Упевнено й організовано
В.Сало, спец.кор.«Київської правди». Чорнобильський район
живуть і трудяться люди на кордоні з тридцятикілометровою зоною Чорнобильської АЕС
До села Дитятки Чорнобильського району ми дісталися досить швидко, хоча нині дороги тут живуть напруженим ритмом. В напрямку Прип’яті безперервним потоком йдуть різні вантажі. Обабіч траси часто зустрічаються наметові містечка, потужна техніка, яка в міру необхідності буде одразу ж задіяна. Країна робить все можливе, щоб якнайшвидше ліквідувати наслідки аварії на атомній електростанції.
Впадає у вічі й інше. На полях проводяться сільськогосподарські роботи. Це ще одна ознака повнокровного життя на території, безпечній для людського здоров’я. Не став винятком і колгосп імені Мічуріна.
Дитятківську сільську Раду ми знайшли без особливих труднощів. Як завжди, над її приміщенням тріпотів червоно-голубий прапор. Нині тут тіснувато. По-перше, на одній і тій же площі тимчасово розташувалася ще одна сільська Рада – Терехівська, яка разом з односельцями евакуювалася сюди, по-друге, різко зросло число відвідувачів. В цій ситуації житейських питань вистачає і кожне має бути вирішене.
Нам вдалося поговорити з секретарями виконкомів обох сільрад.
– Тільки-но стало відомо, що жителі Терехова і Андріївки [1] будуть евакуйовані, – згадує секретар виконкому Терехівської сільради Тетяна Андріївна Голуб, – депутати розійшлися по своїх виборчих округах, роз’яснили людям порядок переселення. Обидва села розташовані на території колгоспу імені Мічуріна, тому особливих проблем і непорозумінь не було, господарство виділило транспорт. Жителі могли брати з собою речі, худобу. Провели евакуацію спокійно, без метушні, за 4-5 годин. В Дитятках нас зустріли сердечно, відчувалося, до приїзду добре підготувалися. Крім Дитяток, мешканців евакуйованих сіл прийняли села Зорин і Фрузинівка. Нині всі працевлаштовані, та й не могло бути по-іншому. Адже це наш рідний колгосп, наші поля, і нині ми повинні дбати про максимальний урожай, давати більше продукції, щоб компенсувати тимчасово втрачене. Колгоспники трудяться самовіддано, так що думаю, будемо з врожаєм.
Подбали ми і про дітей. Зараз вони відпочивають під Києвом, у Ворзелі, для них там створені необхідні умови.
– Наші депутати, – продовжує розповідь секретар Дитятківської сільради Ольга Марківна Оніс, – провели відповідну роботу в своїх виборчих округах. Втім, люди і так все розуміли. Знаєте, правильно кажуть, чужої біди не буває. Ми ще раз переконалися, наскільки прекрасні у нас люди, скільки душевного тепла, доброзичливості виявив кожіний до переселенців. Перегнали в безпечну зону колгоспну і громадську худобу. Налагодили побут прибулих. Працюємо дружно і злагоджено, ніхто не рахується ні з часом, ні з тим, що доводиться інколи виконувати інші обов’язки. Добрих слів заслуговують народні обранці, навіть виділити когось важко.
– Більшості евакуйованих сімей видано державну допомогу з розрахунку 200 карбованців на людину, – додає бухгалтер Терехівської сільради Марія Петрівна Червінська. – Зробили це оперативно, тільки першого дня видали понад 60 тисяч. Правління колгоспу імені Мічуріна і тут пішло назустріч, виділили нам транспорт, щоб одержати в Макарові у банку гроші. Люди, звичайно, вдячні за виявлену до них турботу, але все ж таки питають, коли можна буде повернутися до домівок.
А в евакуйованій зоні тим часом теж тривають роботи – проводиться дезактивація будівель, аналіз грунту. Частині людей, городи яких відповідають необхідним нормам, дозволили їх обробляти. Люди сподіваються з часом приступити до звичайного укладу життя.
Нашому приїзду в село були раді, охоче розповідали про все, щоб нас не цікавило. Приміром, директор Чорнобильського лісгоспзагу Анатолій Адамович Савицький говорив про завдання, які стоять нині перед його колективом, показав лісгоспзагівську їдальню, працівники якої обслуговують також багатьох, хто трудиться тут, – державтоінспекторів, будівельників.
Листоноша Т.О.Червінська. Фото Л.Добровольського
Ще одна приємна несподіванка – зустріч з листоношею Тамарою Олександрівною Червінською, комсомолкою, депутатом Терехівської сільської Ради народних депутатів, групкомсоргом першої рільничої бригади колгоспу імені Мічуріна. Шість років її радо зустрічали біля кожного подвір’я Терехова. Зараз, коли жителі села тимчасово евакуйовані, Тамара виконує свою звичну роботу – доставляє передплатникам газети, журнали, листи. Навіть на новому місці терехівські пенсіонери через три дні після евакуації одержали пенсію.
Нас просили: помістіть її фото в газеті, вона цього заслужила. З роботою справляється, а скільком виборцям допомогла. До неї люди завжди з відкритою душею йдуть.
…Кожна зустріч з людьми завжди дає чимало нових вражень, думок, тем для газетних виступів. Ця ж запам’ятається особливо. Люди спокійно, з думою про завтрашній день, роблять свою справу.
Київська правда, 1986 р., 30.05, № 129 (18611).
[1] Відповідно 7 і 5 км на захід від Дитяток.