4.3. Основні загрози та порогові значення індикаторів фінансової безпеки банківської установи

Гаврилко П.П., Кужелєв М.О., Брітченко І.Г.

Потреби забезпечення фінансової безпеки формуються під впливом цілого ряду чинників: об’єктивних і суб’єктивних, внутрішніх і зовнішніх, прогнозованих і непередбачених. В концентрованому вигляді вони можуть деструктивно впливати на фінансову безпеку. В сучасній літературі виділяють декілька ступенів деструктивної дії чинників:

– поява зони ризику – ймовірність виникнення обставин, здатних спровокувати небезпеку;

– виклик – провокаційні дії або засіб тиску;

– небезпека – реальна можливість нанести шкоду;

– загроза – намір нанести шкоду.

Отже, необхідним є створення дієвої системи фінансової безпеки, що передбачає чітке визначення джерел існуючих і потенційних загроз, а також наявних і необхідних ресурсів для їх нейтралізації. Безперечно, що загроза – це один із самих небезпечних проявів дії деструктивних факторів безпеки, що виявляється у намірі нанести шкоду.

Система реальних і потенційних загроз не є постійною, такі загрози можуть з’являтися та зникати, нарощуватися та зменшуватися, при цьому буде змінюватися їх значимість для фінансової безпеки. Значущість класифікації загроз фінансовій безпеці полягає в необхідності оцінити наявну ситуацію, дати оцінку існуючим негативним моментам і тенденціям їх розвитку, згрупувати негативні і позитивні дії факторів і на цій основі розробити обгрунтовані рекомендації для прийняття конкретних рішень.

В Україні згідно з «Концепцією (основами державної політики) національної безпеки України» [169], до основних можливих загроз національній безпеці в фінансовій сфері відносять:

– неефективність системи державного регулювання економічних відносин;

– наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перешкод становленню ринкових відносин;

– невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн;

– економічну ізоляцію України від світової економічної системи;

– неконтрольований відплив за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;

– криміналізацію суспільства, діяльність тіньових структур.

При класифікації загроз фінансовій безпеці можуть використовуватися різні ознаки. Окремі автори [216] зазначають, що основні загрози фінансовій безпеці можна кваліфікувати як внутрішні та зовнішні, існуючі та можливі. На думку інших дослідників [12], перелік джерел загроз можна поділити на три групи: антропогенні, техногенні та стихійні. При цьому, як зазначається, критерієм розподілу загроз на існуючі та потенційні має бути досягнення або недосягнення порогового значення за тим чи іншим індикатором, що характеризує ту чи іншу загрозу. Ті загрози, по яких вже перевищені порогові значення, слід вважати існуючими або наявними, а ті, по яких такі значення не досягнуті, – потенційними [216].

Отже, система загроз фінансовій безпеці являє собою динамічну систему причинних зв’язків з великою кількістю контурів, зворотних зв’язків, наявність яких може значно посилювати результати реалізації будь-якої конкретної загрози безпеці. Ця особливість проявляється на сучасному етапі розвитку України, який характеризується наявністю великої кількості локальних загроз і швидко зростаючими кризовими ситуаціями внаслідок їх взаємодії. Класифікація загроз фінансовій безпеці в їх взаємодії та динамічному розвитку необхідна для комплексного, системного підходу щодо вирішення питань забезпечення фінансової безпеки на будь-якому рівні управління – держави, регіону чи окремого суб’єкта господарювання.

На нашу думку, доцільно розглядати наступну розгорнуту класифікацію загроз фінансовій безпеці:

Звісно, що є й інші критерії класифікації, але саме запропонована класифікація містить оптимальний набір ознак, що необхідні з точки зору використання у корпоративній практиці.

На наш погляд, при більш детальному розгляді загроз фінансовій безпеці слід акцентувати увагу на внутрішніх та зовнішніх загрозах, а також на ступені їх впливу на фінансові інтереси держави і корпорації (табл. 4.1).

До внутрішніх загроз фінансовій безпеці банківської установи слід віднести сукупність дій або бездіяльність (умисна або ненавмисна) інсайдерів, що суперечать інтересам власників компанії, наслідком яких може бути нанесення збитків, розголошення конфіденційної або інсайдерської інформації, підрив ділового іміджу або виникнення конфліктів з ринковими контрагентами, державою та суспільством.

До зовнішніх загроз фінансовій безпеці банківської установи слід віднести протиправну діяльність конкурентів, кримінальних структур, а також сукупність ризиків галузі та макрорівня.

Так, до основних внутрішніх загроз фінансовій безпеці можна віднести правову, організаційну, інституціональну незавершеність реформування фінансово-кредитної сфери і, як наслідок, ті кризові явища, що останнім часом спостерігаються в фінансовій системі України. Крім того, до внутрішніх загроз фінансовій безпеці відносять:

– глибоке падіння виробництва за роки реформування економіки України;

– різке падіння інвестицій у виробництво, переважання вкладення капіталів у посередницьку діяльність та сферу послуг;

– зростання майнової диференціації населення, збільшення числа громадян, які живуть на рівні бідності, безробіття, затримки з виплати заробітної плати і пенсій, соціальна напруженість;

– структурна та галузева деформованість української економіки, посилення паливно-енергетичної направленості економіки, згортання виробництва у життєво важливих галузях промисловості;

– низька конкурентоспроможність вітчизняної продукції;

– високий рівень монополізації економіки, особливо природних монополій;

– криза грошової та фінансово-кредитної систем, інфляційні процеси.

Таблиця 4.1. Внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці і ступінь їх впливу на фінансові інтереси держави та корпорацій

* слабкий

* * значний рівень впливу на фінансові інтереси

* * * високий

Головний зовнішній виклик фінансовій безпеці пов’язаний з тим, що об’єктивний процес інтеграції України у світове співтовариство може супроводжуватися неконтрольованим зростанням зовнішньої заборгованості, обмеженням присутності нашої держави на зарубіжних фінансових ринках, вивезенням за кордон валютних запасів, послабленням фінансової самостійності у вирішенні головних питань соціально-економічного розвитку країни, а також позицій вітчизняних підприємств, організацій і установ.

Також до зовнішніх загроз фінансовій безпеці можна віднести наступні:

– значний зовнішній борг України і пов’язане з цим збільшення видатків бюджету на його обслуговування;

– зростаючі темпи завоювання іноземними фірмами внутрішнього ринку України та, як наслідок, зростання залежності нашої держави від імпорту багатьох, в тому числі й стратегічних, видів продукції;

– дискримінаційні заходи ряду міжнародних організацій та зарубіжних країн у зовнішньоекономічних відносинах з Україною, протекціоністська політика по відношенню до нашої держави, витиснення українських підприємств з традиційних зовнішніх ринків;

– скупка іноземними фірмами вітчизняних підприємств з метою контролю над ними та створення умов для забезпечення власного успіху в конкурентній боротьбі як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринку;

– нерозвиненість інфраструктури експортно-імпортних операцій тощо.

Побудова системи фінансової безпеки неможлива без визначення критеріальних вимог до неї. Проте на сьогодні в економічній літературі відсутні теоретичні комплексні розробки цього питання. Тому за основу при формуванні критеріальних вимог до системи фінансової безпеки можна взяти підходи до визначення критеріїв економічної безпеки в цілому. Слід зазначити, що однозначної думки з приводу цього найважливішого системоутворюючого елементу немає.

Так, А.Городецький [51] вказує, що стан економічної безпеки оцінюється об’єктивною системою параметрів, критеріїв і індикаторів, які визначають порогові значення функціонування економічної системи. За їх межами вона втрачає здатність до динамічного саморозвитку, конкурентоспроможність на внутрішніх і зовнішніх ринках, стає об’єктом експансії національних і транснаціональних монополій, потерпає від корупції, криміналітету, внутрішнього та зовнішнього розграбування національного багатства країни.

Таким чином, досягнення критеріальних вимог щодо економічної безпеки в цілому і фінансової безпеки зокрема визначається системою конкретних індикаторів. Саме за допомогою розробки обгрунтованої системи індикаторів можна оперативно аналізувати стан економічної і фінансової безпеки різних об’єктів, попереджати розвиток негативних тенденцій, вносити необхідні корективи як у повсякденну діяльність, так і на перспективу, прогнозувати розвиток подій.

В економічній літературі мають місце різні підходи до формування системи індикаторів економічної безпеки. Зокрема, пропонується виділяти ключові ресурсні та результативні індикатори, від яких у першу чергу залежить стабільність системи [111; 172], загальні та регіональні [51].

Так, К.Самсонов [190] розбиває останні на загальноекономічні (ВВП, обсяги виробництва по галузях, найважливіших видах продукції тощо); специфічні, що найбільшою мірою відображають економічну ситуацію в країні на даному етапі (рівень інфляції, споживання на душу населення, безробіття, міграція населення, смертність тощо); окремі, які є важливими для характеристики конкретної ситуації в країні (збирання врожаю, ліквідація стихійного лиха чи великомасштабної аварії тощо).

С.Ликшин і А.Свинаренко [137] виділяють групу загальних (рівень і якість життя, темпи інфляції, економічне зростання, дефіцит бюджету, державний борг тощо) та регіональних (доходи населення, рівень роздрібних цін, питома вага регіону в ВВП країни, платіжний баланс регіону тощо) індикаторів.

Колектив авторів [100] пропонує поділяти індикатори безпеки на економічні, що характеризують тенденції розвитку економіки і склалися на основі реалізації принципу ефективності виробництва; соціальні, що базуються на основі реалізації принципу справедливості у розподілі благ; фінансові, що склалися відповідно до вимог економічної безпеки держави.

Значущість чіткого визначення дійсного рівня індикаторів безпеки полягає в тому, що наближення до їх гранично припустимої величини свідчить про нарощування загроз соціально-економічній стабільності суспільства, а перевищення граничних або порогових значень – про входження суспільства в зону нестабільності і соціальних конфліктів, тобто про реальний підрив фінансової безпеки.

Крім того, досить складним питанням є розробка механізму визначення рівня фінансової безпеки у ситуаціях, коли декілька індикаторів досягають критичної позначки, але залишаються в межах порогових значень. Адже у такому разі теоретично рівень фінансової безпеки можна оцінити як задовільний, але фактично він може вийти за межі збалансованого стану.

Отже, необхідним є постійний і ретельний моніторинг цих індикаторів, що дасть можливість своєчасно розробляти і здійснювати практичні заходи щодо зниження негативного впливу загроз фінансовим інтересам суб’єктів господарювання.

Проте, для формування ефективної системи фінансової безпеки значення мають не самі індикатори фінансової безпеки, а їх порогові значення. На наш погляд, порогове значення фінансової безпеки – це граничний показник, значні відхилення від якого свідчать про наявність тієї чи іншої загрози фінансовій безпеці. Інакше кажучи, порогове значення – це кількісний параметр, що розмежовує безпечну та небезпечну зони в фінансово-кредитній сфері.

Основні індикатори, що характеризують рівень фінансової безпеки держави та корпорацій, а також їх порогові значення представлено в табл. 4.2 [68; 116].

Таблиця 4.2. Індикатори фінансової безпеки та їх порогові значення

Слід зауважити, що система індикаторів фінансової безпеки специфічна для кожної корпоративної структури і залежить, насамперед, від характеру та масштабів її діяльності.

Порогові значення фінансової безпеки не набувають конкретного змісту, доки вони не будуть порівняні з фактичними показниками, що характеризують фінансову діяльність конкретних суб’єктів господарювання. Наближення до їх граничної величини свідчить про нарощування загроз економічній стабільності корпорації, а значне відхилення від порогових значень – про перехід з критичної зони в зону нестабільності фінансових відносин та соціальних конфліктів, тобто про реальний підрив фінансової безпеки.

Враховуючи специфіку діяльності банківської установи, а також відповідно до фактичних і нормативних її фінансових показників і величини їх відхилення від бар’єрних значень індикаторів фінансової безпеки, стан банківської структури можна охарактеризувати як:

– нормальний, коли індикатори фінансової безпеки знаходяться в межах своїх порогових значень;

– передкризовий, коли перевищується бар’єрне значення хоча б одного з індикаторів фінансової безпеки, а інші наближаються до своїх порогових значень і при цьому не втрачаються технічні можливості покращення умов і результатів фінансової діяльності шляхом застосування до загроз заходів попереджувального характеру;

– кризовий, коли перевищується бар’єрне значення більшості основних індикаторів фінансової безпеки та з’являються ознаки стрімкого падіння виробництва і рівня фінансових показників;

– критичний, коли порушуються всі (або майже всі) бар’єри, що відокремлюють нормальний та кризовий стан розвитку фінансових відносин, а часткова втрата фінансового потенціалу стає неминучою.

Отже, розглядаючи теоретичні основи формування системи фінансової безпеки в цілому та банківської установи зокрема, можна зробити висновок, що її побудова залежить від багатьох факторів. В даній ситуації необхідним виявляється механізм забезпечення фінансової безпеки, що містить сукупність індикаторів, їх бар’єрних значень, а також підсистему виявлення загроз та прогнозування їх впливу на стан фінансової безпеки.

Таким чином, побудова системи забезпечення фінансової безпеки банківської установи неможлива без визначення основних загроз і граничних значень індикаторів фінансової безпеки пропонованої системи. Тому практичне значення мають систематизація фінансових загроз діяльності корпорації, визначення рівня їх впливу на фінансові інтереси корпорації й держави, а також визначення граничних значень індикаторів фінансової безпеки, які були розроблені в рамках дослідження даної проблеми.

У зв’язку з цим все більшої актуальності набуває розробка та реалізація ефективної науково-виваженої концепції формування системи фінансової безпеки банківської установи.