Єдність почувань

Л.Остролуцька, кор.«Радянської України». Київська область

В Яготинському районі робоча комісія прийняла 432 будинки, споруджених для сімей чорнобильців. До 1 вересня в районі буде здано ще 503 будинки.

Якось в напружений передвечірній час, коли спека вже спала, а натомість ніби настало друге дихання, студенти-будзагонівці помітили на своєму майданчику незнайому, похилого віку жінку. Власне, нічого дивного в цьому не було – мешканці села Жовтневого й раніше цікавилися, як іде будівництво. Але нинішня гостя була незнайомою, до того ж виявляла особливу доскіпливість. Енергійна, не по роках жвава, вона по-господарськи ввійшла на майбутнє обійстя, зазирнула в клуню, якусь мить постояла-подивилася, як студенти мурували підвал. Хитнула ствердно головою, ніби схвалювала їхню роботу. І вже хотіла рушити з подвір’я, аж хтось із будзагонівців не втримався:

– А хто ж ви будете, бабусю?

– А жителька ж буду цього нового села, яке ви зводите, синочки, – гордо відказала.- Оце добиралася до вас аж з Макарівського району, де наш евакуйований колгосп розмістився. Хотіла на власні очі побачити, яке в нас село буде.

– То ж чи сподобалось? – навперебій поцікавилися студенти.

– А таки сподобалося, – відказала. – З добрим серцем, видно, будували. І місце тут гарне, ставок, бачила, поряд, лісок подалі. Скажу односельчанам, хай не хвилюються…

Хтось узявся провести гостю до керівництва будовою. Розповіли їй по дорозі, як тут розгорталося будівництво, і як вони, студенти п’яти запорізьких вузів і Київського інституту народного господарства, намагалися не відставати від досвідчених агробудівців із Запоріжжя. Жінка ж дякувала все та запрошувала в гості, коли вже влаштуються на новому місці, хазяйство заведуть, дерева, квіти посадять…

Як переплітаються інколи людські дороги… Слухала цю розповідь, а в пам’яті мимоволі виникало бачене і чуте не так давно в Макарівському районі: зустрічалася з колгоспниками, тимчасово переселеними туди з-під Чорнобиля; і ось дізнаюся, що саме трудівники знайомого мені господарства – колгоспу імені 20 партз’їзду – поселяться в Жовтневому. Тепер уже постійно. Можливо, й жінка, яка приїжджала, – одна з тих, з якими я зустрічалася в Макарівському районі. І відразу село-новобудова, на більшій частині обійсть якого ще продовжувалась робота, мовби заповнилося гомоном людських голосів. Ось тут могла б розміститися сім’я знайомих тваринників Ольги та Олександра Лутченків – до вересня й діти їхні вже повернуться з піонерської здравниці в Криму. Поряд, можливо, розміститься садиба Філатенків, також тваринників, механізатора В.Музиченка… З радістю за людей, з якими хоч недовгою, але такою пам’ятною була зустріч, придивляюсь до садиб, які споруджують запоріжці. Цілий ряд – 18 білих цегляних будинків по вулиці Гагаріна та ще дванадцять по центральній вулиці Леніна – вже прийняті робочою комісією, створеною при Яготинському райвиконкомі. Один за одним одягають капелюхи дахів і будинки по вулиці Запорізькій.

60 нових обійсть – з усіма підсобними приміщеннями, водопроводом, газовим опаленням, електрикою – будуть здані до 1 вересня. Але програма запоріжців на цьому не вичерпується, адже потрібні жителям і магазин, і лазня, і комплексний приймальний пункт. Кращі будівельні колективи відпраіив обласний агробуд в Яготинський район. Прибув з членами своєї бригади в Жовтневе заслужений будівельник УРСР Г.А.Білих. Як і на Запоріжжі, трудиться на автокрані досвідчений А.П.Смердов. Увесь свій заробіток за час перебування на Київщині вирішив передати він у фонд допомоги чорнобильцям. Гарні традиції успадковують майбутні спеціалісти, а нині студенти, бійці будівельних загонів.

Це – в Жовтневому. А ще ж запорізькі будівельники працюють і в селах Право Жовтня та Старій Оржиці. 335 садиб споруджують вони для сімей чорнобильців. 42 будівельні організації області беруть участь у спорудженні житла. 2.5 тисячі кваліфікованих робітників працюють тут водночас.

Все, що необхідно будові, запоріжці доставляють «з дому». Поряд з об’єктами виросли наметні містечка, збудували тимчасову їдальню, медпункти, побутові приміщення. Потягнулися – спочатку автомобільними трасами, а потім і залізницею – будівельні конструкції, цегла, шифер. Щодня по 120-150 вагонів приймають. Від того, чи вчасно вони будуть розвантажені і відправлені назад, залежить інтенсивність поставок, а отже – й темпи будівництва.

– Питання матеріально-технічного постачання нікого не стримують. Тепер усе в наших руках, – ці слова випало чути від багатьох.

В Яготинському районі комісія вже прийняла 432 будинки. На черзі ще 503. Поряд шляховики ведуть дороги, електрики проводять світло, облаштовуються вулиці й садиби. Працівники облспоживспілки завозять продукти, предмети першої необхідності. Незабаром новосілля. В якому саме селі? З перших же днів роботи першість у соціалістичному змаганні утримують тут посланці Сумського облагробуду. По всьому видно, що перше новосілля відбудеться в селі Пасківщина. Хоча час ще є. Будівельники з Жовтневого, які наполегливо тягнуться за лідером, також вийшли на фінішну пряму. А поки що – напружена праця…

Кілька днів стояв на запасній колії в Яготині агітпоїзд ЦК ЛКСМУ «Комсомолець України». Творчі колективи побували з концертами чи не на кожному будівельному майданчику. Ось і до запорізьких будівельників з Жовтневого прибули їхні земляки – ансамбль клубу самодіяльної пісні. Співали гості, а потім всі разом – про далекі і близькі дороги, про труднощі, які обов’язково переборять мужні, сильні духом люди, коли поряд братерська підтримка, єдність помислів і почувань.

Радянська Україна, 1986 р., 14.08, № 184 (19689).