Розділ “Про татар”

Жарких М.І.

Основні відомості про татар у книзі С.Герберштейна зосереджено в розділі “Про татар”. Для зручності посилань розіб’ємо цей розділ на окремі параграфи. Джерела, названі в тексті Герберштейна, виділені курсивом; інші джерела реконструюються за змістом параграфів. Слід відзначити, що з проаналізованих нами 43 точок збіжності “Трактату” Меховського та твору Герберштейна половина (23 точки) торкається татар, при цьому він запозичив і багато дурниць, які наявні у Меховського.

Таблиця 2. Зміст розділу “Про татар” у С.Герберштейна

З наведеної таблиці видно, що основна увага Герберштейна приділена казанським справам (47 % загального обсягу розділу). Цим Герберштейн неначе полемізує з Меховським, який, не маючи достатніх відомостей про казанські справи, вицофався тим, що вони – піддані Москви:

“Про їхніх государів, діяння та генеалогію не пишуть, оскільки вони – данники князя Москви й залежать від його волі і в мирному житті, і на війні, і в справі обрання собі вождів” [24].

Для історичного екскурсу використані московські літописи. Які саме – все ще залишається остаточно не з’ясованим. Спеціальну розвідку присвятив цьому питанню Ю.О.Лимонов [25] і знайшов, що то були звід 1518 р. (Уваровський літопис) та ранній список Никонівського літопису. Ці твердження зустріли заперечення з боку інших знавців московських літописів [26]. Не беручись вирішувати тут щось по суті, я хочу зауважити одну особливість наукового стилю Герберштейна. На прикладі запозичень з Меховського легко переконатись, що Герберштейн розбиває текст свого джерела на дуже дрібні фрагменти і використовує їх зовсім не в тій послідовності, як це було в джерелі (особливо яскраві приклади – табл. 1, § 13, 14). Тому під час співставлення тексту Герберштейна з літописами зміни порядку викладу не завжди свідчать про наявність якихось особливостей в тексті джерела.

Для етнографії татар Герберштейн використав “Трактат” Меховського, але подав ще багато самостійних відомостей.

Для оповідання про Казань Герберштейн, безумовно, використав розповіді німців у московській службі (він називає їхні імена і старанно підкреслює їхню звитягу), а також розповіді своїх знайомих серед вищого московського начальства. Тут праця Герберштейна виступає як першоджерело. Лимонов припускає, що Герберштейн узяв з літописів також деякі подробиці до історії московсько-казанських відносин, але детального співставлення текстів він не проводив. У мене ж склалося таке враження, що в усіх випадках запозичень з літописів Герберштейн старанно зазначає дати від створення світу. Таких дат нема в розділі про Казань. Це питання було б цікаво дослідити докладніше.

Для оповідання про інші татарські народи Герберштейн використав усні джерела та “Трактат” Меховського. Можна припустити, що для опису східного берега Чорного моря і Азовського моря використано якесь італійське джерело (космографія ?), бо розміри Азовського моря (с. 181) і Керченської протоки (с. 182) подані в італійських милях. Ці милі згадані ним ще тільки один раз: пояснюючи, що таке верста, Герберштейн пише, що вона завдовжки як італійська миля (с. 129), а взагалі він скрізь користується німецькими милями [27]. Тут знаходиться оповідання про Ших-Ахмета – єдине запозичення великого обсягу з “Трактату”. Слід зауважити, що Герберштейн був особисто знайомий зі злощасним ханом, подає навіть коротке справозданя про спільний обід (Вільна, 1517 р. – в табл. 3 § 21), але не видно, щоб під час цієї розмови він дізнався про якісь подробиці пригод безпосередньо від Ших-Ахмета. Різночитання з Меховським настільки невеликі, що не можна сумніватись у походженні цього оповідання з “Трактату”.

Інша справа – звідки узяв це оповідання сам Меховський. Тут треба звернути увагу на білоруські літописи. Згідно спостережень М.Улащика, оповідання про Ших-Ахмета містить тільки хроніка Биховця [28].

Примітки

22. Пророцтво Мефодія Патарського, яке віщувало прихід татар, читається на початку літописних повістей про битву на Калці.

23. Як пояснює Д.Іловайський (История России. – М.: 1896 г., т. 2, примечания, с. 34), московські літописи знають два оповіданна про Тимура: перше – як він спочатку був розбійником, а потім зробився начальником; друге – як богородиця врятувала Москву від нападу Тимура. Обидва оповідання бачимо у Герберштейна, який цілком слушно віддав їм перевагу перед страшенно плутаними звістками Меховського про Тимура. Слід звернути увагу, що не можна покладатись на стилізацію Герберштейна: в даному випадку очевидно, що він використав письмове джерело, а не усні оповідання.

24. ТДС, с. 92.

25. Лимонов Ю.А. Культурные связи России с европейскими странами в 15 – 17 вв. – Лг.: Наука, 1978 г., с. 149 – 167.

26. Резюме Б.М.Клосса (Герберштейн С. Записки о Московии. – М.: 1988 г., с. 288 – 289, примітка 59).

27. Жарких М.І. Миля Герберштейна. – Археометрія та охорона історико-культурної спадщини, 1998 р., т. 2, с. 32 – 37.

28. Улащик Н.Н. Введение в изучение белорусско-литовского летописания. – М.: Наука, 1985 г., с. 120.