Будні трудового Чорнобиля

М.Берник, спец.кор.«Київської правди». м.Чорнобиль

Розповіді про мужність і героїзм

Комунальна служба створює необхідні умови для тих, хто сьогодні працює в місті

Рано, до сходу сонця прокидається у ці дні Чорнобиль. Хоч його населення, як і навколишніх сіл, евакуйовано в сусідні райони, місто продовжує вести роботи по ліквідації наслідків аварії на атомній електростанції. Тут живуть і трудяться військові, вчені, транспортники, працівники органів внутрішніх справ, служб обслуговування, медицини…

Їх робочий день нерідко розпочинається з народженням дня. Та коли б не заступали вони на вахту, місто завжди зустрічає їх чисто прибраними, свіжовимитими вулицями. Так, це робота комунальників. Не менш потрібна, ніж інших, у тій великій і відповідальній справі, яку здійснює Чорнобиль. Та важливість її не завжди усвідомлюється. Маю на увазі передусім нас, журналістів.

Про працівників багатьох служб, які ведуть боротьбу по локалізації і ліквідації наслідків лиха, розповідали ми на сторінках газети – про енергетиків, пожежників, працівників органів внутрішніх справ, медиків… Ця увага, безумовно, заслужена.

Але з кола служб, до якого була звернена наша увага, невиправдано випали комунальники. І це, цілком зрозуміло, до певної міри здивувало і образило їх.

У кабінеті голови Чорнобильського райвиконкому (тут зараз резиденція члена урядової комісії, першого заступника голови Київського облвиконкому М.С.Степаненка) йшла нарада. Коли я відрекомендувався, начальник обласного управління комунального господарства Л.X.Черненко відірвався на хвилину від паперів, критично зміряв мене поглядом і, не приховуючи образи в голосі, сказав:

– Ви хоча б для сміху про комунальників розповіли.

– Ну навіщо для сміху? – спробував віджартуватися я. – Вони на таке не заслуговують.

Жарт прийняли. Розмова на цьому припинилася. І мені не було потреби доводити, що саме з таким завданням – написати про роботу комунальної служби, мене й відрядили до Чорнобиля.

Центральна вулиця Чорнобиля

Надзвичайне усвідомлення свого обов’язку і скромність.

Ці риси притаманні і комунальникам. Головний інженер підприємства «Київтеплокомуненерго» Володимир Григорович Горохов, з яким мене познайомили і якого попросили допомогти мені в зборі інформації, одразу, як тільки ми сіли у «Волгу», попередив:

– Тільки майте на увазі. До справ комунальників, до їх заслуг я майже не маю жодного відношення. Я відкомандироваиий сюди на десять днів.

Трохи пізніше я дізнався, та й особисто переконався, що він, Володимир Григорович, має найбезпосередніше відношення. Саме для того й відрядили його до Чорнобиля, щоб здійснювати керівництво службою, щоб, маючи всі необхідні повноваження, забезпечити її бездоганну діяльність.

З цими обов’язками він справляється. Якою ціною? Доводиться цілими днями мотатися. І не завжди можна виспатися, поїсти вчасно. Та про себе ніколи думати. Зате скільки турботи (звичайно, і вимогливості) виявляє він до тих, хто забезпечує місту комунальні послуги. По всьому відчувалося, беззаперечно слухаються його не тільки з поваги до його посади.

– Ти чому сьогодні не обідав у їдальні? – давши необхідні вказівки, раптом запитує він водія поливальної машини.

– Тут, на місці, перекусив, – одказує той.

– Обов’язково харчуватись у їдальні. Це мій наказ.

Біля газетного кіоску

Шість днів В.Г.Горохов у Чорнобилі. Але кожного з служби знає так, начебто працював тут місяці. Про кожного може розповісти до найдрібніших деталей.

На насосній станції Володимир Григорович познайомив мене з Віктором Миколайовичем Оськіним. Він – слюсар-оператор. Тепер працює і як машиніст.

– Сумлінний працівник, – дав характеристику В.Г.Горохов. – Шостий день тут. Жодних зауважень на його адресу. Не забудьте сказати про Миколу Олександровича Дещу. Беззмінно в Чорнобилі з 19 травня. Любо з такими людьми працювати.

Побували ми на артезіанських свердловинах. Скільки оперативності, вміння і самовідданості треба було виявити, щоб за короткий час полагодити ті, які з певних причин не працювали, забезпечити повну віддачу води діючими свердловинами.

Коли з Володимиром Григоровичем Гороховим завітали до Чорнобильського комбінату комунальних підприємств, там якраз ішла перезмінка. Здавали вахту оператори котельні Олексій Миколайович Пономаренко і Микола Олександрович Деща. Їм на зміну приїхали оператори Михайло Павлович Потапенко, Олександр Кирилович Голіченко, майстер Юрій Григорович Лосев.

Усі вони з сім’ями евакуйовані в Бородянський район. Звідти і їздять тепер до Чорнобиля.

Треба забезпечити в місті необхідні умови. Цим і займаються комунальники. З покладеними на них обов’язками справляються успішно. Регулярно подається гаряча і холодна вода, прибирається сміття, справно діє каналізація, вулиці міста поливаються водою.

У ці дні чистоту і порядок у місті забезпечує бригада чорнобильських комунальників під керівництвом головного інженера комбінату комунальних підприємств Григорія Івановича Ткаченка.

Люди працюють, не рахуючись ні з чим. Нікого не треба підганяти. Кожен трудиться з подвоєною енергією і відповідальністю. У складних умовах ці риси особливо яскраво проявилися в слюсарів Михайла Павловича Йовенка, Віктора Григоровича Ковальова, водія Петра Терентійовича Бабеші.

Так наполегливо і самовіддано працюють усі. І не тільки працівники місцевого комбінату комунальних підприємств. Разом з ними дбають про чисте обличчя міста працівники цієї служби з усієї області.

Тут, у Чорнобилі, ми зустріли водіїв спеціальних машин Олексія Фрейдовича Арушаняна з Фастова, Петра Івановича Харчука з Броварів, Василя Васильовича Ковтуна і Віктора Юрійовича Рябова з Білої Церкви…

Минулої суботи до Чорнобиля була викликана бригада Броварського водоканалу для відновлення і стабілізації роботи систем водопостачання в місті. Пізно ввечері спеціалісти разом з головним інженером Іваном Петровичем Лимаром прибули до місця тимчасової прописки. А в неділю, о шостій годині ранку, приступили до роботи. По дванадцять годин на день трудилися вони. За короткий час полагодили два пошкодження на водопроводі, вивели на необхідний режим дві артезіанські свердловини, одну відремонтували, другу, по суті, заново відродили. Місто перебоїв у постачанні води не має.

Незабаром – обід

І.П.Лимар просив обов’язково назвати прізвище електрозварника Ростислава Семеновича Повидзіона, бригадирів – по артезіанських свердловинах Олександра Костянтиновича Логинова, водопровідної групи – Миколу Петровича Шкуринова. Трудилися добре усі. Але вони виявили, крім старання, ще й неабияку професійну кмітливість.

Коли ми прощалися з працівниками комбінату, в сусідній кімнаті завершувався інструктаж у зв’язку з перезмінкою.

– Ні найдрібнішої неуважності, найменшої неуваги, – рівно лунав голос Володимира Григоровича Горохова. – Ті, хто живе і трудиться в Чорнобилі, не повинні відчувати жодних незручностей. Обличчя міста повинно бути охайним і чистим.

Фото Д.Злобінського

Київська правда, 1986 р., 4.06, № 133 (18615).