Від упорядників

У пропонованому збірнику публікуються документи та матеріали з історії Української Автокефальної Православної Церкви за 1921 р. За винятком «Діянь» Всеукраїнського Православного Церковного Собору, документи прилюднено вперше. Ті з них, які стосуються підготовки і ходу Першого Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ, віднайдені в фонді ЦДАВО під назвою «Українська Автокефальна Церква. Відділ Керівничий». Цей фонд має 4 описи, до яких внесено 2925 справ.

Опис № 1 охоплює документи за 1920 – 1924 рр. і попередньо містив 503 справи. На сьогодні є 484 справи. Опис № 2 являє собою особисті справи духовенства УАПЦ (не друкуються). Після вилучення з нього справ на сьогодні наявними є 1276 справ замість 1279. До опису № 3 внесено 843 справи, що хронологічно охоплюють 1918 – 1929 рр. Опис № 4 включає справи за 1918 – 1929 рр. у кількості 300 одиниць зберігання.

Більшість справ, що містить машинописні варіанти стенограм Собору, знаходиться в описі № 1 за № 57 – 63. Справи № 60 – 61 згадуються як «вилучені». Можна висловити припущення, що в цих справах також були стенограми відповідно за 18 і 19 жовтня 1921 р. Через їхню відсутність текст подається за нередагованим рукописним варіантом, який віднайдено в інших справах фонду. У описі № 3 у справах № 104 – 105 збереглись практично всі стенограми, серед яких переважають рукописні варіанти. У цих справах стенограми або їх частини розташовано в хронологічній послідовності. Іноді між ними трапляються окремі аркуші з зазначенням дати наступної стенограми та кількості присутніх у той день на засіданні делегатів І Всеукраїнського Собору УАПЦ 1921 р.

Через те що формування справ та їх поділ за описами іноді відбувались без збереження хронологічної послідовності, ті самі матеріали Собору опинилися в різних описах фонду. У справах протоколи засідань більш-менш упорядковані, про що свідчить збереження навіть незначних за змістом записок та інших матеріалів.

Документи, представлені в цьому збірнику, за невеликим винятком, невідомі не тільки широкому читацькому загалу, а й науковцям, які досліджують історію православ’я в Україні. Попри не досить добрий стан схоронності матеріалів та відсутність частини з них документи являють собою велику історичну цінність для майбутніх дослідників цього періоду історії Церкви в Україні.

Збірник складається з двох частин. Перша частина містить стенограми засідань Собору з додатками до деяких із них. Упорядники вважали за необхідне не зберігати заголовки окремих документів.

Протоколи засідань Першого Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАПЦ 14 – 30 жовтня у цьому фонді збереглись у декількох варіантах, які можна поділити умовно на 3 групи:

1) розшифровані стенографісткою, але не передруковані і не відредаговані;

2) розшифровані, передруковані, але не відредаговані,

3) розшифровані, передруковані й відредаговані.

Для збірника відібрано саме ті протоколи засідань Собору, що є в останньому варіанті. Деякі стенограми збереглися тільки в рукописному або друкованому, але незредагованому варіанті і тому подаються за рукописним примірником.

Стенограми здебільшого підписані двома прізвищами – Н. Щадиловою та О. Кононенко (один раз трапляється прізвище К. Ліндеман). Слід зауважити, що попри професійну вправність стенографісток, вони не мали достатнього рівня освіти. Це спричинило до помилок у написанні власних імен, цитат, назв тощо.

Зіставлення всіх видів протоколів показало, що в цілому їхні тексти ідентичні, але виявлено і певні відмінності (див. табл.).

Варіанти стенограм Першого Всеукраїнського Православного Церковного Собору УАІІЦ

Найбільше варіантів стенограм віднайдено серед протоколів за 14 жовтня 1921 р. – першого дня засідань Собору. Старий заголовок справи: «Автокефальной Церкви. Отдел общий. Протоколи Всеукр[аинского] Православного Церковного Собору. Стенографический отчет». Віднайдено 4 варіанти, з яких два є ідентичними передруками, третій містить переказ подій на засіданні в перший день Собору і за змістом має певні відмінності (текст не має кінця) та четвертий варіант – нотатки про доповідачів у хронологічній послідовності. До цієї стенограми подаються 5 додатків, з яких 4 було віднайдено у справі, а 5-й (лист митрополита Київського і Галицького Михаїла (Єрмакова) до голови Собору М. Н. Мороза) було випадково виявлено серед інших матеріалів. Оскільки в тексті стенограми згадується, що його читав під час засідання голова Собору, цей документ було залучено як додаток № 5 до документа № 1.

Інші стенограми та додатки до них, які подаються далі, було сформовано таким же чином: окрім наявних додатків до стенограми було долучено матеріали з інших справ, які є дотичними до неї. Деякі стенограми подаються без додатків, оскільки не було віднайдено жодних супровідних документів. В основному це ті, які збереглися тільки в рукописному варіанті, а додатки при укладанні справ долучались найчастіше до машинописних варіантів стенограм. Повністю відсутні тексти стенограм Собору УАПЦ за 27, 28 і 29 жовтня 1921 р. Можна висловити два припущення з цього приводу:

1) всі вони вилучені з матеріалів фонду № 3984 ЦДАВО;

2) в ці дні засідання Собору не відбувались, оскільки, можливо, провадились літургії, на яких висвячували єпископів УАПЦ.

До другого розділу збірника увійшли документи і матеріали, що дають можливість зрозуміти перебіг подій на Соборі. На початку подається текст «Канонів Української Православної Церкви», які були затверджені на Всеукраїнському Православному Церковному Соборі в Києві. Текст цього документа виимав декілька перевидань:

Діяння Всеукраїнського Православного Церковного Собору в м. Києві 14 – 30 жовтня н. с. 1921 р.: І. Канони Української Автокефальної Православної Церкви. II. Ухвали Собору в окремих пнінях життя Української Церкви. – К.: Вид. ВПЦР, 1921. – 43 с.;

Діяння… – Харків: Вид. ВПЦР, 1922. – 43 с.;

Діяння… – Франкфурт-на-Майні, 1946. – 32 с.;

Діяння… – Новий Ульм: Вид. Укр. Правосл. Братства ім. Митр. В. Липківського, 1965. – 68 с.

Проте упорядники вважали за потрібне включити до збірника архівний варіант «Канонів…», який має певні відмінності від надрукованих варіантів. Це первинний, найбільш повний варіант тексту, що було укладено одразу після Собору УАПЦ 1921 р. на основі пропонованих соборянами резолюцій. Ті фрагменти тексту, які редактори викреслили, можливо, з політичних міркувань, подаються в квадратних дужках курсивом.

Далі публікується список делегатів Собору. Список членів Собору зберігся у двох ідентичних примірниках і в справі деякі аркуші були переплутані укладачами. Наявна в списку додаткова інформація про делегатів дає можливість дослідити склад делегатів Собору, їхню освіту, фах, належність до церковного причету, соціальний стан. Окремо подаються відомості про членство у ВПЦР. Але ми не можемо бути певними, що саме в такому складі відбувалися всі засідання Собору, оскільки в деяких спогадах трапляються прізвища, яких немає в списку. Ймовірно, деяких делегатів було додатково запрошено.

Наступна група документів (№ 3 – 8) висвітлює діяльність Полтавського архієпископа Парфенія (Левицького), його відносини з Всеукраїнською Православною Церковною Радою. Велике значення у справі з’ясування цих відносин має його листування з Св. Патріархом Московським Тихоном (Белавіним), а також постанова Священного Собору Єпископів всієї України, який діяв у юрисдикції Московського патріархату, з засудженням архієпископа Парфенія (Левицького) за співпрацю з прихильниками автокефалії Української Церкви. Подається також текст спогадів про Парфенія (Левицького) Костянтина Кротевича, згодом архієпископа УАПЦ, датований 1928 р., в якому міститься інформація про діяльність архієпископа у 1921 р. У варіанті тексту, який зберігся в архіві, великі частини тексту викреслено редактором. При передруці їх подано в квадратних дужках курсивом. Документи розташовано за тематичним принципом.

Матеріали другої частини (№ 9 – 11) висвітлюють також відносини ВПЦР з кандидатом на посаду замісника майбутнього митрополита УАПЦ, якого мав обрати Собор Київщини 22 – 26 травня 1921 р., архієпископа Антоніна (Грановського). Окрім копій листівних запрошень до Антоніна (Грановського) від ВПЦР, подається текст перепустки, яку надано було йому в Москві для переїзду до Києва і якою він, очевидно, не скористався. Документи також подано за тематичним принципом.

Постанови Першого Всеукраїнського Православного Церковного Собору Київщини 22 – 26 травня 1921 р. (№ 12) подаються за друкованим варіантом «Постанов…», який зберігся в архівній справі, оскільки не вдалося віднайти ні рукописних, ні машинописних варіантів текстів цих постанов.

Документи за № 13 стосуються діяльності представника Полтавського архієпископа Парфенія (Левицького) Костянтина Кротевича на травневому Соборі Київщини 1921 р. Це два листи від Всеукраїнської Православної Церковної Ради до Кротевича про його висвяту в сан протоієрея, а згодом і єпископа УАПЦ.

Далі подаються розташовані в хронологічному порядку протоколи засідань ВПЦР, її президії та комісії з питання проведення І Всеукраїнського Собору УАПЦ 1921 р. (№ 14), які дають можливість з’ясувати перебіг подій і заходи щодо організації передсоборної роботи.

Окрему групу документів становлять відозви Священного Собору Єпископів всієї України (№ 15) та Московського патріарха Тихона (Белавіна) (№ 16), в яких наголошується на неканонічності усіх зібрань, що скликає Всеукраїнська Православна Церковна Рада, а також містяться заклики не визнавати їх рішень. За змістом до цієї групи документів належить лист благочинного Глухівського повіту (№ 17), який свідчить про те, що на місцях духовенство підтримало ці звернення. Записка священика Івана Павловського (№ 18) інформує про боротьбу на місцях у справі українізації Церкви.

Серед документів другої частини є лист ВПЦР до патріарха-католікоса Грузинської Православної Церкви Леоніда (Окропирідзе) (№ 19). Саме до нього зверталась ВПЦР з проханням прийняти кандидатів на висвячення в єпископський сан Степана Орлика та Павла Погорілка напередодні скликання Собору 1921 р.

Інші документи другої частини дозволяють конкретизувати деякі аспекти передсоборної діяльності. Це – інструкції ВПЦР, з якими вона зверталась до українізованих парафій (№ 20), наказ виборним на Собор від українських православних парафіяльних церков Києва (№ 21). Важливим для розуміння причин і напрямів реформування устрою Православної Церкви в Україні є довідка про стан духовенства УПЦ (№ 23).

У межах тематичних груп документи розміщено і пронумеровано за хронологією. Археографічне опрацювання документів збірника і складання довідкового апарату здійснено відповідно до вимог, які викладено у кн.:

Німчук В.В. Правила видання пам’яток, писаних українською мовою та церковнослов’янською української редакції. (Проект). – К.: Вид. Ін-ту укр. археогр. та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАНУ. – 54 с.

Документи публікуються за сучасною орфографією, але із збереженням особливостей оригіналу (норм тогочасної української мови, русизмів, застарілих слів і виразів тощо). Наприклад: се б то, парахвія, св. Сохвія, Пархвеній, патріярх, євангелля, істнували, манах[и] тощо. Трапляється вживання дефісу там, де за сучасним правописом він відсутній: де-кілька, то-що, священно-діяння, з-окрема, загально-людський, контр-революція та ін. Уніфікація правопису упорядниками не робилась. Недописані та пропущені слова по можливості відновлюються, що застерігається в археографічних примітках. Помилки в тексті, які не мають смислового значення, усуваються в тексті без застереження. Також виправляються у тексті очевидні помилки у географічних назвах і прізвищах. Деякі прізвища подаються в квадратних дужках, оскільки вони були або дописані редактором від руки, або були встановлені в іншому варіанті стенограми.

Назви церковних парафій, цитати релігійних текстів і джерел, з яких вони запозичені, були піддані перевірці та уточненню, географічні назви подаються за тогочасним адміністративно-територіальним поділом.

До деяких матеріалів залишено оригінальні заголовки. Документи, що не мають дат, датуються приблизно – за змістом, за супровідними документами та з позначками «не пізніше», «не раніше» такого-то числа. Всі перелічені особливості датування застерігаються в археографічних примітках. Дати, які були наявні в документах, друкуються без застережень.

Звання священнослужителів і назви посад промовців у збірнику опущено, бо вони згадуються в списку членів Всеукраїнського Собору (див. част. II, док. № 2). Оскільки збірник базується практично тільки на документах ЦДАВО України, назва архіву в легендах документів не вказується.

Коментарі, що покликані доповнювати факти, події та біографічні відомості, висвітлювані в документах збірника, позначаються цифрами і подаються наприкінці кожного документа. Посилання на Біблію, що в стенограмах наводяться досить довільно і з великими розходженнями, упорядники уточнили за останнім українським виданням:

Біблія, або книга Святого Письма Старого і Нового Заповіту із мови давньоєврейської й грецької наново перекладена. 988 – 1988. Ювілейне видання з нагоди тисячоліття християнства в Україні. – К.: Вид. Місійного товариства «Нове житгя України, Кемпус Крусейд фор Крайст», 1992.

Велика складність виникла при розшифровці посилань на канони Вселенських Соборів та Апостольські правила через недбалі записи у текстах стенограм та документів. Тому частину цитат подано орієнтовно, виходячи з контексту доповіді чи промови делегата Собору. Біографічні дані ієрархів і діячів Московського патріархату та учасників Собору УАПЦ мають розбіжності через брак відомостей про них.

Довідковий апарат до збірника складається з коментарів, покажчиків – іменного, географічного, релігійних установ та організацій, переліку документів та списку скорочень. У списку скорочень, складеному в алфавітному порядку, всі скорочені назви релігійних установ, адміністративних одиниць та інші скорочення подаются в повній формі. В покажчиках повністю зберігається правопис оригіналу.

Іменний покажчик – глухий і містить прізвища з ініціалами, або лише прізвища, що згадуються у тексті документів і коментарях. Різночитання конкретної власної назви подано в круглих дужках при основній позиції. До покажчика увійшли напівісторичні (або такі, історичність яких сумнівна) особи (напр., Микола Чудотворець та ін.).

Географічний покажчик складено відповідно до адміністративно-територіального поділу України у 1921 р. Загальновідомі географічні назви подаються без розшифровки (напр. Азія, Америка, Франція тощо).

Покажчик церковних установ подає у систематичному вигляді перелік релігійних організацій, помісних церков і конфесій, монастирів, соборів, єпархій, парафій, братств, храмів, церковних рад і з’їздів. Покажчик побудовано за тематичним принципом.

До покажчиків не увійшли деякі загальновживані географічні назви (наприклад, Україна), назви церковних установ (УАПЦ, Українська церква).

Археографічне опрацювання текстів здійснили Ганна Михайличенко, Ірина Преловська. Коментарі підготували Леонід Пилявець та Ірина Преловська.

Упорядники складають подяку Олександру Вовку, Інні Ільченко, Валентину Ковалю, Марині Мухіній, Ірині Павленко, Юрію Черченку за допомогу в підготовці покажчиків до видання. Особливу подяку складають Василю Ульяновському за наукові консультації, співробітникам ЦДАВО України в Києві за надану допомогу у виявленні та копіюванні документів.

Примітки

Подається за виданням: Перший всеукраїнський православний церковний собор УАПЦ. – Київ-Львів, 1999 р., с. 7 – 20.