням електронно-обчислювальної техніки. Останнє, до речі, навіть сприяло утвердженню на довгі роки невиправданого ажіотажу навколо кількісних методів. Саме в цей період спроби впровадження математичної логіки в археологічні дослідження й розробки основних принципів формалізації матеріальних джерел відзначаються найбільшою наполегливістю [Деопик В. 1961; Ковалевская 1965; Федоров-Давыдов 1965; Маршак 1965; Круг, Круг 1965; Каменецкий 1965; 1969; Шер 1966; Деопик Д. 1969; Колчин, Шер 1969; Брайчевский 1970а та ін.]. Неабияка увага приділялась організації інформаційного пошуку та застосуванню кібернетичної техніки в археології, що, на думку багатьох дослідників, допомогло б у подоланні “інформаційного бар’єру”. В ряді робіт пропонувалось створення археологічних банків даних (на перфокартах) з автоматичним пошуком інформації, подавались результати розробки відповідних кодів для формалізованого опису матеріалу [Шер 1965; Воробьев 1965; Брайчевський 1968; Брайчевский 1970б; Маршак 1970; Каменецкий 1983; 1986]. В 1970-х роках було опубліковано також ряд праць, присвячених дослідженню окремих категорій речей (кам’яний інвентар, кераміка, прикраси та ін.) [Гладких 1972; Бобринский 1972; Абрамова 1975; Алексеева 1970; 1975; Белецкий 1979 та ін.], формалізовано-типологічному аналізу поховальних звичаїв [Лебедев 1972; 1977; Леонова 1977 та ін.], проблемам теоретичної археології [Клейн 1972; Каменецкий, Маршак, Шер 1975; та ін.] і т.п. Остаточно оформлюються два основні напрямки використання ЕОМ – здійснення аналізу даних й відповідних розрахунків [Мацкевой, Шер 1974; Головченко 1984] та створення фонду джерел з можливостями машинного пошуку інформації [Квиркелия 1981, с. 332-333]. Надалі проблемами формалізації даних займався навіть спеціальний відділ теорії та методики археологічних досліджень Інституту археології на чолі з В.Ф. Генінгом. Протягом більш як двох десятиліть співробітниками відділу видано ряд ґрунтовних праць, в яких представлено результати наукового пошуку в галузі використання формалізовано-статистичних методів із залученням ЕОМ в археології [Генинг, Смирнов, Захарук и др. 1988; Бунятян и др. 1989; Генинг и др. 1990].

З середини 1990-х рр., поряд з детальною розробкою нових засобів автоматизованого упорядкування археологічних пам’яток [Ніколова, Акіфієв 1994], спостерігаємо тенденцію до спрощення застосування окремих методів [Ричков 1994]. Зусиллями науково-дослідницьких колективів Інституту археології НАН України, Інституту пам’яткоохоронних досліджень Міністерства культури і мистецтв України, Національного музею історії України та ін. проводиться також результативна робота в області створення багатофункціональних баз даних різноманітного матеріалу.

В країнах Західної Європи та Америки досягнення науково-технічного прогресу і “комп’ютерна революція” також сприяли поглибленню математизації гуманітарних наук, зокрема, історії та археології. Як і серед багатьох радянських вчених, популярною стає ідея про перегляд ролі старих та вироблення нових методів досліджень. Визнання масового матеріалу як основного джерела та широке застосування математичних методів для його обробки, на думку представників новоутвореної течії, знаменувало перехід до вищого рівня розвитку історичної думки (“нова“ історія). В опозицію до “кліометристів”, звичайно, стали прибічники старої, “традиційної” школи. Різні точки зору стосовно завдання та сутності “нової” історії призвели до тривалого протистояння між цими двома таборами [Количественные методы… 1988, с. 3-7].

Питання про необхідність використання нових методів для археологічного опису одним з перших серед західних дослідників поставив Ж.-К. Гарден. Вважаючи відсутність чітко визначених критеріїв опису матеріалу та викладення теоретичних побудов значним недоліком археологічних досліджень, він багато років присвятив проблемі розробки штучної документально-інформаційної мови універсального характеру, яка б була з одного боку достатньо змістовною, з іншого – максимально простою й придатною для побудови чітких схем (своєрідних алгоритмів) аналітичного процесу. Вчений намагався віднайти задовільний методичний принцип аналізу – на його думку, щось середнє між формалізованим та літературознавчим – “логіко-лінгвістичний” (“логістичний”) [Гарден 1983]. Одночасно, на практиці, Ж.-К. Гарден пропонував перейти до більш раціональних методів збереження та використання інформації – до аналітичної та рухомої форми – перфокартотек. Після тривалих підготовчих робіт в Марселі (Франція) в грудні 1957 року було утворено Центр аналізу археологічних джерел (CADA). Основною метою ставилось вироблення суворо визначеної процедури опису та чітко встановленого набору ознак, необхідних і достатніх для опису тієї чи іншої категорії речей, уніфікація термінології. Під час роботи центру було розроблено ряд кодів для опису археологічного матеріалу (для аналізу кераміки бронзового віку Європи та західної Азії, східних циліндричних печаток ІІІ-І тис. до н.е., грецьких монет Кріта VI-IV ст. до н.е., римських мозаїк в Галлії та ін.), розглядались питання їх практичного застосування в системах автоматизованого пошуку [Gardin 1958; Rider 1962; Christophe 1967; Ковалевская 1970, с. 213-216].

Спроба механізувати пошук археологічної інформації була здійснена також співробітниками Археологічного інституту в Бейруті. Кожна річ кодувалась за допомогою літерно-цифрового аналітичного коду на спеціальній перфокарті з внутрішньою перфорацією. Відбір здійснювався за допомогою пошукової спиці, яка вставлялась в отвір, що відповідав певній ознаці, і витягувала з масиву всі картки, на яких була закодована необхідна інформація [Gardin 1956; Шер 1965, с. 328-329]. Звичайно, що швидкість відбору та інші можливості подібних систем були дуже обмеженими, однак, і це на той час сприймалось як значний прогрес. Положення дещо змінюється внаслідок бурхливого розвитку інформаційних технологій, характерного для другої половини 1980-х – 1990-х рр. Масове розповсюдження комп’ютерної техніки дало можливість побудови загальнодоступних, багатофункціональних баз даних будь-якого профілю для збереження інформації різного типу. Прикладом може слугувати програма, розроблена польськими археологами для комп’ютерів Macintosh в середині 90-х років [Marczak 1996]. Активна робота в області розробки та введення до широкого користування електронних інформаційно-пошукових систем археологічного матеріалу проводиться також російськими колегами [див., наприклад : Афанасьев и др. 1998; Носкова, Мягков, Эрлих 1998 та ін.].

Отже, історія застосування формалізовано-типологічного та кількісних методів в історико-археологічних дослідженнях нараховує вже близько ста років. Відношення вчених до них в різні часи було неоднозначним. Протягом досить тривалого періоду навіть була характерна певна переоцінка як методу взагалі, так і можливостей ЕОМ. Часом намагання формалізованого представлення даних та їх статистична обробка перетворювалась на самоціль, результати чого, звичайно, не мали важливого практичного значення. Тому ці методи мусять сприйматись лише як допоміжний інструмент, а їх впровадження в науково-дослідний процес має відповідати реальним потребам.

Одним з найдоцільніших напрямків, на нашу думку, є електронний облік матеріалу та первинна його обробка (впорядкування, відбір за певними ознаками) за допомогою комп’ютера, виходячи з чого і проводились відповідні роботи (з урахуванням попереднього багаторічного досвіду не одного покоління вчених) на кафедрі археології та музеєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

База даних “Поховальні пам’ятки енеоліту – бронзового віку степової України” є складною реляційною системою, що побудована засобами Microsoft Access 97, і призначена для збереження текстової та графічної інформації, її сортування й відбору. На першому етапі створення бази була проведена значна робота з її проектування, висока якість та досконалість якого, звичайно, є необхідною умовою ефективної роботи програми в майбутньому. Складанню будь-якої інформаційно-пошукової системи передує підготовка вихідних даних – формалізація та класифікація матеріалу, вироблення уніфікованої системи його опису. На цій стадії аналіз поховальних пам’яток, які є цікавим поліінформативним джерелом, вимагає особливої уваги. Однак, не дивлячись на структурну складність та багатозначність, поховальні пам’ятки уявляють собою масиви більш-менш однорідної інформації (відомості про поховальні конструкції, положення похованого, інвентар й т.п.), що і дає можливість підготувати дані для подальшої роботи [Генинг, Борзунов 1975, с. 43; Генинг и др. 1990, с. 40-44]. З метою всебічного відображення пам’ятки та якомога більшого охоплення інформації, що зафіксована, виділено ряд елементарних ознак. Структура бази, згідно з загальною класифікацією об’єкта, є ієрархічною та поділяється на три основні рівні : курган, поховання, матеріал (табл. 1).

В таблицях першого рівня (“Адреса”, “Курган”, “Курганна група”, “Ілюстрації-курган” та ін.) передбачено збереження інформації про місцезнаходження пам’ятки (область, район, населений пункт, зрошувальна система); відомостей про автора та рік розкопок, даних про курган (топографія, приналежність до курганної групи, висота, діаметр, форма та структура насипу, загальна кількість поховань і т.п.); ілюстрацій, що безпосередньо відносяться до кургану (зовнішній вигляд, плани, креслення розрізів та ін.). Реалізована також можливість картографування пам’яток.

Опис поховання (положення в курганному насипу, тип поховальної конструкції, розміри та орієнтація могильної, вхідної ями, кількість похованих, основні відомості про обряд, культурна та хронологічна приналежність, фотографії, креслення та ін.) міститься в таблицях другого рівня (“Поховання”, “Ілюстрації-поховання”). Посилання на літературу відбувається на рівні поховання й здійснюється за допомогою спеціальної бази даних “Література”.

Інформація про похованого (поза, орієнтація, вік, стать, збереженість), супутній інвентар (форма, розміри, матеріал, техніка виготовлення, орнамент, ілюстрації та ін.), характер перекриття/закладу (опис, розміри та ін.) розміщується у відповідних спеціальних таблицях третього рівня (“Антропологія”, “Матеріал”, “Ілюстрації-матеріал”, “Заклад” та ін.).

Завдяки системі реляційних зв’язків між таблицями можливий відбір даних за будь-якою комбінацією ознак, що представлені в базі.

Зручний інтерфейс дозволяє максимально полегшити введення, автоматизувати сортування та відбір інформації, складання інформаційних звітів і т.п., що робить програму доступною та зрозумілою навіть для непрофесійного користувача. Напрямок та вид робіт обирається за допомогою “Головної панелі управління”. Для введення інформації використовуються спеціальні форми. Сортування, відбір і перегляд даних виконується за допомогою звітів та запитів.

Складена база даних знаходить застосування в науково-дослідній роботі, для вирішення важливих питань з історії суспільства та культури епохи міді-бронзи на території степової України (наприклад, визначення соціальної, етнічної структури, професійної диференціації, реконструкція системи ідеологічних уявлень й т.п.). Програма також успішно використовується в учбовому процесі в рамках спецкурсів “Археологія енеоліту”, “Археологія доби бронзи”, “Основи фондової роботи” та ін. [Пиоро, Самойленко 1998, с. 13].

Таким чином, база даних “Поховальні пам’ятки енеоліту – бронзового віку степової України”, що спроектована та розроблена з урахуванням багаторічного попереднього досвіду дослідницьких колективів різних країн, представників різноманітних шкіл та напрямків, є однією з систем, використання яких дозволить значно підвищити ефективність процесу підготовки джерельної бази для подальшої наукової роботи.

Література

Абрамова З.А. Каменный инвентарь палеолита Енисея // Проблемы терминологии и анализа археологических источников.- Иркутск, 1975.

Алексеева Е.М. Классификация античных бус // Статистико-комбинаторные методы в археологии.- М., 1970.

Алексеева Е.М. Античные бусы Северного Причерноморья.- М., 1975.

Арциховский А.В. Курганы вятичей.- М., 1930.

Афанасьев Г.А., Джаникян Г.Г., Сорокина И.А., Эрлих В.Р. Справочно-информационная археологическая система SITE // VII Донская археологическая конференция “Проблемы археологии юго-восточной Европы”. Тезисы докладов.- Ростов-на-Дону, 1998.

Белецкий С.В. К вопросу о возможностях статистического изучения лепной керамики // Новое в применении физико-математических методов в археологии.- М., 1979.

Бобринский А.А. Метод количественной оценки сходства и различия форм керамики : (описание формал. процедуры) // Тезисы докл. на секциях, посвящ. итогам полевых исслед. 1971 г.- М., 1972.

Бонч-Осмоловский Г.А. Грот Киик-Коба // Палеолит Крыма.- 1940.- Вып. 1.

Брайчевський М.Ю. Археологія та кібернетика // Археологія.- 1968.- Т. ХХІ.

Брайчевский М.Ю. Методы формализации представления археологической информации // Статистико-комбинаторные методы в археологии.- М., 1970а.

Брайчевский М.Ю. Автоматическое построение археологических изолиний // Статистико-комбинаторные методы в археологии.- М., 1970б.

Бунятян Е.П., Генинг В.Ф., Пустовалов С.Ж., Рычков Н.А. ИПС – информационно-поисковая система по погребальным памятникам.- К., 1989.

Веретенников В.И. К вопросу о применении статистического метода к историческому изучению.- СПб., 1914.

Воробьев Г.А. Некоторые аспекты применения кибернетики в археологии // МИА.- 1965.- № 129.

Гарден Ж.К. Теоретическая археология.- М., 1983.

Генинг В.Ф. Очерки по истории советской археологии (у истоков формирования марксистских теоретических основ советской археологии. 20-е – первая половина 30-х годов).- К., 1982.

Генинг В.Ф., Борзунов В.А. Методика статистической характеристики и сравнительного анализа погребального обряда // Вопросы археологии Урала.- 1975.- Вып. 13.

Генинг В.Ф., Бунятян Е.П., Пустовалов С.Ж., Рычков Н.А. Формализованно-статистические методы в археологии (анализ погребальных памятников).- К., 1990.

Генинг В.Ф., Смирнов С.В., Захарук Ю.Н. и др. Проблемная ситуация в современной археологии.- К., 1988.

Гладких М.И. Два способа подсчета индексов сходства палеолитического инвентаря // Тези пленар. І секц. доп. (Результати польових археологічних досліджень 1970-1971 років на території України).- Одеса, 1972.

Головченко В.Б. Восстановление стертых элементов иероглифических знаков на основе подсчета частот повторения конфигураций // Тезисы докл. совещ. “Комплексные методы в изучении истории с древнейших времен до наших дней”.- М., 1984.

Грязнов М.П. Древняя бронза минусинских степей // Труды отдела истории первобытной культуры Гос. Эрмитажа.- 1941.- Т. 1.

Деопик В.Б. Классификация бус Юго-Восточной Европы // СА.- 1961.- № 3.

Деопик Д. Классификация и статистический анализ керамического комплекса поселения эпохи бронзы Кирово // Предскифский период и скифы.- К., 1969.

Ефименко П.П. Рязанские могильники : опыт культурно-стратиграфического анализа могильников массового типа // Материалы по этнографии.- 1926.- Т. 3, вып. 1.

Каменецкий И.С. Датировка слоев по процентному соотношению керамики // МИА.- 1965.- № 129.

Каменецкий И.С. Опыт изучения массового керамического материала из Танаиса // Античные древности Подонья-Приазовья.- М., 1969.

Каменецкий И.С. Код для описания погребального обряда // Древности Дона (Материалы работ Донской экспедиции).- М., 1983.

Каменецкий И.С. Код для описания погребального обряда (часть вторая) // Археологические открытия на новостройках.- Вып. 1.- М., 1986.

Каменецкий И.С., Маршак Б.И., Шер Я.А. Анализ археологических источников : возможности формализованного подхода.- М., 1975.

Квирквелия О.Р. Краткий обзор советской литературы по вопросам применения статистико-математических методов исследования в археологии (1926-1977) // Математические методы в социально-экономических и археологических исследованиях.- М., 1981.

Клейн Л.С. О приложенни идей кибернетики к построению общей теории археологии // Тезисы докл. на секциях, посвящ. итогам полевых исследований 1971 г.- М., 1972.

Ковалевская В.Б. Применение статистических методов к изучению массового археологического материала // Археология и естественные науки.- М., 1965.

Ковалевская В.Б. Центр анализа археологических источников во Франции (CADA, Марсель)// Статистико-комбинаторные методы в археологии.- М., 1970.

Количественные методы в зарубежной исторической науке (историография 70-80-х гг.). Научно-аналитический обзор.- М., 1988.

Колчин Б.А., Шер Я.А. Некоторые итоги применения естетвеннонаучных методов в археологии // КСИА.- 1969.- № 118.

Круг Г.К., Круг О.Ю. Математический метод классификации древней керамики // МИА.- 1965.- № 129.

Лебедев Г.С. Структурная типология погребального ритуала (по материалам Скандинавии эпохи викингов) // Тез. докл. на секциях, посвящ. итогам полевых исследований 1971 г.- М., 1972.

Лебедев Г.С. Погребальный обряд как источник социологических реконструкций // КСИА.- 1977.- № 148.

Леонова Н.Б., Смирнов Ю.Н. Погребение как объект формального анализа // КСИА.- 1977.- № 148.

Любович Н.Н. Статистический метод в применении к истории.- Варшава, 1901.

Маршак Б.И. К разработке критериев сходства и различия керамических комплексов // МИА.- 1965.- № 129.

Маршак Б.И. Код для описания керамики Пенджикента V-VI вв. // Статистико-комбинаторные методы в археологии.- М., 1970.

Мацкевой Л.Г., Шер Я.А. К методике распределения массовых находок по слоям (на материалах стоянки Фронтовое І) // СА.- 1974.- № 1.

Ніколова А.В., Акіфієв Г.О. Метод автоматизованого хронологічного упорядкування археологічних пам’яток за стратиграфічними даними // Теорія та практика археологічних досліджень.- К., 1994.

Носкова Л.М., Мягков А.В., Эрлих В.Р. Информационно-поисковая система по археологии Северного Кавказа в Государственном музее Востока // VII Донская археологическая конференция “Проблемы археологии юго-восточной Европы”. Тезисы докладов.- Ростов-на-Дону, 1998.

Пиоро В.И., Самойленко Л.Г. Опыт создания и применения компьютерной базы данных погребальных памятников бронзового века степной Украины // VII Донская археологическая конференция “Проблемы археологии юго-восточной Европы”. Тезисы докладов.- Ростов-на-Дону, 1998.

Пряхин А.Д. История советской археологии (1917 – середина 30-х гг.).- Воронеж, 1986.

Ричков М.О. З приводу методу “визначника” // Теорія та практика археологічних досліджень.- К., 1994.

Федоров-Давыдов Г.А. О датировке типов вещей по погребальным комплексам // СА.-1965.-№ 3.

Чупров А.А. Очерки по теории статистики.- С.-Пб., 1912.

Шер Я.А. О создании кибернетического фонда археологических источников с автоматическим поиском информации // МИА.- 1965.- № 129.

Шер Я.А. Типологический метод в археологии и статистика // VII Международный конгресс доисториков и протоисториков. Доклады и сообщения археологов СССР.- М., 1966.

Bourdeau. L’histoire et les historiens.- Paris, 1888.

Christophe J. Projet de code pour l’analyse descriptive des mosaiques romaines de Gaule.- Paris, 1967.

Darbon M. Le concept du hasard dans la philosophie de Cournot.- Paris, 1911.

Gardin J.C. Le fichier mechanographique de l’outillage. Outils en metal de l’age du bronze, des Balkans a l’indus. Institut Français d’archeologie de Beyrouth.- Beyrouth, 1956.

Gardin J.C. Four codes for the description of artifacts. An essay in archaeological technique and theory// American Anthropologist.- 1958.- № 60.

Marczak E. Komputer na wykopaliskach // Archeologia żywa.- 1996.- ą 26.

Mentre F. Cournot et la renaissance du probabilisme au XIX s.- Paris, 1908.

Poincare. Science et methode.- Paris, 1912.

Rider M. Le Projet de code pour l’analyze des Monnaies (sur cartes perforees).- Paris, 1962.

Надійшло до редакції 23.04.1999 р.

Джерело : Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 2000 р., вип. 4, с. 81 – 86.