Свято вулиці Київської

В.Шанюк. Бородянський район

Поки що це село не має офіційної назви. Але мине кілька тижнів, і будівельники столиці України, їх колеги з Кримської області, які зводять його на величезній площі, що розділяє два сусідніх у Бородянському районі, що на Київщині, населених пункти – Небрат і Берестянку, урочисто вручать майбутнім господарям, трудівникам евакуйованого з Чорнобильського району відомого в області колгоспу «Дружба» ключі від осель. Будівництво ведеться високими темпами: минуло якихось два місяці, а вже наприкінці липня стала до ладу перша черга садиб. Напередодні 1 вересня кияни завершать будівництво повністю.

Столичні будівельники працюють двома загонами. Перший трудиться поблизу вже згаданого нами вище с.Небрат, другий – у с.Здвижівка. Взяті ними темпи справді вражають. Ще б пак! За справу взялися відомі в усій республіці спеціалізовані організації – трести «Південзахідтрансбуд», будівельно-монтажні трести № 1 і № 3 Мінпромбуду УРСР, «Укрторгбуд», шляховики-будівельники управління Південно-Західної залізниці. Їм допомагають інші колективи – трести «Київжитлорембудмонтаж», виробничі об’єднання «Київдерев», Київський авіаційний завод, імені Артема та чимало інших. У нелегких польових умовах трудяться понад 60 столичних організацій, які направили у Небрат і Здвижівку більше чотирьох тисяч спеціалістів. Найактивнішу участь у будівництві бере міська комсомольська організація – чи не кожний п’ятий будівельник є членом ВЛКСМ.

Здавалося б: хіба можуть мірятися силами аси будівельної справи, якими є колективи тресту «Південзахідтрансбуд» і творці авіалайнерів?! [1] Як кажуть, кожному своє. Проте авіатори ні в чому не поступаються своїм іменитим колегам. Так само, як і артемівці, деревообробники. У кожному з цих колективів є свої маяки, на яких рівняються інші. Авіатори міркують так: було б бажання, а досвід, майстеріність – то справа розуму й рук. Бажання, та ще й яке, є. Люди трудяться світловий день. Нікого не треба підганяти. Всі сповнені прагнення допомогти прискорити новосілля евакуйованого з Чорнобильського району населення.

Недавно бюро Київського обкому Компартії України підбило підсумки обласного соціалістичного змагання серед колективів зведених будівельних загонів та бригад областей республіки і міста Києва, які беруть участь у будівництві житла та об’єктів культурно-побутового призначення для населення, евакуйованого із зони Чорнобильської АЕС. У липні переможцями цього змагання вийшли зведені будівельні загони міста Києва, а також Чернівецької і Дніпропетровської областей. Їх удостоєно перехідних Червоних прапорів Київського обкому партії, облвиконкому, облпрофради та обкому ЛКСМУ з врученням грошових премій по п’ять тисяч карбованців кожна. Ряд будівельних бригад нагороджено перехідними вимпелами та грошовими преміями по 300 карбованців кожна.

Днями посланці столиці України одержали почесні відзнаки. Ця урочиста подія відбулася на вулиці Київській, що однією з перших виросла у новому селищі, що споруджується поблизу села Небрат. Отже, на вулицю Київську вперше у новому селищі прийшло свято.

До столичних будівельників завітали секретар Київської обласної ради профспілок Г.С.Чайка, перший секретар Бородянського райкому партії М.С.Миронов. За дорученням бюро Київського обласного комітету Компартії України, виконкому обласної Ради народних депутатів, президії облпрофради та бюро обкому комсомолу Г.С.Чайка вручив киянам перехідний Червоний прапор, а комплексній бригаді будівельно-монтажного управління № 22 будівельно-монтажного тресту № 3 Мінпромбуду УРСР, очолюваній М.К.Молочним, яка достроково, до Дня будівельника, здала в експлуатацію п’ять будинків, перехідний вимпел.

– Червоний прапор, якого ви удостоєні за звитяжну працю – підкреслив Г.С.Чайка, – є перехідним. Проте темпи, що їх набрано тут, неперевершені. А тому ця нагорода – свідчення вашої високої політичної свідомості, невичерпного трудового завзяття – залишиться у вас назавжди.

Зі словами подяки до киян звертається М.С.Миронов: «Столичні будівельники зводять для жителів Чорнобильського району 500 садиб. Робоча комісія вже пред’явила для здачі 242 будинки, зведені будівельно-монтажними трестами № 1 і № 3, їх прийнято з відмінними і хорошими оцінками. Спасибі, дорогі товариші, за самовіддану працю. Хлібороби завжди пам’ятатимуть своїх друзів, які звели ці добротні і красиві садиби».

– Для чорнобильців посланці столиці України споруджують 500 будинків, об’єкти соціально-культурного і побутового призначення, – сказав, виступаючи на мітингу, заступник начальника Київського міського штабу по будівниптву житла П.О.Марценюк. – Строки визначені жорсткі, але, як бачимо, справа наближається до завершення. Підведено постійне електропостачання, водопровід, прокладено впорядковані шляхи. Від імені багатотисячного колективу столичних будівельників запевняю, що у відповідь на нагороду, яку одержали, ми подвоїмо зусилля і напередодні 1 вересня вручимо новоселам ключі від квартир.

На будові самовіддано, ударно трудиться чимало київських колективів. Відомі тут імена бригад М.К.Молочного, І.Г.Наконечного з будівельно-монтажного тресту № 3, А.А.Безуглого з будівельно-монтажного тресту № 1, В.М.Тертишника, яка представляє управління «Київрембуд», штукатурів-мадярів БУ-1 Південно-Західної залізниці В.Ф.Поліщук, М.Г.Степаненка з виробничого об’єднання «Київський авіаційний завод» та багатьох інших.

Одержуючи перехідний червоний вимпел, бригадир БМУ-22 Микола Кіндратович Молочний, зокрема, сказав:

– Наша бригада трудиться на совість. В результаті достроково здали п’ять садиб. Взяті темпи не знижуємо. У відповідь на нагороду, яку одержали сьогодні мої товариші, запевняю, що не підведемо й надалі. А грошові премії в сумі 5 тисяч і 300 карбованців ми вирішили передати у фонд допомоги чорнобильцям.

Завершилась урочиста частина. Хтось із робітників обережно розгортає червоне полотнище прапора. Ще мить, і його оточили десятки будівельників, Фотокореспондент Сергій П’ятериков фіксує на плівку цю незабутню для киян подію. Першу подію, яка сталася на вулиці Київській.

Тут же Микола Кіндратович Молочний нагадує: «Приїздіть до нас через тиждень. На новосілля».

Ми з вдячністю приймаємо запрошення бригадира.

Прапор вручено. Фото С.П’ятерикова

Київська правда, 1986 р., 14.08, № 189 (18671).

[1] Чорнобильська катастрофа остаточно стерла будь-яку різницю між шевцями і кравцями, яка перед тим все ж існувала в СССР. Як за часи третьої династії Ура, всі кинулись змагатись у роботах, які не потребують жодної кваліфікації.