Нові краєвиди села

В.Оненко, влас.кор.«Київської правди». Васильківський район

Автографи на карті Київщини

Шляхом, натужно ревучи, котять автомашини з цеглою і цементом, шифером і столяркою. «Волга», якою із секретарем об’єднаної партійної організації будівельників Одеської області В.М.Яковлевим добираємося до Погребів, змушена часто притискуватись до обочини, даючи дорогу вантажівкам.

– Поспішають автомобілісти, – ділиться думками Віктор Миколайович. – Сьогодні все підпорядковано одній меті – без затримки доставити будівельні матеріали для спорудження житла чорнобильцям. Цілодобово тривають роботи на розвантажувальних майданчиках залізниці, добровільно продовжили робочий день водії, будівельники. Люди працюють з повною віддачею сил.

Попереду на пагорбі, ніби зграя білокрилих птахів, розкинулося нове селище. Роботи на будівельному майданчику в розпалі. Креслять небо стріли кранів. І скрізь – люди, творці нового мікрорайону, що гарно вписується в архітектурний ансамбль села.

Масштаби і темпи будівництва вражають. За якихось три місяці генпідрядник – Одеський облагробуд – повинен звести сто будинків, кожний з необхідним комплексом господарських будівель. Проляже водопровід, зведуться електролінії. І все це належить зробити своїми силами, із своїх матеріалів, які, окрім всього іншого, потрібно доставити за декілька сот кілометрів залізницею, автотранспортом.

У новому мікрорайоні, як і передбачено проектом, чітко вимальовуються чотири вулиці, одна на одну не схожі. Оселі, на радість їх майбутнім господарям, розміщені вікнами до сонця. Архітектори і будівельники працюють паралельно, в ході робіт вносять поправки, прагнучи, щоб кожна хата мала своє обличчя. А коли селище буде привабливим, тоді й людям у ньому житиметься весело і цікаво.

По-ударному трудяться на спорудженні житла понад тисяча інженерів і робітників Ізмаїла, Білгород-Дністровського, Центрального району Одеси. Зрештою, аналогічну оцінку можна дати кожному з працівників 30 пересувних механізованих колон області та організацій обларробуду, зайнятих на будові. Нікого не треба підганяти, умовляти. Всі працюють щодня з 7 до 22 години, а в разі потреби і більше. Адже житло людям потрібно звести за тепла, щоб діти вчасно до школи пішли.

Щодня бригади дають не менше двох змінних норм. Окрім продовження трудового дня, рекордним виробіткам сприяє і висока кваліфікація працюючих. У трудових колективах області, як свою, сприйняли біду чорнобильців, послали на цю будову кращих з кращих. При формуванні бригад добирали виробничників, які володіють кількома суміжними спеціальностями. Колективи працюють за методом бригадного підряду, з використанням коефіцієнту трудової участі. Роботи ведуться комплексно. Саме завдяки такій чіткій організації праці робітники комплексної будівельної бригади Бориса Володимировича Лазуке з Ананьївської міжгосподарської пересувної колони першими на об’єкті звели будинок. В цьому, насамперед, заслуга муляра Володимира Антоновича Перчука, штукатурів Володимира Івановича Іовіци, Володимира Нестеровича Калантая, теслі Михайла Івановича Чоботара, які задають тон в роботі колективу.

Завзято і злагоджено трудиться інша бригада сільських будівельників з Ананьєва. Під час нашого перебування в селищі бригадир Микола Васильович Живора з теслею Володимиром Дмитровичем Козаковим припасовували столярку в будинку. Неподалік працював штукатур Михайло Іванович Колчак. Вправно орудуючи кельмами, зводили з цегли сарай муляри Ігор Миколайович Флора та Сергій Іванович Лівинський. Доречно сказати, що в попередні дні, коли над селом шуміли затяжні зливи, обидва трудівники успішно справлялися з обов’язками штукатурів. Одним словом, в разі необхідності кожен робітник може працювати муляром і теслею, штукатуром і бетонником.

Нині про ананьївців на будові говорять багато. Адже вони виступили з почином – звести будинки з відмінною якістю, залишити їх господарям гарантійний паспорт. В разі потреби власники садиб можуть викликати майстрів для усунення недоробок.

– Ініціативу ананьївців вже підтримали десятки бригад, – розповідає начальник штабу по будівництву селища Панас Дем’янович Лук’янов. – Люди працюють на совість, кожен показує, на що він здібний. Нарікань на адресу будівельників немає. Отже, не соромно буде одеситам перед господарями осель.

Навіть в критичних ситуаціях трудівники насамперед дбають про якість зробленого. Ось як, приміром, бригада Миколи Семеновича Осадчука з ПМК-6 тресту «Одесасільбуд». Трапилось так, що через перевантаженість залізниці будівельні матеріали надходили неритмічно. Робітники не сиділи, склавши руки, – працювали на об’єктах соцкультпобуту. Тим часом, врахувавши обстановку, в тресті вирішили частину необхідних матеріалів доставляти автотранспортом. Ілля Іванович Григораш, Володимир Павлович Плюха, Степан Данилович Кравчук, Сергій Олександрович Бердюгін, інші працівники колективу зуміли швидко надолужити упущене. Нині вони ведуть будівництво за графіком.

Слова «врахувавши обстановку» довелося неодноразово чути під час перебування на будові. Скажімо, усі будинки поставляються з прямим дахом. Але, враховуючи те, що місцеві сільчани в основному зводять оселі з ламаною покрівлею, змінили конструкцію даху. При цьому збільшилися витрати лісоматеріалу. Та важливіше інше – людям буде приємніше жити в такій хаті, появиться додаткова підсобна площа. Все радує і в самому будинку: люстри й світильники в кімнатах, красиві шпалери на стінах, вкрита лінолеумом підлога, бездоганно виконані столярні роботи. Простора і світла веранда, три чималі кімнати, коридор, кухня, кладова. Крім того, на подвір’ї – сарай, погріб, водопровід, асфальтовані доріжки. Затишна і охайна оселя кожному буде до вподоби.

Або ще таке. Котельня, яку вводять будівельники з Василькова, за планом має стати до ладу в наступному році. Але ж як тоді опалюватимуться об’єкти соцкультпобуту – торговельний центр, фельдшерсько-акушерський пункт, лазня? Генпідряднику в такі стислі строки не справитись з обсягом робіт. На допомогу прийшли одесити: вони взялися збудувати приміщення котельної. Завдання васильківчан – змонтувати обладнання. Тепер роботи на цьому важливому об’єкті ведуться повним ходом. Отже, невдовзі котельня запрацює.

У штабі, що координує хід будівництва, на видному місці висить графік, де фіксується виконання плану всіма колективами виробничих підрозділів. Щодня він обростає новими червоними позначками, які свідчать про дострокове виконання робіт. Будівельники, зваживши свої можливості, зобов’язалися здати усі 100 будинків не у жовтні, як заплановано, а до першого вересня. Набрані темпи свідчать, що слова свого вони дотримають.

Київська правда, 1986 р., 20.08, № 194 (18676).