4.2. Діагностика фінансового стану у контексті забезпечення фінансової безпеки банку

Гаврилко П.П., Кужелєв М.О., Брітченко І.Г.

Висока динамічність економіки та її структурних характеристик обумовлює багатоваріантність розвитку, коли загрози можуть бути перетворені в можливості корпорації шляхом прийняття вірних управлінських рішень і навпаки, та стрибкоподібний характер змін через вплив невизначеностей і нерегулярностей. Перехід до соціально-ринкового типу економіки вимагає від банківського сектору підвищення ефективності надання послуг, підвищення конкурентоспроможності продуктів й послуг на основі впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання й управління фінансовою діяльністю на ринку фінансових послуг.

Важлива роль у реалізації цих завдань належить діагностиці фінансового стану банку. На підставі діагностики фінансового стану визначаються стратегія й тактика розвитку банківської установи, формуються плани й ухвалюються управлінські рішення, здійснюється контроль над їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, здійснюється оцінка результатів фінансово-господарчої діяльності як корпорації в цілому, так і її структурних підрозділів і конкретних менеджерів, а головне – з’являється можливість ефективного функціонування системи забезпечення фінансової безпеки корпорації.

Ухвалення ділового рішення вимагає великої підготовчої роботи – пошуку й перевірки фактів та обставин, що стосуються технологій, ринку й інших, настільки ж мінливих аспектів бізнесу [101; 201]. Динамічність середовища вимагає вести пошук фактів постійно. Однак використання вітчизняними банками застарілих методів управлення й негнучкість самої управлінської системи не дозволяють управляти банківською установою в режимі реального часу, негативно відображаючись на кінцевих результатах функціонування економічної системи.

Головною метою діагностики фінансового стану банку є зниження негативних наслідків невизначеності, пов’язаної із прийняттям управлінських рішень, орієнтованих на майбутнє. Слід зазначити, що діагностика фінансового стану банківської структури має ряд відмінностей від традиційного аналізу фінансово-господарчої діяльності. Це пояснюється зростаючим впливом зовнішнього середовища (стан грошового обігу в країні, надійність ринкових контрагентів, стабільність податкового законодавства, тенденції розвитку продуктових ринків, процеси інтеграції національної економіки в європейське економічне співтовариство та ін.) на результати фінансово-господарської діяльності банку.

Однак жоден з показників розвитку й функціонування банку не можна розглядати в статиці через постійний вплив мінливого ринкового оточення, що обумовлює необхідність реалістичного прогнозування й оцінки діяльності банківської установи в динаміці.

Крім того, розробка комплексу заходів щодо діагностики фінансового стану має велике значення й у системі антикризового менеджменту для попередження потенційно можливого банкрутства банку.

Слід зазначити, що в сучасній економічній літературі цій проблематиці присвячено низку публікацій і робіт вітчизняних і закордонних учених, однак дотепер відсутні чітко систематизовані методологічні й концептуальні основи, оскільки існуючі підходи не пропонують моделі, які б задовольнили інтереси всіх зацікавлених осіб. Недостатня розробленість питань комплексної діагностики фінансового стану банку визначила необхідність проведення дослідження в даному напрямку.

Питання діагностики фінансового стану організації розглянуті в наукових працях Е.Альтмана, Т.Таффлера, В.Бивера, В.Хорна, Н.Дмитрієвої, Я.Вишнякова, І.Бланка й ін. Вирішенню проблем діагностики фінансового стану в умовах ринкової трансформації присвячені й роботи В.Гейця, Л.Дмитриченко, Ю.Лисенка та інших українських вчених.

Ефективність управління в цілому й фінансового управління зокрема відображають індикатори функціонування банку. Складність визначення сукупності індикаторів функціонування банківської структури, необхідної в процесі фінансового управління, полягає не тільки в динамічності середовища, але й у нелінійності зв’язку між самими показниками й істотному впливі стохастичних процесів.

Під динамічним економічним середовищем будемо розуміти умови функціонування, які змінюються в часі й характеризуються нелінійністю, емерджентністю, складністю, наявністю передісторії й майбутнього та виражаються в безперервній функціональній і структурній перебудові системи, її підсистем і елементів.

Неможливість повного пізнання банківської структури як економічної системи й опису її кінцевої кількості якісних і кількісних характеристик потребує певного спрощення за рахунок використання при формалізації системного підходу й виділення тільки істотних характеристик системи, кількість яких обмежена. Функціонування банків пов'язане з безперервними змінами, накопичення яких за наявності здатності до самоорганізації приводить до розвитку й удосконалювання, пов’язаного саме зі зміною (коригуванням) мети в умовах динамізму ринкового оточення й внутрішнього середовища об'єкта дослідження.

Удосконалення системи корпоративного управління неможливе без визначення «вузьких» місць, властивих українським банкам на даному етапі розвитку економічних відносин, що знижують результативність її функціонування.

Співвідношення категорій, що характеризують проблеми, дозволяє встановити пріоритети й черговість їх вирішення, виділити проблемні ситуації, що не потребують вирішення на даному етапі. Співвідношення цих категорій є відправним пунктом у формулюванні проблеми як такої [200].

Необхідно відзначити, що проблеми корпоративного управління діють не ізольовано одна від одної, а перебувають у тісних нелінійних, часто неочевидних взаємозв’язках, формуючи цілий комплекс нових завдань прикладного характеру.

У процесі функціонування керівництво банку за допомогою цілеспрямованого управління розв’язує виникаючі проблеми й реагує на зміни зовнішніх умов свого існування в рамках внутрішніх можливостей. Відповідно до мінливих умов банк як економічна система змінює свою структуру, коректує цілі й зміст діяльності елементів, тобто відбувається цілеспрямована самоорганізація системи, яка на практиці реалізує здатність до саморозвитку. Динаміка всієї структури економічної системи залежить від можливості кількісно виразити результати її діяльності, для чого проводиться процедура діагностики фінансового стану.

У світлі сказаного необхідний такий спосіб виміру досягнень, який був би, по-перше, менш перевантажений емоційною привабливістю прибутку й, по-друге, більш дохідливо виражав ризик у реальному розподілі ресурсів з урахуванням впливу динамізму зовнішнього середовища, що несе для корпорації як можливості, так і загрози. Наслідки впливу зовнішнього оточення на фінансову безпеку банку проявляються:

– у збільшенні кількості проблем щодо корпоративного управління;

– у впливі на відхилення показників діяльності банку від планових через каскадне зростання складності економічного об’єкта.

Важливою частиною будь-якої управлінської технології є аналіз результатів фінансово-господарської діяльності об'єкта управління, пошук резервів і визначення стратегічних перспектив.

Слід зазначити, що останнім часом як практики, так і вчені-економісти під час розгляду питань аналізу й прогнозування все частіше звертаються до такої підсистеми управління, як фінансова діагностика корпорації. Це пояснюється тим, що результати фінансової діагностики дають менеджменту банку більше інформації про перспективи розвитку в короткостроковому й довгостроковому періодах та дозволяють сформувати ефективну систему фінансової безпеки.

Діагностика фінансового стану банку за своєю суттю є діагностикою проблем, що виникають у процесі здійснення фінансово-господарчої діяльності, які можуть привести до негативних наслідків у майбутньому, тобто можуть згенерувати ризик виникнення кризової ситуації тимчасового або постійного характеру. Створення необхідної аналітичної бази для вирішення цих проблем в контексті забезпечення фінансової безпеки є основним завданням діагностики [43, c. 10].

Існує два основні підходи до визначення діагностики у фінансово-економічних дослідженнях: з одного боку, це детальне вивчення стану об'єкта діагностування; з іншого боку, це вивчення відхилень від нормального стану, причин таких відхилень й їх тривалості.

У сучасній економічній літературі поняття «фінансова діагностика» дуже часто ототожнюється з фінансовим аналізом або розглядається як його різновид [45; 53; 59]. Однак такий підхід є невірним, тому що в такому випадку діагностика не виконує свою мету – забезпечення випереджального управління. Процес діагностування, безумовно, містить у собі процедури аналізу, однак його основними завданнями є:

– визначення відхилень від нормального або оптимального стану об’єкта управління;

– виявлення причин цих відхилень;

– адаптація інструментарію діагностики до вищевказаних відхилень.

Більш широкий і фундаментальний підхід до визначення категорії «фінансова діагностика» припускає розгляд фінансової діагностики як підсистеми економічної [40; 194; 195]. Це дозволяє не тільки всебічно оцінити стан корпорації в умовах неповної або недостатньої інформації, але й виявити проблеми її функціонування, визначити шляхи їх вирішення з урахуванням коливань параметрів системи управління.

Крім того, даний підхід дозволяє вивчити режими функціонування системи корпоративних відносин у цілому. Так, А.Вартанов [40, с. 9] указує, що на відміну від економічного аналізу, який спрямовано на вивчення динаміки економічних показників, діагностика дозволяє ще й виявляти структуру зв’язків між цими показниками, щільність і динаміку цих зв’язків.

Розглянемо докладніше процес діагностики фінансового стану корпорації як підсистеми фінансової безпеки.

Для ефективної й адекватної реакції на зміни, що відбуваються в зовнішньому й внутрішньому середовищі, керівництво корпорації, крім певних знань, умінь і навичок, повинне мати необхідну якісну й своєчасну інформацію.

Процес діагностики припускає одержання відомостей, що стосуються стану системи в кожен момент часу, а також досягнення заданої мети для того, щоб впливати на досліджувану систему й забезпечити виконання управлінських рішень. Інформація – невід’ємний елемент будь-якого процесу управління в будь-якій системі. Інформація є виробничим ресурсом, який досить швидко втрачає свої якості, що породжує необхідність організації процесу її збору, зберігання, пошуку, переробки, перетворення, поширення й використання, який забезпечує своєчасне одержання системою корпоративного управління якісної й достовірної інформації з мінімальними витратами [111].

З урахуванням вказаних вище аргументів слід зазначити, що основна інформація щодо фінансового стану банку, підготовлена до використання, має бути представлена в цифровій формі (наприклад, в індексах досягнутого). Цим створюється можливість класифікувати роботу структурних підрозділів банку на кращій основі порівняно з ортодоксальною практикою.

У довгостроковій перспективі з метою збереження й збільшення конкурентних переваг банку слід застосовувати динамічну сукупність взаємозалежних управлінських процесів прийняття й здійснення рішень з використанням сучасних моделей і методів управління.

У світлі динамізму ринкового середовища корпорації отримана за допомогою системи підтримки прийняття рішень оцінка фінансового стану банку потребує регулярного коригування з урахуванням змін, що відбуваються у зовнішньому та внутрішньому середовищі.

Аналіз зовнішнього середовища допомагає контролювати зовнішні щодо банку чинники, одержувати важливі результати для своєчасної реакції на зміни, що відбуваються. Загрози й можливості, з якими стикаються вітчизняні фірми, можна розглянути у наступних аспектах:

– нормативно-статистична база. Діяльність будь-якої економічної системи регламентується нормативно-правовими актами й положеннями, тому кожна зміна в зазначених документах може суттєво вплинути на ефективність функціонування;

– кон’юнктура ринку ресурсів – сукупність ознак, що характеризують даний ринок у конкретний період, серед яких найголовнішими є попит, пропозиція й ціни, зміна того або іншого може представляти або загрозу, або нову можливість для банку;

– кон’юнктура ринку товарів (послуг). Ринкова кон’юнктура визначає комерційну цінність і конкурентоспроможність послуг (товарів), можливість і економічну доцільність купівлі-продажу, вибір потенційних і фактичних контрагентів, пошук слушної миті виходу на ринок, форми й методи цього виходу. Зміна кон’юнктури ринку визначається, в першу чергу, характером і рівнем розвитку економіки, але на неї впливають і такі фактори, як сезонний характер виробництва й споживання товарів тощо;

– ринок технологій. Вплив досягнень науково-технічного прогресу на рівень споживання й вимог до якості товарів суттєвий, що природно, і визначає необхідність регулярного аналізу технологічного середовища.

Отже, впровадження систем підтримки прийняття рішень дозволяє здійснювати діагностику фінансового стану банку в умовах високого динамізму як зовнішнього, так і внутрішнього середовища, й на підставі цього ухвалювати оптимальні керуючі впливи [126].

Інформаційна система з розгалуженою мережею автоматизованих робочих місць для менеджерів різних рангів, що функціонує в реальному часі, дозволяє суттєво підвищити оперативність ухвалення управлінських рішень і значно полегшити процедури їх підготовки, що в цілому дає зростання ефективності системи корпоративного управління й, як наслідок, покращує рівень фінансового стану банку.

Таким чином, фінансова діагностика органічно пов’язана з аналізом фінансової діяльності корпорації, однак ототожнювати фінансовий аналіз і діагностику не можна (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Відмінності фінансової діагностики від аналізу діяльності банку

Попри складність управління нелінійними динамічними системами, до яких належить і корпорація, багато дослідників займаються пошуком методів і засобів управління ними. Однак управління нелінійними системами може в дійсності виявитися простішим, ніж управління лінійними, оскільки в цьому випадку можливо лише за допомогою невеликого поштовху викликати більші зміни в системі за рахунок чутливості до початкових умов.

Фактично нелінійні динамічні системи, що управляються, мають перевагу за рахунок гнучкості: кожна з множини траєкторій може бути стабілізована невеликим управлінським впливом, і можна переключити систему з однієї періодичної траєкторії на іншу за допомогою невеликого коригування її параметрів, без різкої зміни конфігурації системи або створення додаткових перешкод. Грунтуючись на викладеному вище, представимо відображення теоретичного способу вирішення досліджуваної проблеми у вигляді концепції діагностики фінансового стану в контексті забезпечення фінансової безпеки корпорації на рис. 4.5.

Рис. 4.5. Концепція діагностики фінансового стану в контексті забезпечення фінансової безпеки банку

Теорія і практика корпоративних відносин свідчать про те, що жоден з показників розвитку та функціонування корпорації не можна розглядати у статиці в силу постійного впливу мінливого ринкового середовища, що визначає необхідність побудови системи ефективного прогнозування й оцінки діяльності корпорації в динаміці.

Якщо розглядати довгострокову перспективу, то з метою збереження й збільшення конкурентних переваг банку слід застосовувати певну сукупність послідовних та взаємозалежних процесів прийняття та реалізації управлінських рішень з використанням моделей стратегічного управління корпорацією. Розробка комплексу заходів щодо діагностики фінансового стану має велике значення й у системі забезпечення фінансової безпеки для попередження потенційно можливого банкрутства корпорації.

Слід зазначити, що в сучасній економічній літературі цій проблематиці присвячено низку публікацій і робіт вітчизняних та зарубіжних вчених, однак дотепер відсутні чітко систематизовані методологічні та концептуальні основи, оскільки існуючі підходи не пропонують рекомендацій щодо побудови ефективної системи фінансової безпеки корпоративної структури, яка б задовольняла інтереси всіх зацікавлених осіб (стейкхолдерів).

Для того, щоб корпорація могла в повній мірі сформувати механізми фінансової безпеки в умовах динамічного зовнішнього середовища, у ній повинна бути впроваджена ефективна система стратегічного управління, під якою мається на увазі комплекс наступних взаємозалежних складових (рис. 4.6):

– адекватна структура, яка в значній мірі обумовлює життєздатність і ефективність функціонування системи стратегічного управління;

– методологія стратегічного управління, під якою мається на увазі сукупність узагальнених принципів стратегічного управління, на яких система управління грунтується;

– набір практичних інструментів реалізації.

Рис. 4.6. Представлення системи стратегічного менеджменту VSM у термінах концепції системи збалансованих показників BSC [126; 221]

Таким чином, система стратегічного управління передбачає наявність певних цілей й ресурсів досягнення цих цілей. Оскільки в системі корпоративних відносин не існує «вірної» відповіді, а є тільки «вірні» шляхи, то в якості критеріїв оцінки досягнення обраних цілей пропонуємо використовувати збалансовану систему показників (ЗСП).

Відзначимо, що при використанні такої системи оцінки необхідно враховувати наступні особливості застосування ЗСП:

Розробка та впровадження збалансованої системи показників є повноцінним проектом, який базується на виконанні послідовності трьох основних етапів.

Перший етап передбачає розробку сукупності необхідних структурних характеристик ЗСП (стратегічних карт, цілей і т.п.).

На другому етапі збалансована система показників впроваджується в діючу систему забезпечення фінансової безпеки банківської установи. Крім того, провадиться коректування таких підсистем стратегічного управління, як планування, контролінг, прийняття управлінських рішень, система мотивації персоналу та ін.

На третьому етапі проводиться апробація розробленої системи – збалансована система показників починає функціонувати, тобто запускається процес експлуатації системи забезпечення фінансової безпеки банківської установи.

Але на кожному етапі реалізації цього проекту можуть виникнути достатньо серйозні проблеми, які необхідно вміти ідентифікувати та вирішувати.

Згідно збалансованої системи показників при формуванні стратегії банку необхідно приділяти увагу кожній з її чотирьох складових [230]:

– фінансовій складовій;

– клієнтській складовій;

– внутрішній складовій;

– складовій навчання та розвитку.

Складові стратегії визначають, що являє собою банківська установа, куди вона рухається і які цілі переслідують її власники (акціонери). Тому формування стратегії повинне здійснюватися на самому верхньому (стратегічному) рівні управління банківською установою – рівні ради директорів, який де-юре відображує сподівання власників. Тобто, остаточно сформований вектор розвитку банку (корпоративна стратегія) є результатом координуючої ролі її власників, оскільки саме акціонери беруть на себе ризики втрати капіталу.

При цьому тактичний рівень управління (менеджмент компанії) також має надавати певні вимоги та обмеження щодо підвищення рівня адекватності й актуальності розроблюваної банківської стратегії.

Для формулювання генеральної цілі (місії) банківської установи важливим чинником є наявність у менеджменту стратегічного бачення, тобто уявлення про те, чим банк є в сьогоденні, яким він повинен стати в майбутньому, яку соціальну користь він повинен приносити суспільству.

Тобто, стратегічне бачення – це ідеальне представлення, бажаний образ банківської установи, комплексне осмислення подій та стратегічної ситуації у майбутньому [26; 145].

Наступне важливе питання – це реалізація розробленої стратегії, яка саме й визначає наявність та ефективність системи стратегічного управління банківською установою. Успішне впровадження стратегії можливе лише у випадку відповідності їй організаційної структури та важелів управління – різні стратегії та ринкові умови будуть вимагати від банківської установи структурних змін, зміни контролюючих систем або корегування планів.

Наявність проблем, що виникають на етапі реалізації стратегії, обумовлено й тим, що різноманітність ринкового середовища значно вища від ступеня різноманітності відгуків банківської установи. Крім того, процес розробки корпоративної стратегії та побудова системи забезпечення фінансової безпеки вимагають певного (іноді значного) часу, протягом якого в навколишньому економічному середовищі можуть відбутися такі зміни, що стратегічні плани можуть застаріти ще до початку їх реалізації.

Таким чином, стратегічне управління банківською установою – це безперервний процес, який передбачає постійне відстеження змін, оцінку ступеня реалізації та впровадження в певні періоди відповідного корегування. Важливою умовою цього процесу є визначення множини критеріїв, що обумовлюють оптимальність обраної стратегії з позиції стратегічного аналізу.

На сучасному етапі розвитку економіки традиційні фінансові показники, засновані на даних бухгалтерської та фінансової звітності, втратили актуальність для прийняття стратегічних управлінських рішень внаслідок ретроспективного їх характеру. Про це свідчить критичні публікації Р.Каплана, Д.Нортона, Дж.Крістіансена [225; 229; 230]. Крім того, традиційні фінансові показники не здатні повністю виконати основне завдання корпоративного управління – максимальне задоволення інтересів власників.

Результати досліджень, проведених Р.Капланом і Д.Нортоном, призвели до створення концепції збалансованої системи показників – BSC (Balanced Scorecard). Слід зазначити, що крім монетарних показників концепція збалансованої системи показників включає й нефінансові.

Використання збалансованої системи показників – це не процес розробки корпоративної стратегії, а інструмент її реалізації, який передбачає наявність на підприємстві чітко сформульованої стратегії, тому що показники ЗСП – це похідні стратегії корпорації, тобто для успішної реалізації стратегії необхідні три компоненти [230]:

Бажані результати = Опис стратегії + Управління стратегією

Тобто, можна управляти (третій компонент) тільки тим, що піддається оцінці (другий компонент). У свою чергу, оцінити можливо тільки те, що можна описати (перший компонент).

Виходячи з представленої логіки, розглянемо кожну із чотирьох складових BSC, які формують структуру моделі системи стратегічного управління ефективністю банківської установи в контексті забезпечення її фінансової безпеки.

Внутрішню складову можна розглядати як процес управління потенціалом банку, який базується на визначенні оптимальної області маневрування, яка надає плану адаптивні властивості. Область маневрування – це потенціал, який містить система при коректуванні здійснення плану [207].

Клієнтська складова – це споживча можливість, тому в якості показника приймемо ступінь задоволення попиту.

Аспект навчання та розвитку характеризує нематеріальні активи корпорації, тому що сучасне корпоративне управління неможливе без інтенсивного та послідовного впровадження інноваційних технологій.

У якості інструментарію розробки та реалізації моделі виступає імітаційне моделювання, яке забезпечує обгрунтування розроблюваних стратегій на основі вибору критеріального параметру, який спрямовано на досягнення цілей корпорації при досягнутому рівні її розвитку.

На основі побудованої динамічної імітаційної підмоделі можна одержати розрахунковий показник згідно із заданим критерієм оптимальності. Нефінансовим показником, що відображає ефективність реалізації стратегії управління, у цьому випадку є рівень організаційного капіталу [126].

Збалансована система показників представляє фінансову складову як кінцеву ціль для банків, які прагнуть отримання максимального прибутку. Але максимізація прибутку можлива або за рахунок збільшення продажів, або за рахунок скорочення видатків. Динамізм і непередбачуваність зовнішнього середовища в Україні підвищує ризик виникнення втрат внаслідок можливості різких стрибків попиту, тому саме друга корпоративна стратегія (мінімізація витрат) є більш адекватною.

Практика реалізації управлінських рішень, пов’язаних з діагностикою фінансового стану банківської установи, зустрічається з вирішенням низки складних багатомірних завдань вибору, що припускають побудову певного простору відносин. Тому фінансову діагностику та оцінку рівня фінансової безпеки банківської установи можна розглядати як єдиний процес, реалізація якого дозволяє приймати ефективні управлінські рішення. Тобто, за допомогою системи фінансової діагностики можна не тільки відслідковувати стан банківської установи в кожному часовому інтервалі, але й ідентифікувати рівень її фінансової безпеки. Як вже зазначалося, цільовою функцією корпоративної стратегії банку є максимізація прибутку в довгостроковій перспективі. Саме тому основним показником з погляду оцінки фінансової безпеки має бути індикатор, що відображає процес створення вартості. На наш погляд, таким показником може виступати економічна додана вартість (Economic Value Added). Економічна додана вартість (EVA) визначається як різниця між чистим прибутком і вартістю використаного для її одержання власного капіталу банківської установи [220].

Економічна додана вартість – це важливий індикатор, який висвітлює пріоритетні напрямки стратегічного управління, але його застосування у відриві від інших показників не дає можливості комплексно оцінити поточну ситуацію й прийняти обгрунтовані управлінські рішення, що враховують різні зовнішні збурювання та зміни внутрішніх факторів. Саме це визначає необхідність вивчення можливостей інтегрованого застосування EVA і BSC [230].

Включення економічної доданої вартості у структуру збалансованої системи показників дозволяє зосередити увагу на ступені успішності функціонування корпорації. Процес управління, заснований на впровадженні збалансованої системи показників, просувається зверху вниз. На першому етапі на основі бачення топ-менеджменту, відображуваного в інтересах власників, визначаються фінансові цілі та орієнтири корпорації (рис. 4.7).

Рис. 4.7. Загальна схема синтезу ЗСП та EVA [126]

На другому етапі необхідно визначити коло завдань ідентифікації клієнтів при розробці заходів щодо поліпшення якості продукції (послуг) та споживчих властивостей продукції, що випускається, з погляду запитів споживача. Одночасно починається й пошук необхідних ресурсів для досягнення цих завдань. Крім того, саме на цьому етапі відбувається вдосконалення бізнес-процесів, яке значною мірою залежить від технологій, досвіду співробітників та інших факторів, що відображено в проекції «Розвиток і навчання».

Таким чином, чотири перспективи збалансованої системи показників і показник ефективності реалізації стратегії EVA утворюють замкнений контур із чітко визначеними зв’язками.

На основі вищевикладеного побудуємо динамічну імітаційну підмодель реалізації стратегії в банківській сфері. Результатом діагностики фінансового стану корпорації є його оцінка, методики одержання якої різноманітні й широко відомі [74]. Зокрема, одним з методів діагностики фінансового стану корпорації є коефіцієнтний метод, який передбачає розрахунки певних кількісних показників, що дозволяють зробити висновки про якісні зміни в діяльності корпорації.

Для діагностики фінансового стану корпорації використовують 4 групи показників:

– аналіз ліквідності й платоспроможності;

– аналіз фінансової стійкості;

– аналіз ділової активності;

– аналіз рентабельності корпорації.

Наступний метод, використовуваний у процесі діагностики фінансового стану банківської установи – це факторний метод. Суть методу полягає в кількісній характеристиці взаємозалежних явищ, яка здійснюється за допомогою показників. Ознаки, що характеризують причину, називаються факторними; ознаки, що характеризують наслідок, називаються результативними. Сукупність факторних і результативних ознак є факторною системою. Факторні системи можна розділити на три групи, тобто виразити трьома різними моделями: адитивною, мультиплікативною і кратною.

Адитивна модель представляється як алгебраїчна сума факторних показників:

(4.3)

Мультиплікативна модель виражається як вплив на результативний показник добутку факторних показників:

(4.4)

Кратна модель представляється як частка від розподілу факторних показників:

(4.5)

де y – результативний показник (вихідна факторна система);

x_i – фактори (факторні показники).

Розглянути процес діагностики фінансового стану банківської установи у всій його складності, з урахуванням наявних зв’язків і властивостей, формалізувати його дозволяє системний підхід [223]. Виявлення основних закономірностей дає можливість використовувати апарат імітаційного моделювання для аналізу й підвищення результативності управлінських рішень у розглянутій економічній системі. Імітаційне моделювання являє собою серію чисельних експериментів, покликаних одержати емпіричні оцінки ступеня впливу різних факторів на деякі залежні від них результати (показники).

Ефективність функціонування будь-якої економічної системи визначається кінцевими результатами її функціонування, тому представимо графіки основних результатів діяльності досліджуваного об’єкта на основі моделі оцінки фінансового стану банківської установи (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Графічне представлення результатів імітацій у моделі оцінки фінансового стану банківської установи

На рис. 4.9 наведено табличне представлення результатів імітаційних експериментів моделі оцінки фінансового стану банківської установи.

Результати «програвання» моделі й можливість вивчення її поведінки у прикладному програмному продукті імітаційного моделювання Powersim можуть бути використані для вироблення припущень щодо поведінки системи, що моделюється, й ухвалення необхідних управлінських рішень.

Отже, інструментарій, використаний у процесі діагностики фінансового стану банківської установи в умовах динамічного зовнішнього середовища, дозволяє визначити стан досліджуваного об’єкта як стійкий. Отримана оцінка характеризує рівень корпоративного управління в умовах високої динамічності зовнішнього середовища як ефективний.

Рис. 4.9. Табличне представлення результатів імітації

Практика реалізації управлінських рішень, пов’язаних з діагностикою фінансового стану корпорації, стикається з вирішенням складних багатомірних завдань вибору, що припускають побудову простору відносин, функцій і механізмів вибору, які реалізують на множині альтернатив принципи класичної раціональності й екстремальності. Аналіз функціонування банків дозволив установити, що процеси фінансового планування в них не мають належного теоретичного й методологічного забезпечення.

Невизначеність факторів зовнішнього середовища й динамічність ринків України обумовлюють увагу вітчизняних фахівців до системи фінансового управління з метою її вдосконалення, а вся діяльність банківської установи має бути орієнтована на досягнення цільових показників, заданих стратегією, для чого важливо використовувати сучасні принципи планування й управління. У вирішенні поставлених завдань доцільно застосовувати сучасні інформаційні технології, апарат імітаційного моделювання, системної динаміки й системний аналіз.

Фінансову діагностику й оцінку фінансового стану можна розглядати як єдиний процес, реалізація якого дозволяє ухвалювати ефективні управлінські рішення. Як наслідок, за допомогою фінансової діагностики можна не тільки відслідковувати стан об’єкта на кожному часовому проміжку, але й ідентифікувати його фінансовий стан для здійснення подальшого управління ним.

Підбиваючи підсумки вищевикладеному, можна констатувати наступне:

1. Діагностика фінансового стану банківської установи має особливе значення в рамках системи забезпечення фінансової безпеки банку. Саме на даному етапі визначаються стратегічні цілі й тактичні прийоми розвитку банківської системи, формуються плани й здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви та ухвалюються управлінські рішення.

2. Динамічність зовнішнього середовища вимагає від менеджменту банківської установи постійної підготовчої роботи – пошуку й перевірки фактів та обставин, що стосуються технологій, грошового ринку й інших настільки ж мінливих аспектів прийняття управлінських рішень. Головною метою діагностики фінансового стану банківської установи є попередження негативних наслідків невизначеності економічного середовища на мікро-, мезо- та макрорівні.

3. Механізм діагностики фінансового стану має ключове значення й у системі антикризового менеджменту для попередження потенційно можливого банкрутства банку. Саме завдяки цьому механізму менеджмент банківської установи за допомогою цілеспрямованого управління розв’язує виникаючі проблеми й реагує на зміни зовнішніх умов свого існування в рамках внутрішніх можливостей.

4. Дослідження показали, що вельми часто поняття «фінансова діагностика корпорації» ототожнюється з поняттям «аналіз діяльності корпорації». Це й визначило необхідність уточнення економічного змісту й визначних характеристик даних категорій та побудови концепції діагностики фінансового стану в контексті забезпечення фінансової безпеки банківської установи.

5. Для досягнення поставлених у концепції цілей і завдань пропонується використання збалансованої системи показників, яка дозволяє досягти стратегічні цілі корпорації й максимізувати прибуток в умовах динамічного зовнішнього середовища. У якості основного критерію досягнення поставлених цілей пропонується використовувати економічну додану вартість (Economic Value Added). Результатом реалізації запропонованої концепції є застосування адитивної, ультимативної та кратної моделей у рамках побудови імітаційної моделі діагностики фінансового стану банківської установи й «програвання» цієї моделі на конкретному прикладі.