Інші відомості про татар
Жарких М.І.
За межами розділу “Про татар” звістки про татар дуже нечисленні. Частково вони є просто посиланнями на цей розділ, в якому відповідна тема висвітлена докладніше.
| Тема | Сторінка [29] | Примітки (§ згідно таблиці 1) | |
| 1. | Очаків | с. 59, 145, 185 | |
| 2. | Татари шанують св.Миколая | с. 104 – 105 | |
| 3. | Напад татар 1521 р. | с. 114 | докладніше – в § 26, 34 |
| 4. | Звичаї татар | с. 116 | |
| 5. | Московський і татарський одяг | с. 117 | |
| 6. | Хлопигород – місце торгівлі з турками й татарами | с. 126, 153 | [30] |
| 7. | Касимов | с. 134 | |
| 8. | Зносини рязанського князя з татарами | с. 136 | |
| 9. | Азов, Перекоп, Святі гори | с. 137 – 138 | |
| 10. | Напад татар в 1521 р.; кн.Василь Шемячич; байка про кн.Дмитра | с. 140 – 141 | докладніше – в § 33 |
| 11. | Шлях до Криму, переправи через річки | с. 142 | |
| 12. | О.Дашкович допомагає татарам | с. 185 | докладніше – в § 29 |
| 13. | Заумерщина київських купців у татар | с. 186 | |
| 14. | Кн.К.І.Острозький – гроза татар | с. 188 | подібно до § 14, с. 167 |
| 15. | Сайгак | с. 194 | |
| 16. | Риб’ячий зуб – предмет торгівлі з татарами | с. 204 | |
| 17. | Тлумачення терміну “поминки” | с. 215 | |
| 18. | Татарський одяг “терлик” | с. 218 | |
| 19. | Аргамак | с. 222 | |
| 20. | Татари на ярмарку в Любліні | с. 232 | |
| 21. | Ших-Ахмет в Литві | с. 240 | маленьке доповнення до § 54 |
Оцінюючи достовірність викладу Герберштейна, слід пам’ятати, що він – дуже талановитий письменник. Як казав Булгаков, досить прочитати будь-які п’ять сторінок його твору, щоб в цьому переконатись. Від академічної сухості викладу Меховського стиль викладу Герберштейна відходить дуже далеко. Цей стиль не є однаковим на протязі всієї книги: подекуди Герберштейн виступає як уважний копіїст, можна сказати – археограф, який отримав доступ до рідкісних документів (розділи “Обряд вінчання государів на царство”, “Запитання ніякогось Кирила до новгородського єпископа Нифонта”), але подекуди він дає волю своєму літературному хисту, і тоді його перо наповнюється жовчю скаженого собаки, картаючи нездалість москалів. Князь Василь винагороджує пушкарів, які загубили свої гармати, й карає того, який зберіг гармату (§ 24, посилання на параграфи з табл. 1); під час нападу кримців в 1521 р. кн.Василь так перелякався, що деякий час переховувався під копою сіна (§ 26); коли кн.Василь зібрав військо і зібрався був битись з кримцями, Мухамед-Гірей відповів йому, що “для нападу на Московію йому відомо досить доріг і що він не має наміру влаштовувати походи за чужим бажанням” (§ 34). Як тут не згадати “Золотого півника” [31] ! Кульмінацією виступає оповідання про битву двох тисяч москалів з шістьма татарами, в якій москалям пощастило вбити двох татарських коней (§ 42). Якщо це й неправда, то настільки добре вигадано, що справляє враження мимо всякого критичного настрою.
Розглянемо деякі місця розділу “Про татар” детальніше. З літописного оповідання про битву на Калці (табл. 1, §§ 2 – 3) автор використовує ефектне пророцтво Мефодія Патарського, про саму ж битву оповідає одним рядком. Докладне оповідання Меховського про Батия проминене цілком (певно, саме це оповідання мав на увазі Герберштейн, коли казав, що “про татар писали багато і повсюди; повторювати це тут було б скоріше нудно, ніж корисно” (с. 164)); замість цього подано відомості (§§ 6 – 8) з літописів про завоювання Московської Русі та про загибель Батия від угорського короля Владислава. Всі ці події помилково датовані ним 6745 (= 1237) роком.
Далі (§ 9) помилково твердиться, що після Батия царював Узбек, смерть його також помилково віднесена до 6834 (= 1326) року. Допіру смерть Джанібека в 6865 (= 1357) році датована правильно. Звідки Герберштейн зачерпнув такі помилкові дати – не з’ясовано. Далі досить плутано викладається історія золотоординської ворохобні по смерті Джанібека (ця історія і досі лишається плутаною й остаточно не з’ясованою).
Наступний епізод (§ 10) про похід Тимура на Москву правильно датовано 6903 (= 1395) роком, але задля зв’язності оповідання він уміщений після повідомлення про події 6909 року, і слова “після цього” створюють враження суперечності в тексті (після 6909 року чи в 6903 році ?).
В питанні етнонімії татарських орд (§ 10) Герберштейн слідує за Меховським (Таблиця 1, § 15).
Примітки
29. За виданням 1988 р.
30. Твердження Герберштейна, що туркам і татарам дозволено торгувати тільки в Хлопигороді (с.Борисоглібське Ярославської обл.), повністю прийняте авторами “Очерков по истории СССР: конец 15 – начало 17 вв.” (М.: 1955 г., с. 91).
31. “Ну а как сосед наш дерзкий
по повадке богомерзкой
нам не даст за месяц знать,
что намерен воевать?”