Наш конкретний внесок

А.Гай, влас.кор.«Київської правди»

На рахунок № 904

Місячну премію в сумі тисяча сто п’ятдесят карбованців перерахували у фонд допомоги Прип’яті трудівники швейного цеху № 4 Білоцерківської трикотажної фабрики імені 8 Березня.

Колектив швейного цеху № 4, де кожен сьомий – комуніст, по праву вважається на підприємстві одним із кращих. От і за підсумками роботи у квітні він став переможцем трудового суперництва серед цехів фабрики. Понад план тут випущено 47 тисяч одиниць трикотажних виробів на 34 тисячі карбованців, завдання по підвищенню продуктивності праці виконано на 102.5 процента.

Як спільну біду сприйняли трудівники цеху звістку про аварію на Чорнобильській атомній електростанції. Колективи бригад комуніста Б.Б.Зарицької, безпартійних Н.М.Зайцевої та Л.С.Плясецької, потоку на чолі з членом КПРС О.М.Федотовою і безпартійною Л.В.Бандурою, передові швеї – комуністи П.Г.Кабула та Л.І.Прилуцька звернулися до своїх товаришів з пропозицією перерахувати премію за перемогу в соціалістичному змаганні на рахунок 904. Ця ініціатива дістала в цеху одностайну підтримку.

– Одноразовим перерахуванням грошей у фонд ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС допомога не обмежиться, – розповіла швея цеху № 4 Т.М.Руденко. – Основним нашим внеском стане самовіддана праця. Особисто я переглянула взяті раніше зобов’язання і даю слово за рахунок максимального використання всіх резервів виконувати змінні завдання на 160 процентів. Підвищені зобов’язання взяли десятки трудівниць нашого цеху.

Чужого горя не буває. Ці слова білоцерківські трикотажники підкріплюють конкретними справами. Уже в перші дні після аварії вони зібрали чималу суму для надання допомоги чорнобильцям. Ще кілька тисяч карбованців надійде від підтримки всіма трудівниками підприємства ініціативи відпрацювати безплатно один день і гроші перерахувати у фонд допомоги потерпілим внаслідок аварії.

Випробування змусило багатьох людей поглянути на свою роботу, на діяльність своїх колективів значно вимогливіше. Партгрупорг бригади закрійного цеху настильниця Н.О.Рігас, наприклад, говорила, про ще не сповна використані резерви економії матеріалів. Старший електрик І.Б.Ройф повідомив, що енергетична служба фабрики взяла зобов’язання заощадити в 1986 році 10 тисяч кіловат-годин електроенергії – майже вдвічі більше, ніж намічалося на початку року. Начальник швейного цеху № 3 Л.Ф.Сергієнко порушила питання про підвищення віддачі кожної швеї. Молода швея цеху № 4 Зоя Садовська взяла зобов’язання додатково підвищити продуктивність своєї праці на 5 процентів і закликала молодих трудівниць фабрики теж намітити напружені рубежі.

Не залишилися осторонь і ветерани колективу. За прикладом пенсіонерів комуністів К.С.Тищенко і Є.Д.Ковшоби, які вирішили перерахувати у фонд ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній місячну пенсію, колишні трудівники фабрики звертаються у партком і фабричний комітет профспілки з проханням прийняти їх заощадження у загальнофабричну копилку для надання допомоги Прип’яті.

Київська правда, 1986 р., 4.06, № 133 (18615).