4.1. Фінансова безпека як елемент економічної безпеки

Гаврилко П.П., Кужелєв М.О., Брітченко І.Г.

Світовий досвід доводить, що процес становлення нової незалежної держави супроводжується оцінкою життєздатності її економіки, можливості та готовності протистояти впливу існуючих і потенційно можливих загроз. Отже, в сучасних умовах для України особливого значення набуває необхідність зміцнення економічної безпеки. Проблеми забезпечення економічної безпеки української держави як умови її відродження все більше привертають увагу політичних діячів, вчених, а також широких верств населення. На підтвердження цього стаття 17 Конституції України [95] проголошує, що поряд із захистом суверенітету і територіальної цілісності України найважливішою функцією держави, справою всього українського народу є забезпечення її економічної безпеки.

Згідно з Постановою Верховної Ради України «Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України» [169], економічна безпека органічно включена до системи державної національної безпеки разом із наступними її складовими:

Отже, однією з головних складових національної безпеки України є саме соціально-економічна безпека, яка означає збереження та розвиток добробуту окремої людини та суспільства в цілому.

Економічна безпека – це такий стан національної економіки, який дозволяє задовольнити всю сукупність реальних, дійсних економічних потреб суспільства, забезпечує його економічну незалежність, стабільний та стійкий розвиток, прогрес, гідне рівноправне положення в світовому господарстві, надійний захист від внутрішніх та зовнішніх загроз [51]. Це найважливіша якісна характеристика економічної системи, що визначає її здатність підтримувати нормальні умови життєдіяльності населення, стійке забезпечення ресурсами розвитку національної економіки, а також послідовну реалізацію національних інтересів держави в процесі інтеграції у світове співтовариство.

Таким чином, коли йдеться про економічну безпеку держави, можна стверджувати, що вона полягає в здатності національної економіки розвиватися у стійкому розширеному масштабі, задоволенні реальних економічних потреб суспільства на рівні не нижче критичного ліміту, забезпеченні економічної незалежності країни, протистоянні існуючим та можливим загрозам.

Б.Райзберг, Л.Лозовський і Е.Стародубцева [175], вважають, що економічна безпека – це запобігання просочуванню конфіденційної економічної інформації з фірми, порушення комерційної таємниці, здійснення економічних диверсій. На наш погляд, таке тлумачення є дещо звуженим, оскільки основна увага в ньому приділяється інформаційній безпеці і захищеності від навмисних дій контрагентів.

А.Азріліян [25, с. 53] визначає економічну безпеку як стан юридичних, економічних відносин, організаційних зв’язків, матеріальних і інтелектуальних ресурсів підприємства, за якого гарантується стабільність його функціонування, фінансово-комерційний успіх, прогресивний науково-технічний і соціальний розвиток.

Т.Гладченко [47, с. 12] трактує економічну безпеку корпорації як захищеність життєво важливих інтересів корпоративної структури від внутрішніх і зовнішніх загроз, організовувана адміністрацією і колективом підприємства шляхом реалізації системи заходів правового, економічного, організаційного, інженерно-технічного і соціально-психологічного характеру.

У свою чергу, К.Попов [165, с. 54] трактує економічну безпеку корпорації як систему, що забезпечує мобілізацію і найбільш оптимальне управління ресурсами корпоративної структури з метою забезпечення її стійкого функціонування, а також активної протидії різноманітним негативним впливам зовнішнього середовища.

В.Мунтіян [150, с. 356] визначає економічну безпеку корпорації як стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів (чинників бізнесу) для запобігання загрозам і забезпечення стабільного функціонування підприємства в даний час і в майбутньому. При цьому економічна безпека корпорації включає ряд функціональних складових: фінансову, інтелектуальну, кадрову, техніко-технологічну, політико-правову, екологічну, інформаційну і силову.

Крім того, економічна безпека корпорації трактується як: захищеність її діяльності від негативного впливу зовнішнього середовища, а також здатність своєчасно усунути різноваріантні загрози або пристосуватися до існуючих умов, які не позначаються негативно на його діяльності [88]; комплекс заходів, що сприяють підвищенню фінансової стійкості господарюючих суб’єктів в умовах ринкової економіки, що захищають їх комерційні інтереси від дії негативних ринкових процесів [174]; сукупність чинників, що забезпечують незалежність, стійкість, здатність до прогресу в умовах дестабілізуючих чинників [79]; здатність корпорації до ефективного функціонування (зараз) і успішного розвитку (в майбутньому) [61]; стан, за якого корпорація здатна ефективно функціонувати в рамках обраної стратегії [6].

Рівень економічної безпеки корпорації визначається на підставі сукупного критерію економічної безпеки, який, у свою чергу, розраховується на підставі бачень експертів по часткових функціональних критеріях (з урахуванням їх питомої ваги), що визначають роль того або іншого елементу в системі економічної безпеки конкретної корпоративної структури. Тобто залежно від специфіки діяльності корпорації домінуюче значення матимуть різні функціональні складові.

В сучасній вітчизняній та зарубіжній літературі все більше уваги приділяється виокремленню фінансової безпеки як елемента економічної безпеки. На думку В.Шлемко та І.Бінько [217], основними складовими економічної безпеки є сировинно-ресурсна, енергетична, фінансова, воєнно-економічна, технологічна, продовольча, зовнішньоекономічна (експортна й імпортна) безпека.

Економічна безпека складається з загальноекономічної, фінансової, зовнішньоекономічної, технологічної, енергетичної, сировинної, продовольчої, працересурсної, водогосподарської, протистихійної [100].

Вчені Українського центру економічних і політичних досліджень [171], економічна безпека включає в себе промислово-технологічну, воєнно-економічну, паливно-енергетичну, продовольчу, зовнішньоекономічну безпеку і безпеку валютно-фінансової сфери.

За А.Городецьким [51], залежно від конкретних сфер і секторів економіки, видів загроз можна виділити конкретні специфікації економічної безпеки. В інтерпретації Г.Пастернака-Таранушенка [159] економічна безпека поділяється на демографічну, екологічну, харчову, військову, ресурсну, питноводну, енергетичну, цінову, фінансово-грошову безпеку.

Підкреслимо, що у визначенні складових економічної безпеки практично всі автори наголошують на фінансовій безпеці країни в цілому та будь-яких економічних суб’єктів. Таким чином, безперечним є той факт, що однією з найважливіших складових економічної безпеки є безпека фінансова. Роль фінансової складової для будь-якої корпорації складно переоцінити. Це пояснюється тим, що фінансово-кредитна система, яка є об’єктом фінансової безпеки, забезпечує грошовими коштами розширене виробництво – основу економіки кожної держави [112]. Фінансові ресурси пов’язують між собою інші елементи економічної безпеки, а саме матеріальні, трудові, виробничі, інформаційні та енергетичні ресурси.

Без забезпечення фінансової безпеки практично неможливо вирішити жодне із завдань, що стоять перед Україною. За оцінкою експертів з фінансової безпеки, владні структури руйнуються тоді, коли підривається економічна, фінансова основа їх існування. Фінансові авантюристи значно ефективніше від бойовиків з автоматами здатні повалити будь-яку владу і знищити державність [46]. Важко також не погодитися с М.Арсентьєвим [8], який підкреслює, що з точки зору забезпечення економічної безпеки навіть, умовно кажучи, блискучий стан виробничої підсистеми може бути зруйнований за дуже короткий проміжок часу, наприклад, через кредитно-фінансову підсистему, якщо остання буде виконувати не забезпечуючу роль, а функціонувати самостійно.

Це підтверджується й нормами Положення «Про Міжвідомчу комісію з питань фінансової безпеки при Раді національної безпеки і оборони України» [167], затвердженого Указом Президента України [162].

Поняття фінансової безпеки так само широке, як, власне, й тлумачення фінансів як системи економічних відносин, що виникають у процесі створення та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. Отже, фінансова безпека являє собою надзвичайно складну багаторівневу систему, яку утворюють ряд підсистем, кожна з котрих має власні структурні елементи та логіку розвитку.

Проте на сьогодні відсутнє навіть приблизно точне визначення категорії «фінансова безпека». Існуючі на сучасний момент формулювання цього поняття відображають лише окремі аспекти цієї категорії і не можуть претендувати на її однозначне трактування. Значущість найбільш обгрунтованого формулювання категорії «фінансова безпека» зумовлена тим, що тільки виходячи зі змісту, який в неї вкладається, повинні формуватися всі елементи повноцінної системи фінансової безпеки, а також механізми та моделі її забезпечення.

Так, деякі автори [155] вважають, що фінансова безпека – це стан національної економіки та фінансової системи, який дає можливість:

– гарантувати розвиток людини, суспільства і держави на базі досягнень науково-технічного прогресу;

– зберігати або швидко відновлювати виробництво в умовах припинення зовнішніх поставок ресурсів або надзвичайних ситуацій внутрішнього характеру;

– забезпечувати стійке функціонування фінансово-кредитної системи та задоволення потреб суспільства за несприятливих внутрішніх та зовнішніх економічних умов.

На думку М.Єрмошенка [68], фінансовою безпекою є такий стан фінансово-кредитної сфери, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю цієї сфери забезпечувати ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

Г.Пастернак-Таранушенко [159] наводить визначення фінансово-грошової безпеки як різновиду безпеки, що має вплив на всі галузі економіки держави. Оскільки гроші є еквівалентом вартості будь-яких товарів, вони (через ціну) є чинником, спроможним дестабілізувати економічне становище в країні. Не тільки паперові або монетні знаки обміну, купівлі або продажу, а ще й безготівкові перекази та цінні папери (акції, векселі, сертифікати, облігації тощо) визначають фінансовий стан держави. Величезне значення має банківська система країни, яка реалізує всі операції, що стосуються обігу грошей та цінних паперів. Саме банки здатні стабілізувати або дестабілізувати фінансове становище держави. Водночас він зазначає, що цінова безпека – це різновид безпеки, що має найбільший вплив на економіку.

В.Шлемко [217] під фінансовою безпекою розуміє такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх і зовнішніх негативних впливів, здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економічної системи та економічне зростання.

О.Барановський [12] трактує поняття фінансова безпека як:

– ступінь захищеності фінансових інтересів на усіх рівнях фінансових відносин;

– рівень забезпеченості громадянина, домашнього господарства, верств населення, підприємства, організації, установи, регіону, галузі, сектора економіки, ринку, держави, суспільства, міждержавних утворень, світового співтовариства фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення їх потреб і виконання існуючих зобов’язань;

– стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної, податкової, розрахункової, інвестиційної, митно-тарифної та фондової систем, а також системи ціноутворення;

– якість фінансових інструментів і послуг, що запобігає негативному впливу можливих прорахунків і прямих зловживань на фінансовий стан наявних і потенційних клієнтів, а також гарантує повернення вкладених коштів.

Таким чином, у широкому розумінні фінансова безпека – це захищеність національних фінансових інтересів; незалежність, стабільність та стійкість фінансової системи держави в умовах впливу на неї зовнішніх та внутрішніх дестабілізуючих факторів, що складають загрозу фінансовій безпеці [116].

Як зазначалося раніше, система фінансової безпеки держави має цілий ряд підсистем (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Рівні фінансової безпеки

Так, можна розглядати фінансову безпеку світового співтовариства як в цілому, так і зокрема її забезпечення по регіонах [109]. Існує поняття «національна фінансова безпека», що включає безпеку фінансових інтересів на державному та регіональному рівнях, на рівні галузей господарського комплексу та окремих секторів економіки. Якщо розглядати фінансову безпеку на мікрорівні, то слід розділяти фінансову безпеку юридичних осіб та їх об’єднань, а також домашніх господарств й окремих громадян [202].

Фінансова безпека України має як внутрішній, так і зовнішній аспекти. У зовнішньому плані це, передусім, фінансовий суверенітет країни, незалежність національної фінансової системи від втручання міжнародних фінансово-кредитних організацій. Безпека внутрішньої фінансової сфери України визначається досконалістю правової, організаційної, інституціональної бази, а також політичною стабільністю, ступенем ризиків ринкових коливань, масштабами тіньової економіки та рівнем корупції у державі [68].

Фінансову безпеку будь-якої держави визначає, насамперед, її фінансова незалежність. При цьому велике значення має розмір зовнішньої фінансової допомоги з боку міжнародних фінансових інституцій, економічних угрупувань, урядів окремих країн, а також обсяг іноземних інвестицій у національну економіку.

Рівень фінансової безпеки держави зумовлений також і ступенем розвитку ринку капіталів, на якому обертаються акції реально функціонуючих суб’єктів господарювання, діють численні фінансові інститути; мірою відкритості внутрішнього ринку; розмаїттям фінансових інструментів; схильністю населення до операцій з фондовими цінностями; концентрацією інтелектуальних ресурсів, задіяних в розвитку фінансового ринку [107]. Багато в чому фінансова безпека держави визначається характером фінансово-кредитної політики, яку вона проводить, причому як внутрішньої, так і зовнішньої.

Фінансовій безпеці держави в цілому, безумовно, сприяє організація нормального обміну фінансовими ресурсами між галузями, регіонами, країнами. На фінансовій безпеці держави позначається також значне розширення арсеналу фінансових інструментів, які використовують вітчизняні суб’єкти господарювання.

Стан фінансової безпеки України у значній мірі залежить від стійкого розвитку всіх її регіонів. Проблеми, що вирішуються в кожному окремому регіоні, мають відповідати загальнодержавним інтересам, але при цьому необхідно враховувати й місцеві особливості. На наш погляд, фінансова безпека регіону – це такий стан його фінансів, який забезпечує гармонійне поєднання інтересів держави, регіону та населення, а також характеризується фінансовою незалежністю місцевого самоврядування [123]. Регіон можна вважати фінансово незалежним, якщо місцеві органи влади мають право акумулювати та самостійно розпоряджатися фінансовими ресурсами, розмір яких відповідає покладеним на них функціям.

Фінансову незалежність регіону можна розуміти і як незалежність від загальнодержавних органів влади у прийнятті рішень відносно місцевих проблем і, насамперед, як забезпечення їх вирішення за допомогою грошових коштів [116].

Очевидно, що національне багатство держави утворюється завдяки ефективному функціонуванню корпоративного сектору, отже, формування дієвої системи забезпечення фінансової системи на мікрорівні все більше набуває актуальності.

Доцільно розглядати формування системи фінансової безпеки корпорації (банківської установи) як гарантії забезпечення захисту фінансових інтересів на мікрорівні, адже вона у значній мірі визначає конкурентні позиції юридичної особи, її платоспроможність, відносини з партнерами, перспективи розвитку та успіх господарської діяльності [127].

Поняття «фінансова безпека корпорації» як самостійний об’єкт управління є відносно новим та в сучасній вітчизняній літературі майже не приділяється уваги трактуванню цього поняття [119]. Фінансова безпека корпорації розглядається як наявність достатньої кількості власних фінансових ресурсів, які забезпечують її стабільне функціонування (тобто має місце розширене відтворення, своєчасні розрахунки з кредиторами та сплата податків), послідовне зростання прибутків і доходів від господарської діяльності, а також прогресивний науково-технічний та соціальний розвиток [128].

Деякі автори [148] акцентують увагу на показниках успішності діяльності корпорації: фінансову безпеку корпоративної структури можна визначити як стан найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів корпорації, виражений в найкращих значеннях фінансових показників прибутковості й рентабельності бізнесу, якості управління, використання основних і оборотних засобів підприємства, структури його капіталу, норми дивідендних виплат по цінних паперах підприємства, а також курсової вартості його цінних паперів як синтетичного індикатора поточного фінансово-господарського стану підприємства і перспектив його технологічного й фінансового розвитку.

Інші вчені характеризують фінансову безпеку як захищеність фінансових інтересів і забезпеченість фінансовими ресурсами. Так, А.Загородній і Г.Вознюк [69, с. 79] визначають фінансову безпеку як захищеність фінансових інтересів суб’єктів господарювання на всіх рівнях фінансових відносин, забезпеченість домогосподарств, підприємств, організацій і установ, регіонів, галузей і секторів економіки, держави в цілому фінансовими ресурсами, достатніми для задоволення їх потреб і виконань фінансових зобов’язань.

На думку І.Александрова [6, с. 13], фінансова безпека корпорації може бути визначена як стан найбільш ефективного використання її ресурсів, за якого значення інформативних фінансових показників ліквідності, платоспроможності, рентабельності, оборотності, прибутковості продажів і капіталу знаходяться в межах припустимих своїх порогових значень.

Найбільш комплексним можна вважати підхід до визначення сутності фінансової безпеки корпоративної структури І.Бланка [20], згідно з яким виділяються наступні основні характеристики даного поняття:

1. Фінансова безпека підприємства є основним елементом системи його економічної безпеки. В складі елементів економічної безпеки фінансова компонента виступає в ролі головної через основоположне значення рівня і структури фінансового потенціалу підприємства.

2. Фінансова безпека є системою кількісних і якісних параметрів фінансового стану підприємства, що в комплексі відображають рівень його фінансової захищеності.

3. Об’єктом забезпечення фінансової безпеки виступає сформована система пріоритетних збалансованих фінансових інтересів підприємства, що вимагають захисту в процесі його фінансової діяльності.

4. Основою формування фінансової безпеки підприємства є ідентифікована система реальних і потенційних загроз зовнішнього і внутрішнього характеру його фінансовим інтересам.

5. Система фінансової безпеки конкретного підприємства передбачає диференційований рівень кількісних і якісних параметрів захищеності фінансових інтересів, адекватний його фінансовій філософії.

6. Фінансова безпека підприємства є системою, що забезпечує стабільність найважливіших фінансових пропорцій розвитку підприємства, що формують захищеність його фінансових інтересів.

7. Найважливішою цільовою спрямованістю системи фінансової безпеки підприємства є створення необхідних фінансових передумов стійкого зростання підприємства в поточному і перспективному періоді.

Таким чином, на думку І.Бланка [20, с. 24], фінансова безпека підприємства може бути визначена як кількісно і якісно детермінований рівень його фінансового стану, що забезпечує стабільну захищеність його пріоритетних збалансованих фінансових інтересів від ідентифікованих реальних і потенційних загроз зовнішнього і внутрішнього характеру, параметри якого визначаються на основі його фінансової філософії і створюють необхідні передумови фінансової підтримки його стійкого зростання в поточному і перспективному періоді.

З усього вищевикладеного можна зробити висновок, що в даний час в економічній літературі немає єдиної точки зору щодо сутності фінансової безпеки корпорації. Існуючі тлумачення даного поняття в якості визначальних його положень виділяють забезпеченість фінансовими ресурсами [25; 70; 96], найбільш ефективне використання ресурсів, що є в корпорації [6; 150], відповідність основних фінансових показників діяльності корпоративної структури їх нормативним значенням, захищеність фінансових інтересів на всіх рівнях фінансових відносин [20; 70; 96].

На нашу думку, фінансова безпека корпорації – це такий стан суб’єкта господарювання, при якому він при найефективнішому використанні фінансових ресурсів досягає запобігання, послаблення чи захисту від існуючих загроз або інших непередбачених обставин, а також забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції та фінансового ризику.

Процес забезпечення фінансової складової економічної безпеки корпорації може бути визначений як сукупність робіт для досягнення максимально високого рівня платоспроможності й ліквідності його оборотних коштів, моделювання найбільш ефективної структури капіталу корпорації, підвищення якості планування і здійснення фінансово-господарської діяльності корпоративної структури по всіх напрямах стратегічного і оперативного планування і управління технологічним, інтелектуальним і кадровим потенціалом корпорації, його основними і оборотними активами з метою максимізації прибутку і підвищення рівня рентабельності бізнесу [150, с. 370].

Процес становлення фінансової складової економічної безпеки корпорації розглядають як процес запобігання можливим збиткам від негативних впливів на економічну безпеку підприємства по різних аспектах його фінансово-господарської діяльності, що набуває особливої актуальності в умовах транзитивної економіки.

В.Мунтіян [150] наводить наступний алгоритм проведення аналізу кожної функціональної складової економічної безпеки корпорації, у тому числі і фінансової:

1. Визначення структури негативних впливів, розділення об’єктивних і суб’єктивних негативних впливів.

2. Формування переліку заходів, що були проведені корпорацією до моменту проведення оцінки для усунення впливів негативних чинників.

3. Оцінка ефективності проведених заходів, визначення причин недостатньої ефективності заходів, а також відповідальних.

4. Визначення переліку очікуваних негативних впливів.

5. Розробка рекомендацій щодо усунення існуючих негативних впливів і запобігання можливим.

6. Оцінка вартості кожного з запропонованих заходів щодо усунення негативних впливів і визначення виконавців, відповідальних за реалізацію запропонованих заходів.

Оцінка поточного рівня забезпечення фінансової складової економічної безпеки корпорації здійснюється по основних напрямах аналізу, серед яких зокрема можна виділити аналіз фінансового стану, що передбачає розрахунок наступних показників: коефіцієнт незалежності, коефіцієнт фінансової стійкості, коефіцієнт залучення довгострокових пасивів, коефіцієнт маневреності власними коштами, коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів, коефіцієнт накопичення амортизації, коефіцієнт покриття тощо.

Іншими важливими стадіями аналізу поточного стану економічної безпеки підприємства є оцінка перспектив корпоративного розвитку підприємства, а також аналіз ринку цінних паперів підприємства [150, с. 373–374]. Основним засобом забезпечення ефективної фінансової безпеки підприємства виступає узгоджене використання методики оцінки збитків як бази та інструменту контролю, яка також є орієнтиром при плануванні й здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, але механізму розробки і вживання такої методики не наведено.

М.Ромашко і Т.Сайгина [183] в якості необхідної умови забезпечення фінансової безпеки корпорації виділяють вдосконалення організації роботи його фінансової служби. З цією метою можна виділити ряд основних моментів:

1. Організаційною структурою фінансової служби мають бути передбачені особи, за якими закріплюються функції управління фінансовими процесами, а також відповідальність кожного працівника за виконання функцій і їх результат в тій частині, яка безпосередньо залежить від нього.

2. Необхідно забезпечити фінансову службу достовірною і своєчасною інформацією про фактичний і передбачуваний розмір доходів і витрат, обсяги і терміни надходжень і виплат, а також про зовнішнє середовище. Поряд із показниками доходів і витрат доцільно використовувати показники грошових потоків, які відображають дійсний фінансовий стан корпорації.

3. Використання планування і прогнозування дозволить зменшити суб’єктивність в ухваленні рішень, складність оцінки причинно-наслідкових зв’язків, неповноту інформації, прискорити вирішення проблемної ситуації, підвищить ефективність використання фінансових ресурсів.

4. Регулювання грошового обороту, процесів формування і використання фінансових ресурсів повинно здійснюватися оперативно, для чого фінансова служба має використовувати заздалегідь передбачені способи регулюючої дії.

5. Важливо забезпечити своєчасний і достовірний облік фактичних даних, необхідних для проведення якісного аналізу стану підприємства. Аналіз має виявляти зв’язки й залежності, вплив чинників на фінансові показники, причини та їх наслідки, а також закінчуватися висновками й рекомендаціями, які працівники мають використовувати для ухвалення рішень.

Згідно з підходом І.Бланка [22, с. 99], фінансова безпека корпорації виступає як самостійний об'єкт управління. При цьому основними елементами механізму управління фінансовою безпекою корпорації є: система державного нормативно-правового регулювання, ринковий механізм регулювання, внутрішній механізм управління, система інструментів управління, система методів управління фінансовою безпекою підприємства.

В якості індикаторів фінансової безпеки корпорації О.Судакова [197] розглядає показники його фінансового стану, що дає можливість визначити, до якої галузі фінансової стійкості і відповідно галузі ризику можна віднести підприємство на основі аналізу достатності оборотних коштів для формування запасів і покриття витрат. Для цього використовуються наступні показники:

±E_c – надлишок (+) або нестача (() власних оборотних коштів, необхідних для функціонування корпорації або реалізації проекту;

±E_m – надлишок (+) або нестача (() власних, а також середньострокових і довгострокових позикових оборотних коштів;

±E_i – надлишок (+) або нестача (() загальної величини оборотних коштів. Ці індикатори відповідають показникам забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування. Для їх визначення використовують балансову модель стійкості фінансового стану корпорації, яка має вигляд:

де O – основні кошти та вкладення;

Z – запаси та витрати;

R_a – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість та інші активи;

Д_с – власні кошти;

К_сд – середньо- й довгострокові кредити;

К_к – короткострокові кредити, а також позички, не погашені в строк;

R_k – кредиторська заборгованість.

Розрахунки показників фінансової стійкості дозволяють діагностувати рівень фінансової безпеки корпорації по виділених фінансових галузях. При ідентифікації галузі фінансової стійкості використовується наступний трикомпонентний показник:

(4.2)

Залежно від значень S, ±E_c, ±E_m, ±E_i виділяють п’ять галузей фінансової стійкості і відповідних їм галузей ризику:

1. Галузь абсолютної стійкості, коли мінімальна величина запасів і витрат відповідає безризиковій галузі:

2. Галузь нормальної стійкості, що відповідає галузі мінімального ризику:

3. Галузь нестійкого стану відповідає галузі підвищеного ризику, коли є надлишкова величина запасів і витрат:

4. Галузь критичного стану відповідає галузі критичного ризику, коли присутні надлишки готової продукції, низький попит на продукцію та ін.:

5. Галузь кризового стану відповідає галузі неприпустимого ризику, коли підприємство знаходиться на межі банкрутства:

На рис. 4.2 показано, що крива фінансового стану відповідає кривій ризику, відповідно до значень даних показників виділені галузі фінансового стану і галузі ризику.

Рис. 4.2. Співвідношення галузей фінансової стійкості і галузей ризику у системі забезпечення фінансової безпеки корпорації [197, с. 19]

При абсолютній фінансовій стійкості і абсолютній фінансовій безпеці корпорації достатньо власних оборотних коштів. Галузь нормальної фінансової стійкості і нормальний рівень фінансової безпеки характеризується тим, що корпорація обходиться власними джерелами формування запасів і покриття витрат. Про приналежність корпорації до галузі нестійкого фінансового стану і нестабільного рівня фінансової безпеки свідчить недостатність власних оборотних коштів, коли вона зводить баланс за допомогою середньо- і довгострокових позик і кредитів. Для галузі критичного фінансового стану і критичного рівня фінансової безпеки характерне фінансування діяльності корпорації за допомогою короткострокових кредитів (окрім середньо- і довгострокових). Галузь кризового фінансового стану і кризового рівня фінансової безпеки властива корпорації, яка не в змозі забезпечити фінансування діяльності ані власними, ані позиковими коштами.

Слід зазначити, що запорукою успіху у питаннях забезпечення фінансової безпеки корпорації є вибір ефективної концепції забезпечення її фінансової стійкості. Концепцію формування механізму управління фінансовою стійкістю, як складову сучасної управлінської філософії, засновано на системному та ситуаційному підходах до управління. Вона передбачає визначення в якості головної стратегії – фінансово-стійке функціонування корпорації.

При цьому корпорація розглядається насамперед як «відкрита система», а головні передумови успіху діяльності формуються не тільки усередині цієї системи, а й поза її межами, тобто кінцевий результат фінансово-господарчої діяльності обумовлений тим, наскільки корпорація управляє внутрішніми факторами впливу та здатна пристосуватися до впливу зовнішніх чинників. Саме здатність адаптуватися до зовнішніх факторів впливу й буде виступати в якості головного критерію оцінки ефективності всієї системи управління корпорацією.

Тому в основі концептуальних підходів до формування механізму управління фінансовою стійкістю корпорації лежить визначення напрямків фінансового розвитку та інструментарію, що забезпечує досягнення поставлених цілей, ефективне управління грошовими потоками корпорації, формування фондів коштів відповідно до прийнятих фінансових планів і прогнозів, використання фінансових ресурсів за цільовим призначенням.

Концепцію фінансової стійкості корпорації можна розглядати як процес прийняття управлінських рішень. В обох випадках є цілі (об’єкти) і засоби досягнення поставлених цілей (управлінські рішення). У представленій концепції менеджмент корпорації виступає в ролі інсайдера, який впливає на рух капіталу, процеси формування та розподілу прибутку, накопичення та інвестиції.

Пропоновані концептуальні підходи до формування механізму управління фінансовою стійкістю корпорації – це комплекс цілей, завдань, принципів і інструментів реалізації поставленої цілі, а також критеріїв оцінки ефективності запропонованого механізму (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Концептуальні підходи до формування механізму управління фінансовою стійкістю корпорації

Ціллю розробки даної концепції є максимізація прибутку власників корпорації. Ця ціль дістає конкретне вираження у випадку зростання ринкової вартості корпорації та її акцій на вторинному ринку цінних паперів. При цьому максимізація прибутку може розглядатися органами управління (радою директорів і менеджментом компанії) як одна з важливих задач фінансового менеджменту на окремих етапах розвитку корпорації, але не як головна ціль.

Для реалізації основної цілі корпорації управління її фінансовою стійкістю має бути спрямоване на вирішення наступних завдань [122]:

1. Забезпечення фінансової стійкості корпорації.

2. Оптимізація грошових потоків корпорації та постійна підтримка високого рівня її платоспроможності.

3. Максимізація прибутку корпорації.

4. Управління фінансовими ризиками.

5. Формування ефективної системи фінансового планування.

Саме в процесі формування фінансових планів визначається потреба корпорації у фінансових ресурсах для забезпечення безперервності відтворювального процесу та розширеного відтворення.

У цьому зв’язку принципами формування механізму управління фінансовою стійкістю корпорації мають стати:

– принцип транспарентності, сутність якого в тому, що інформація про фінансову стійкість корпорації має бути доступною як для власників, так і для потенційних інвесторів на ринку фінансових послуг. Це так звані «Вимоги до розкриття інформації», які встановлюються законодавчо;

– принцип конструктивності, що визначається ціллю здійснення оцінки фінансової стійкості корпорації;

– принцип системності, який обумовлюється використанням системного аналізу для оцінки фінансової стійкості корпорації;

– принцип безперервності, заснований на тому фактові, що фінансово-господарча діяльність корпорації є безперервним процесом;

– принцип динамічності, який передбачає, що фактори зовнішнього та внутрішнього середовища впливають на фінансово-господарчу діяльність корпорації динамічно;

– принцип об’єктивності, що передбачає вивчення впливу чинників зовнішнього середовища на фінансову стійкість корпорації. Ці чинники носять об'єктивний характер, тому що вплив менеджменту корпорації на них слабкий або відсутній;

– принцип оптимальності, що передбачає вибір ефективних напрямків забезпечення фінансової стійкості корпорації на фоні мінімізації витрат на їхню реалізацію;

– принцип комплексності, що об’єднує методологічні підходи до оцінки фінансової стійкості корпорації та ураховує необхідність визначення її рівня;

– принцип формування капіталу, який ураховує особливості структури активів корпорації;

– принцип розподілу капіталу, спрямований на визначення оптимальної структури активів і пасивів корпорації;

– принцип використання капіталу, що передбачає максимізацію фінансових результатів від усіх видів діяльності корпорації.

Тільки комплексна реалізація всіх вищезгаданих принципів дозволить сформувати механізм, здатний задовольнити інтереси всіх базових учасників корпоративних відносин і сформувати механізм управління фінансовою стійкістю корпорації.

До основних інструментів механізму управління фінансовою стійкістю можна віднести наступні:

– нормативне-правове регулювання фінансової діяльності корпорації;

– ринковий механізм регулювання фінансової діяльності корпорації;

– внутрішнє регулювання фінансово-господарчої діяльності корпорації;

– інформаційне забезпечення процесу управління корпорацією;

– систему фінансових важелів і методів управління корпорацією.

Важливе місце в системі забезпечення фінансової стійкості корпорації посідає ринковий механізм регулювання її фінансово-господарчої діяльності.

Попит та пропозиція на фінансовому ринку формують рівень цін і котирувань на окремі фінансові інструменти, визначають доступність позикових ресурсів і ліквідність фінансових інструментів, які використовуються корпорацією в процесі здійснення фінансової діяльності.

Внутрішнє регулювання окремих аспектів фінансової діяльності корпорації може регламентуватися вимогами статуту акціонерного товариства. Крім того, менеджментом корпорації може бути розроблено та затверджено систему цільових показників, внутрішніх нормативів і вимог до конкретних ділянок фінансової діяльності. Внутрішнє регулювання фінансової діяльності корпорації включає: методи формування активів і структури капіталу, методи управління обіговими активами, позаобіговими активами та інвестиціями; методи формування фінансових ресурсів; методи управління фінансовими ризиками.

Систему інформаційного забезпечення фінансового управління корпорацією спрямовано на забезпечення одержання повної і якісної інформації, необхідної для прийняття ефективних управлінських рішень.

Основу механізму забезпечення фінансової стійкості корпорації становлять фінансові методи й важелі. Фінансовий метод являє собою спосіб впливу фінансових стосунків на господарчий процес. Фінансовий важіль – це інструмент реалізації фінансового методу. До фінансових важелів традиційно відносять: прибуток, амортизаційні відрахування, відрахування в спеціальні цільові фонди, фінансові санкції, відсоткові ставки, податкові ставки та пільги, дивіденди та ін.

Досягнення фінансової рівноваги є одним з найважливіших аспектів діяльності будь-якої корпорації та однією з основних стратегічних цілей її розвитку. У самому загальному вигляді фінансова рівновага корпорації являє собою відповідність фінансових потреб корпорації її ресурсній базі як по сумі, так і в часі.

Інструментами реалізації даної концепції є моделі комплексної діагностики рівня фінансової безпеки корпорації та оптимізації запасів, витрат і джерел її фінансування.

Для успішної реалізації механізму управління фінансовою стійкістю необхідне взаємозалежне та ефективне функціонування всіх запропонованих інструментів і методів.

Критерії оцінки ефективності запропонованих заходів дозволяють охарактеризувати фінансовий стан корпорації та визначити рівень її фінансової безпеки. Такими є показники ліквідності, платоспроможності та кредитоспроможності корпорації.

Економічна система суспільства як матеріальна база національної безпеки складається з безлічі господарюючих суб'єктів. Тому успішне, повноцінне та ефективне вирішення завдань, що стоять перед економікою держави, у значній мірі залежить від результативності їх діяльності. Саме тому останнім часом все більше уваги приділяється формуванню системи економічної безпеки корпорацій і забезпеченню їх фінансової безпеки, яка, в свою чергу, визначає конкурентні позиції підприємства, його платоспроможність, відносини з партнерами, перспективи розвитку та успіх господарської діяльності.

Отже, для формування дієвої системи забезпечення фінансової безпеки корпорації необхідно здійснювати діагностику фінансового стану корпорації та ретельний моніторинг реальних і потенційно можливих загроз та індикаторів фінансової безпеки для своєчасного і повноцінного захисту фінансових інтересів корпоративної структури.

Проведені дослідження свідчать про наступне:

1. Важливою проблемою формування й розвитку національної системи корпоративних відносин є відсутність розуміння необхідності вивчення аспектів, пов’язаних із забезпеченням фінансової безпеки корпорації в умовах нестабільного економічного середовища. Проте національним законодавством вже створено необхідні передумови для створення такої системи як на макро-, так і на мікрорівні.

2. Аналіз наукової літератури по даній проблематиці показав, що переважна більшість вчених не приділяють належної уваги економічній категорії «фінансова безпека», найчастіше ототожнюючи її з категорією «економічна безпека» або просто розглядаючи окремі її елементи з точки зору держави, регіону або корпорації.

3. В сучасних умовах процесів інтеграції й глобалізації важко чітко виділити рівні фінансової безпеки та визначити їхню роль у становленні корпоративних відносин в державі. У той же час бізнес-практика економічно розвинених країн свідчить про те, що саме фінансова складова економічної безпеки корпорації є базисом економічної й соціальної стабільності в суспільстві.

4. Поняття «фінансова безпека корпорації» – це відносно нове явище в сучасній політичній економії і це частково пояснює слабку вивченість даного напрямку як вітчизняними, так і закордонними авторами. Саме це й визначило необхідність уточнення категоріального апарату, а саме було запропоновано авторське визначення даної категорії. На нашу думку, фінансова безпека корпорації – це такий стан суб’єкта господарювання, при якому він при найефективнішому використанні фінансових ресурсів досягає запобігання, послаблення чи захисту від існуючих загроз або інших непередбачених обставин, а також забезпечує досягнення цілей бізнесу в умовах конкуренції та фінансового ризику.

5. Особливу увагу в процесі дослідження необхідно приділяти процесу становлення фінансової складової економічної безпеки в системі корпоративних відносин в Україні. Фінансова безпека – це надзвичайно складна багаторівнева система, яку утворюють підсистеми другого рівня, кожна з котрих має власні структурні елементи та вектор розвитку.

6. Результатом проведеного економічного аналізу стала розробка концепції формування механізму управління фінансовою стійкістю корпорації в контексті забезпечення її фінансової безпеки. Дана концепція являє собою комплекс цілей, завдань, принципів і інструментів реалізації поставленої цілі, а також критеріїв оцінки ефективності запропонованого механізму. Важливе місце в рамках запропонованих концептуальних підходів приділяється процесу діагностики фінансового стану корпорації.