До проблеми інформаційного відновлення музейних колекцій

М.В.Панченко

Загальна тематика нинішніх читань присвячена річниці Церковно-археологічного музею, тобто історичному і культурному явищу, яке мало місце в позаминулому столітті. Тому тим більш цікаво, що рубрика, покликана висвітлювати застосування новітніх технологій сприймається як належне і в такому, хронологічно віддаленому контексті. Вірогідно, тут позначився не лише тиск злободенності, чи то навіть певна технократична інерція — таке сприйняття обумовлене, насамперед, зростанням фахової свідомості — явище, характерне для кожної серйозної галузі в сучасній культурі. І дійсно, час формування музейних колекцій визначається вже століттями; а оскільки при цьому нагромаджувався величезний масив супровідної інформації, то одночасно відбувалось і вдосконалення досвіду її опрацювання.

Окрім іншого, цей досвід грунтується також на прикрих фактах розпорошення цілісних музейних зібрань, зникнення цінних предметів, а найчастіше — їх депаспортизації, тобто втрати супровідних даних. Сумний приклад цьому надає також історія фондів Церковно-археологічного музею. Відновлення цієї інформації, фактично — повернення культурних надбань до повноцінного наукового обігу можна вважати провідним завданням музейництва як науки. Приємно відзначити набуті досягнення, втілені в статтях, каталогах і, що особливо важливо — в спеціалізованих тематичних виданнях [Наприклад книга Г.В. Полюшко "Втрачені скарби Лаврського музею" (К., 2001.)]. В цілому ж доводится визнати, що така діяльність складна, копітка і досить невдячна, оскільки часто тижні роботи над речовими, архівними та іншими матеріалами залишають слід лише в стислому записі з інвентарної книги чи наукового паспорту.

Музейникам добре відомо, що особливі труднощі викликає необхідність обробки величезного масиву різнотипних джерел, та ще й при умові постійного порівняння та взаємоперевірки даних, дуже далеких від будь-якої уніфікації. Розв’язання цієї проблеми суто умоглядними методами надто ускладнене — у всіх випадках воно перетворюється на ряд локальних задач, шлях до вирішення яких щоразу доводиться долати від початку. Тепер вже не викликає сумніву, що подібні завдання краще вирішувати за допомогою сучасних інформаційних технологій. Провідні музейні установи досить давно застосовують системи комп’ютерного обліку експонатів, які грунтуються, переважно, на суворо регламентованій табличній основі. Функціональна користь таких систем, окрім якості технічного та програмного забезпечення, залежить від запропонованої розробниками формалізації, яка більш чи менш вдало відображає природу області застосування. Для облікових даних, які мають стабільну і достатньо прозору структуру, такий підхід можна вважати в цілому виправданим, в усякому разі до тих пір, поки технічні або адміністративні вимоги не призведуть до помітних змін в предметній області. Проте необхідно визнати, що в гуманітарній сфері існує багато даних, що прямій формалізації непідвладні. В повній мірі такому твердженню відповідають задачі інформаційного відновлення музейних колекцій, адже масив задіяних при цьому джерел не має (та й не може мати) наперед визначеної жорсткої структури. Окрім того, не завжди можна передбачити, в якому контексті і яка саме частина джерела буде використана для поточних потреб або може знадобитись для майбутнього дослідження.

В деякій мірі цю проблему здатна вирішити система побудови ієрархічних баз даних, розроблена в НДІ пам’яткоохоронних досліджень МКМ України. Вона проектувалась з метою створення повнотекстових баз, а основна її перевага, стосовно поставленої задачі, полягає в наданні довільної структури, яку сам користувач може будувати відповідно до індивідуальних особливостей матеріалу. Статистичні, пошукові, навігаційні та ін. можливості забезпечують зручність обробки введених даних.

Для прикладу спробуємо окреслити в загальних рисах проект бази, призначеної для простеження шляху предметів з Церковно-археологічного музею. В цьому випадку архітектура проекту повинна передбачати кілька основних (кореневих) логічних блоків, кожен з яких володітиме ієрархічно упорядкованою інформацією, за сучасною ком’ютерною термінологією — деревом даних. Першому з них доцільно надати функцію ретроспективного відображення загальної структури ЦАМ — завдання цілком реальне, якщо спиратись на її детальний опис, наведений у вказівнику М.І. Петрова [Петров Н.И. Указатель Церковно-археологического музея при Киевской Духовной Академии.– Киев, 1897]. При необхідності тут можна врахувати не лише дванадцять відділів, зафіксованих за станом на 1897 р., а й розміщення експонатів по залам та вітринам — захід не зайвий, враховуючи, що на той час система зберігання практично збігалася з системою експонування. В усякому разі програма підтримує необмежену глибину структурування, яку доцільно довести до конкретних предметів. Розвиваючи обрану тему, варто вивести в окремі ієрархічні групи інформацію про ті складові частини фонду, які до входження в ЦАМ належали іншим зібранням, адже така інформація має не менше музеєзнавче значення, ніж їх історія потому. Окрім цього, колекції таких видатних фундаторів як архімандрит Антонін (Капустін), А.М. та В.С. Муравйови та ін. цілком можуть стати предметом окремого дослідження.

Наступним кроком повинно стати створення структури для джерел, що зберігають побічну (стосовно основної теми) інформацію. Вона може бути прихована в архівних текстах, речових аналогіях, навіть – в географічних відомостях та даних природничих наук. Пошук містків, що їх об’єднують краще покласти на сервісні можливості бази, особливо при значних обсягах матеріалу. Досягнуті результати у всіх випадках виглядають досить показово. Наприклад, в "музейній біографії" деяких предметів визначена наступна послідовність: збірка М.Волошинського – колекція М.О.Леопардова – фонд ЦАМ – Музейне містечко – Інститут народної освіти – Київський історичний музей [Серію перейменувань музейних установ наразі не наводимо]. В ієрархічному представленні цей ланцюжок виглядає особливо переконливо, окільки власне переліком він не обмежується – масив супровідної інформації при необхідності викликається негайно.

Інструментарій для обробки змісту постійно вдосконалюється. Вдосконаленню підлягає також сама схема представлення даних – планується поєднати реляційну форму задоволення облікових потреб з широкими, гнучкими можливостями ієрархічного та об’єктного підходів. Успіх цієї роботи в значній мірі залежить від зацікавленості музейних та архівних працівників.

Опубліковано 15.02.2004 р.