Нові закони для Індій

Переклад Віктора Талаха

(витяг)

Дон Карлос, милістю Божою імператор завжди Август, король Німеччини, Донья Хуана, його мати, і сам Дон Карлос, тією ж милістю королі Кастилії, Леону, Арагону, Обох Сицилій, Єрусалиму, Наварри, Гранади, Толедо, Валенсії, Галісії, Мальорки, Севільї, Сардинії, Кордови, Корсики, Мурсії, Хаену, Альгарбес, Альхесіри та Гібралтару, Канарських островів, Індій, Островів і Материка Моря Океану, графи Барселони, пани Біскайї та Моліни, герцоги Афін і Неопатри, графи Руссільйону та Серданії, маркізи Орестану та Госіано, ерцгерцоги Австрії, герцоги Бургундії та Брабанту, графи Фландрії та Тиролю і т.і.

Найяснішому принцеві Дону Філіпу, нашому найдорожчому та найулюбленішому онуку та сину, та інфантам, нашим онукам і дітям, і президенту та членам нашої Ради з Індій, і нашим віце-королям, президентам і оїдорам наших аудієнсій та королівських канцелярій [334] у згаданих наших Індіях, на Островах і Материку Моря Океану, і нашим губернаторам, головним алькальдам та іншим нашим суддям у них, і всім радам, суддям, рехідорам, кавальєро [335], щитоносцям, урядовцям і п’яти добрим з усіх наших міст, містечок і місцевостей [cibdades, villas y lugares] у згаданих наших Індіях, на островах і материку Моря Океану, відкритих і які будуть відкриті, та іншим будь-яким особам, капітанам, першовідкривачам і поселенцям, і городянам, і мешканцям, і тим, хто перебуває там, й їхнім уродженцям, будь-якого стану, і становища, і зайняття, і привілею, які б не були, як тим, хто сьогодні там знаходилися б, так і тим, що відправилися б звідси у майбутньому, і кожному і будь-кому з вас у ваших місцевостях та юрисдикціях, кому цей наш лист був би показаний, чи список з нього, підписаний державним нотаріусом, чи про його частину ви дізналися б, і [кого] те, що в ньому міститься, чи якась річ або частина торкається чи стосується або ж може стосуватися будь-яким чином, – привіт і милість.

Знайте, що протягом багатьох років була воля та рішучість зайнятися нам без поспіху справами Індій через велику їхню важливість, як у тому, що стосується служіння Богові, Господу нашому та примноження нашої святої католицької віри, так і збереження уродженців тих країв, і доброго правління та збереження їхніх осіб, і хоча ми дбали про те, щоб звільнити себе для цих цілей, це не змогло статися через численні й постійні справи, які відбулися, за що неможливо нас вибачити, і через відсутність у цих королівствах, яку я, король, мав з причин настільки необхідних, як усім є відомо; і хоча ці часті зайняття не припинялись у цьому поточному році, ми нещодавно наказали зібрати осіб з усіх станів, як прелатів, так і кавальєро і ченців, і деяких із нашої Ради, щоб розглянути та обговорити найважливіші речі, стосовно яких ми отримали повідомлення, що слід наказати потурбуватися про них.

І після того, як це було зріло та різнобічно розглянуто та обмірковано та у моїй Королівській присутності декілька разів обговорено та продискутовано, і, нарешті, я ознайомився з думкою всіх, я вирішив наказати передбачити та впорядкувати речі, які міститимуться нижче, й які, поряд з іншими правилами та розпорядженнями, що їх ми у різні часи наказали зробити відповідно до того, що личило б, наказуємо, щоб відтепер і наперед дотримували в якості законів непорушно.

[…]

Оскільки однією з найважливіших справ, у яких аудієнсії мають служити нам, є виявлення особливої турботи про добре поводження з індіанцями та їхнє збереження, наказуємо, щоб нам завжди повідомляли про зловживання та погане поводження, які стосовно їх були чи то були б скоєні губернаторами чи приватними особами, і як дотримуються правил і приписів, які їм раніше було дано і які складено задля доброго поводження з ними; і стосовно того, в чому наявні зловживання, та чи зловживатимуть відтепер і наперед, нехай потурбуються це виправити, караючи винних з достатньою суворістю згідно із правосуддям; і хай не вдаються до того, щоб у суперечках між індіанцями чи з ними відбувалися звичайні процеси, і щоб вони не були тривалими, як те зазвичай відбувається через викрути деяких адвокатів і прокурорів, але щоб вони були швидко вирішуваними, з дотриманням їхніх порядків і звичаїв, які не є вочевидь несправедливими; і нехай потурбуються згадані аудієнсії, щоб цього ж дотримувалися підпорядковані судді.

Наступне: встановлюємо та наказуємо, щоб відтепер і надалі з жодної причини, чи то війна, чи якоїсь іншої, хоча б і у зв’язку із заколотом, ані в якості відшкодування, а ні в інший спосіб не можна було б перетворити на раба якогось індіанця, і бажаємо, щоб до них ставились як до наших васалів корони Кастилії, бо вони ними є.

Жодна особа не може користуватися послугами індіанців ані шляхом їх призначення для особистого служіння [naboria], ані у двірню [tapia], ані у будь-який інший спосіб усупереч їхній волі.

І оскільки ми наказали передбачити, щоб відтепер і надалі жодним шляхом індіанці не ставали рабами, то й стосовно тих, хто до цього часу зробився [рабом] всупереч підставам і праву та всупереч даним правилам і приписам, встановлюємо та наказуємо, щоб аудієнції, викликавши сторони, без формального процесу негайно і швидко, як тільки встановлено істину, відпускали їх на волю, якщо особи, які володіють ними як рабами, не наведуть підстав, чому вони ними володіють і мають у власності законно; і щоб через брак осіб, які позивалися б із приводу вищезазначеного, індіанці несправедливо не залишалися б рабами, наказуємо, щоб аудієнсії призначили б осіб, які б дослідили серед індіанців цю обставину, і їм платили б із штрафів, призначених для скарбниці, і щоб вони були людьми старанними, які користуються довірою.

Наступне: наказуємо, щоб у тому, що стосується навантаження згаданих індіанців, аудієнсії мали б особливу турботу, щоб їх не навантажували, а у випадках, коли в окремих краях цього не можна уникнути, щоб це було таким чином, що непомірний вантаж не становив би загрози для життя, здоров’я та збереження згаданих індіанців, і що всупереч їхній волі і без того, щоб за це платити, в жодному разі не дозволяється їх навантажувати, караючи дуже суворо тих, хто вчинив би протилежне, і в цьому не повинно бути поступок для якоїсь особи.

Оскільки раніше нам було зроблено повідомлення, що внаслідок видобутку перлів без доброго та належного порядку сталися смерті багатьох індіанців і негрів, наказуємо, щоб жодного вільного індіанця не приводили на згаданий видобуток перлів попри його волю, під страхом смерті, й щоб єпископ і суддя, які були б у Венесуелі, наказали те, що було б належним, щоб раби, які займаються згаданим видобутком, як індіанці, так і негри, зберігалися, й припинилися смерті; і якщо вони дійдуть думки, що неможливо уникнути для згаданих індіанців і негрів загрози смерті, хай припиниться згаданий видобуток згаданих перлів; бо ми значно більше цінуємо, що зрозуміло, збереження їхніх життів, аніж зиск, який може бути в нас від перлів.

Оскільки з одержання індіанців у піклування [tener indios encomendados] віце-королями, й губернаторами, й їхніми заступниками, й нашими урядовцями, і прелатами, монастирями та госпіталями, й установами, як релігійними, так і монетними дворами та установами скарбниці, й урядовцями наших маєтностей, й іншими особами, наділеними посадами, випливають негаразди у поводженні з цими індіанцями, є нашою волею й ми наказуємо, щоб негайно було передано нашій королівській короні всіх індіанців, яких мають і якими володіють відповідно до будь-якої підстави та з будь-якої причини ті, хто були чи є віце-королями, губернаторами чи їхніми заступниками, чи будь-якими нашими урядовцями, як судовими, так і в наших маєтностях, прелати, релігійні установи чи установи наших маєтностей, госпіталі, кофрадії [336] та інші подібні, хоча б індіанці й не були віддані їм у піклування у зв’язку з їх посадами, і хоча б такі урядовці та губернатори й казали, що хочуть залишити посади та губернаторства і залишитись із індіанцями, не брати це до уваги і не припиняти через це виконання того, що ми наказуємо.

Крім того, наказуємо, що всі особи, які мали б індіанців без підстави, а лише тому, що їхня влада поширилася на них, повинні залишити їх і передати нашій королівській короні.

І оскільки нам повідомлено, що інші особи, хоч і мають підстави, але репартім’єнто надано їм у надмірній кількості, наказуємо, щоб аудієнсії, кожна у своїй юрисдикції, дуже добре ознайомилися з цим, і без зволікання скоротили такі репартім’єнто згаданим особам до розумної та помірної кількості, а решту негайно передали до нашої королівської корони, незважаючи на будь-яке оскарження та клопотання про перегляд, які такими особами були б подані, і про те, що так зроблять згадані аудієнсії, нехай без зволікання надішлють нам повідомлення, щоб ми знали, як виконано наш наказ.

І в Новій Іспанії нехай особливо вирішать щодо індіанців, яких мають Хоан Інфанте [Joan Infante], і Дієго де Ордас [Diego de Ordaz], і магістр де Роа [el maestre de Roa], і Франсіско Васкес де Коронадо [Francisco Vázquez de Coronado], і Франсіско Мальдонадо [Francisco Maldonado], і Бернальдіно Васкес де Тапіа [Bernaldino Vázquez de Tapia], і Хоан Харамільо [Joan Xaramillo], і Мартін Васкес [Martín Vázquez], і Хіль Гонсалес де Бенавідес [Gil González de Benavides], і Хіль Гонсалес де Авіла [Gil González de Ávila], і багато інших осіб, в яких число індіанців, що вони їх мають, як кажуть, є надмірно великим за кількістю, згідно з відомостями, які нам надано. І оскільки нам повідомлено, що є деякі особи у згадані Новій Іспанії, які належать до перших конкістадорів і не мають жодного репартім’єнто з індіанцями, наказуємо, щоб президент і оїдори згаданої [аудієнсії] Нової Іспанії ознайомилися з особами такого становища, й передали їм із податків, що їх мусили б сплачувати індіанці, яких відберуть, те, що пасувало б для їх помірної підтримки та гідного утримання згаданих перших конкістадорів, які таким чином не мають репартім’єнто.

І також нехай згадані аудієнсії ознайомляться, як поводяться з індіанцями особи, що мають їх у піклуванні, і якщо встановлять, що за справедливістю вони мають бути позбавлені їх за свої зловживання та погане поводження, які вчинили, наказуємо, щоб негайно їх позбавили і передали таких індіанців нашій королівській короні. А стосовно Перу, окрім вищезазначеного, віце-король та аудієнсія нехай ознайомляться із зловживаннями, що сталися під час подій [, що мали місце] між губернаторами Пісарро та Альмагро [337], щоб направити нам повідомлення про це, і в головних осіб, яких знайдуть істотно винними у цих переворотах, нехай негайно відберуть індіанців, яких ті мали б, і передадуть їх нашій королівській короні.

Крім того: встановлюємо та наказуємо, щоб відтепер і надалі жоден віце-король, губернатор, аудієнсія, першовідкривач або ж якась інша особа не могли б віддавати індіанців у піклування шляхом нового розпорядження, чи то відмови від прав, чи то дарування, продажу чи у будь-який інший спосіб, ані через відсутність або успадкування, але якщо помре особа, яка мала б згаданих індіанців, нехай їх передадуть нашій королівській короні, і аудієнсії мають обов’язок негайно повідомляти, зокрема, про особу, яка померла, і про її становище, і про її заслуги та службу, і про те, як вона поводилась із згаданими індіанцями, яких мала, і чи залишила жінку та дітей, чи хто є іншими спадкоємцями, і нехай надішлють нам відомості про якості індіанців і землі для того, щоб Ми наказали прийняти рішення про те, що послужило б нам, і як зробити ласку, яка нам здаватиметься належною, жінці та дітям небіжчика; і якщо при цьому на думку аудієнсії є необхідність передбачити для такої жінки та дітей певну підтримку, її можуть надати з податків, які платитимуть згадані індіанці, надавши їм певну помірну кількість, а індіанці нехай належать нашій короні, як сказано.

Наступне: встановлюємо та наказуємо, щоб згадані наші президенти та оїдори мали велику турботу про те, щоб з індіанцями, яких вони у будь-якій з вищезазначених способів відібрали б, і з тими, які залишилися б, поводилися дуже добре, і наставляли у справах нашої святої католицької віри, і як з нашими вільними васалами; і це має бути їхньою головною турботою, і про це ми першочергово маємо отримувати звіти, і цим понад усе нам повинні служити, і нехай подбають, щоб ними управляли справедливо, тим шляхом і у той спосіб, якими управляються зараз у Новій Іспанії індіанці, що належать до нашої королівської корони.

[…]

І нашою волею є, і наказуємо, щоб індіанці, які зараз є живими на островах Сан-Хуан, і Куба, і Еспаньола, нині і протягом часу, який буде наша воля, не обтяжувалися б податками, чи іншою службою королю, ані особистою, ані змішаною, більше, ніж іспанці, які мешкають у цих згаданих Індіях, та їх залишили б відпочивати, щоб вони могли краще примножуватися і бути наставленими у справах нашої святої католицької віри, для чого нехай їм дадуть священиків, які були б підхожими для такої мети.

І ці згадані правила та положення, що містяться у цьому нашому листі, і кожне з них, й їхні частини наказуємо вам усім, і кожному з вас у згаданих ваших місцевостях і юрисдикціях, згідно із сказаним, із великою старанністю й особливою дбайливістю дотримувати, і втілювати, і виконувати, і забезпечувати, щоб їх дотримували, втілювали та виконували в усьому та цілковито, як у цьому нашому листі міститься, і проти його змісту та форми не виступати, не йти і не погоджуватися виступати та йти ані зараз, ані в будь-який час жодним чином, під страхом покарань, що в ньому містяться;

і щоб усе вищезазначене було більш відомим, особливо уродженцям цих наших Індій, для чиєї користі та вигоди це встановлено, наказуємо, щоб цей наш лист був надрукований і відправлений по всіх наших Індіях священнослужителям, які в них опікуються навчанням зазначених індіанців, яким ми доручаємо, щоб вони там переклали його мовою індіанців, щоб ті краще зрозуміли та дізналися про передбачене;

й одні та інші, не ухиляйтеся та нехай не ухиляються у якійсь спосіб від цього під страхом [утрати] нашої милості та [сплати] тисячі кастельяно золотом до нашої скарбниці з кожного, хто вчинив би протилежне;

і крім того, наказуємо тому, хто показав би вам цей наш лист, викликати вас, щоб ви з’явилися перед Нами при нашому дворі, де б ми ні знаходилися, протягом одного року, наступного після дня, в який вас викличуть, під страхом зазначеного покарання, для чого наказуємо будь-якому нотаріусу, який для цього був би покликаний, щоб він дав там, де вам його показали б, свідчення, скріплене його підписом, щоб ми знали, як виконується наш наказ.

Дано в місті Барселона, у двадцятий день місяця листопада року від народження нашого Спасителя Ісуса Христа тисяча п’ятсот сорок другого.

Я КОРОЛЬ

Я, Хоан де Самано [Joan de Sámano] [338], Секретар Цісарського та Католицьких Величностей, наказав написати це за їх велінням.

Брат Г., кардинал Севільський [FR. G. CARDINALIS HISPALENSIS] [339]. Доктор Гевара [DOCTOR GUEVARA]. Доктор Фігероа [DOCTOR FIGUEROA] [340].

Зареєстровано. Очоа де Луйандо [OCHOA DE LUYANDO] [341]. За канцлера. Очоа де Луйандо.

Примітки

334. Аудієнсії, Королівські Аудієнсії та Канцелярії [Audiencias, Audiencias y Cancillerias Reales] – колегіальні органи, що здійснювали вищу адміністративну та судову владу в іспанських колоніях. Но момент видання «Нових законів» у Новому Світі існували три аудієнсії: Острова Еспаньола (Санто-Домінго), Панами та Нової Іспанії (Мехіко).

«Нові Закони» передбачали перенесення аудієнсії Панами до Перу (у Сьюдад-де-Лос-Рейес – Ліму) та створення аудієнсії Гватемали та Нікарагуа (з 1543 р. – Аудієнсія на Кордоні [Audiencia de Confines]). Аудієнсії складалися з президента та 3-х або 4-х членів; президентами аудієнсій Нової Іспанії та Перу були віце-королі, які здійснювали також вищу військову владу в колонії.

335. Рехідори (букв. «управителі») – посадові особи, що здійснювали управління містами в Кастилії. В американських колоніях Іспанії – члени кабільдо, міських рад колоністів. Кавальєро (букв «вершник, шляхтич») – тут позначення енкомендеро як васалів короля.

336. Шпиталі в якості державних установ мали право володіти майном для свого утримання, у тому числі енком’єндами. Кофрадія (букв. «братство») – об’єднання мирян-католиків для спільного заняття благочестивою діяльністю. Мали право володіти майном.

337. Йдеться про усобиці між Дієго де Альмагро та Франсіско Пісарро, а також їхніми прибічниками, під час яких обидва загинули (відповідно у 1538 та 1541 рр.).

338. Хоан де Самано-і-Саманієго (1495 – 1558), з 1520 р. відав діловодством стосовно Індій при дворі Карла V, з 1537 р. сеньйор Вільябенасар і Сідамон, у 1539 р. отримав звання королівського секретаря.

339. Гарсіа де Лоаїса-і-Мендоса (1478 – 1546) – з 1516 р. очільник домінікан Кастилії, у 1518 – 1524 – великий магістр ордену Святого Домініка, з 1522 – сповідник Карла V, у 1524 – 1528 та 1535 – 1538 президент Ради Індій, з 1530 – кардинал Санта-Сусанна, з 1539 – архієпископ Севільї; головував на Вальядолідських нарадах, на яких було вироблено «Нові закони».

340. Фернандо де Гевара та Хуан де Фігероа – члени Ближньої Королівської Ради (Consejo Real de Cámara), учасники вальядолідських та барселонської нарад.

341. Очоа де Луйандо (1517 – після 1559) – заступник Хоана де Самано у 1532 – 1558 рр., змінив його на посаді королівського секретаря.