Статті заповіту
Бартоломе де Лас Касас
Переклад Віктора Талаха
складеного єпископом Чіапи доном братом Бартоломе де Лас Касасом [294]
Я, Гаспар Теста [Gaspar Testa], нотаріус, один із числа [призначених] у місті Мадриді та його окрузі королівською величністю, і його писар і стряпчий у громадських справах в усіх його королівствах і володіннях, посвідчую і правдиво свідчу перед усіма, хто це побачить і почує, що раніш переді мною, як таким нотаріусом, і у присутності семи свідків, які при цьому були присутні, в монастирі Нуестра-Сеньйора-де-[А]точа статуту пана святого Домініка проповідників, за стінами цього названого міста, у сімнадцятий день місяця березня минулого року тисяча п’ятсот шістдесят четвертого найпревелебніший пан дон брат Бартоломе де Лас-Касас, який дав обітницю згаданого статуту, єпископ, який був у Чіапі в Індіях Моря Океану, який постійно знаходився і мешкав у згаданому монастирі, надав закритий і запечатаний запис, про якій сказав, що це його припис, і пам’ятна записка, і посмертна воля, і в якості такої, сказав він, він складав і склав те, що в ній міститься, щоб вона мала силу, та їй довіряли в суді і поза ним, і підписав її своїм ім’ям, а так саме її підписали деякі із згаданих свідків, а за тих, хто не вмів підписуватися, це підписав один із зазначених свідків, і я, згаданий нотаріус, її підписав і посвідчив.
У подальшому у цьому названому місті Мадриді у тридцять перший день місяця липня нинішнього року тисяча п’ятсот шістдесят шостого перед паном ліценціатом Паломіно [Palomino], заступником коррехідора [295] цього міста та його округу, і також, як раніше до мене, згаданого нотаріуса, прийшов найпревелебніший отець брат Хуан Баутіста [Juan Bautista], який дав обітницю згаданого статуту, генеральний прокурадор [296] колегіуму Сан-Грегоріо згаданого статуту в місті Вальядоліді, в якості душоприказника і виконавця заповіту, призначеного та залишеного згаданим паном єпископом, і сказав, що згаданий пан єпископ помер і пішов із цього поточного життя, і що за життя він зробив і склав заповіт і посмертну волю письмово, заховану і запечатану переді мною, згаданим нотаріусом, і сімома свідками, і попрохав згаданого пана заступника, щоб, отримавши відомості про це, він наказав би відкрити, прочитати та оприлюднити згаданий заповіт для того, щоб дотримати і виконати у відповідності із тим, що та як у ньому міститься, і після того, як про це дізнався згаданий пан заступник, він наказав, щоб перед ним з’явилися свідки, чиї імена було надписано на цьому папері, і коли йому надали відомості про те, що згаданий пан єпископ помер, він потурбувався про те, що в цьому випадку було б законним, і негайно згаданий отець брат Хуан Баутіста привів для свідчення двох свідків згаданого підписання та посвідчення згаданого заповіту, тому що решта не могли бути припроваджені, і в них взяли та отримали клятву згідно із законом.
І, будучи опитаними з приводу вищезазначеного, вони сказали и заявили, що знають, що згаданий пан єпископ у день, місяць і рік, що містять у напису назовні паперу, у свідомості та здоровому глузді склав згаданий запис, захований і запечатаний, в якості свого заповіту і останньої волі, і те, що було написано всередині цього, і визнали, що це були їхні підписи, які містилися у згаданому напису назовні паперу, і сказали, що знають, що згаданий пан єпископ помер і пішов із цього життя.
І після того, як це побачив згаданий пан заступник, він наказав відкрити, і прочитати, і оприлюднити згаданий заповіт, який і був відкритий, прочитаний і оголошений перед багатьма особами, які при цьому були присутні, і те, що в цьому заповіті зазначено, і виявилося, що в ньому наявні статті, в яких він наказує, щоб зібрали всі книги та листи, що стосуються індіанців, і його зміст, від початку до кінця згаданого заповіту, наступний.
«В ім’я Пресвятої Трійці, Отця, й Сина, і Святого Духа, єдиного істинного Бога, я, єпископ брат Бартоломе де Лас-Касас, оскільки будь-який віруючий християнин має дати свідчення про самого себе в годину своєї смерті та скону, наскільки з ним благодать Божа, і оскільки на цьому такому небезпечному переході трапляються численні і великі перешкоди, і перш ніж я побачу на ньому себе, кажу, заявляючи з приводу смерті та життя, що, здається, жив у святій католицькій вірі у пресвяту Трійцю, Отця, й Сина, і святого Духа, віруючи та вважаючи, що вірю в усе та приймаю все, у що вірує і що приймає свята римська церква, і згідно з цією вірою та сповіданням заявляю та стверджую, що хочу прожити те, що мені залишилось у житті та до кінця його, що включає в себе смерть, у цій святій вірі і в ній померти.
Й оскільки з доброти та милосердя Господь визнав за благо обрати мене своїм служником, хоч я того й не гідний, для того, щоб турбуватися і піклуватися про ті численні народи із [земель], що їх називають Індіями, володільників і власників тих королівств і країн, з приводу утисків, лиха і шкоди, подібних яким ніколи не бачили й не чули, що їх вони зазнали від наших іспанців всупереч будь-якій підставі і справедливості, і щоб повернути їм споконвічну свободу, якої вони були несправедливо позбавлені, і щоб врятувати їх від насильницької смерті, якій їх дотепер віддають, і вони гинуть, як загинули і знелюдніли з цієї причини багато тисяч ліг землі, і багато з них в мене на очах, я працював при дворі королів Кастилії, відбуваючи та прибуваючи з Індій до Кастилії та з Кастилії до Індій багато разів [протягом] близько п’ятдесяти років, починаючи з року тисяча п’ятсот чотирнадцятого, задля єдиного Бога та із співчуття, побачивши, як гине така сила-силенна людей розумних, родинних, сумірних, найлагідніших і найпростодушніших, і дуже здібних до того, щоб сприйняти нашу святу католицьку віру і все моральне вчення і бути наділеними всілякими добрими звичаями, і Бог свідок, що я ніколи не прагнув іншої вигоди.
Тому я кажу, що вважаю безспірним і вірю в те, бо вірю і вважаю, що цього дотримується й свята римська церква, правило та мірило нашої віри, що скільки скоєно іспанцями проти тих народів грабунків і вбивств, і незаконних захоплень їхнього майна і статків у природних королів і владарів, земель і королівств, й іншого з такими проклятими жорсткостями – все це було проти найсправедливішого та незаплямованого закону Ісуса Христа, і всупереч будь-яким природним підставам, і на величезну ганьбу імені Ісуса Христа та його християнського віровчення, і на повне перешкоджання вірі, і на непоправну шкоду для душ і тіл тих невинних людей.
І вірю, що за ці нечестиві, й хибні, й ганебні діяння, так несправедливо, тиранічно та по-варварському скоєні стосовно них і проти них, Господь має пролити над Іспанією свій гнів і шал, бо вся вона отримувала і використовувала, хто потрохи, а хто й багато, скривавлені багатства, награбовані, й беззаконно відібрані, й нажиті злом, і з такими лихами та винищенням тих людей, якщо тільки вона не покається, і боюся, що запізно вона це зробить, чи ніколи, бо Господь за гріхи наші потурає сліпоті у великих і малих, а особливо в тих, хто є погоничами чи має ім’я проникливих і мудрих, і думає керувати світом, за їхні гріхи, і взагалі в усій ній, і навіть, кажу, настільки сильною є темрява цих суджень, що за сімдесят років з того часу, як почали утискувати, грабувати, вбивати та викорінювати ті нації, досі так і не помітили, що стільки утисків, і ганьби нашої святої віри, стільки грабежів, стільки несправедливостей, стільки плюндрувань, стільки вбивств, стільки поневолень, стільки незаконних захоплень чужого майна та статків, і, нарешті, такі повсюдні спустошення і плюндрування є гріх і велике беззаконня. Єпископ брат Бартоломе де Лас-Касас.
Я також дарую згаданому колегіуму Сан-Грегоріо всі мої записи латиною і романською [297] мовою, які знайдуть написані моїм почерком, що стосуються предмета індіанців, і «Загальну історію Індій» [Historia general de las Indias], яку також маю написаною моєю рукою романською [мовою]. І було моїм наміром, щоб вона жодним чином не залишала колегіуму, якщо тільки не для друку, коли Господь надасть для цього час, залишаючи завжди оригінали в колегіумі, про що я попрохав і зажадав у превелебного отця ректора і в отців – членів ради, і щоб, коли настане час, щоб вони визнали за благо так зробити, і це віднині я доручаю їхньому сумлінню, щоб вони в колегіумі знаходилися та зберігалися [298].
І оскільки я отримав велику кількість листів від різних і багатьох священнослужителів трьох статутів, і від інших численних осіб, і майже з усіх Індій, де мені повідомляли про лиха, й утиски, й несправедливості, які люди нашої нації вчиняли і зараз чинять, знищуючи та плюндруючи ті корінні в них народи без жодної провини, яка б нас образила, і в них вони наполегливо закликали мене, щоб я перед королями та їхньою радою потурбувався про засоби щодо їх виправлення; і оскільки ці листи є свідоцтвами істини, яку я завжди і протягом багатьох років з милосердя Божого захищав, і несправедливостей, і образ, і насильств, і гноблення, і лиха, і смертей, які ті люди від наших зазнали, й вони будуть і слугуватимуть історією, підтвердженою багатьма і гідними довіри свідками, і тому я попросив як милість у найпревелебнішого отця ректора зазначеного колегіуму Сан-Грегоріо, щоб він доручив якомусь менш зайнятому викладачеві, щоб із тих, які я залишив у колегіумі у наших келіях, і з тих, які я маю тут, і які я отримав і щодня отримую, він склав би книгу, зібравши всі їх у порядку місяців і років, в які їх мені відправляли, і провінцій, з яких вони мені надходили, і нехай її вмістять у бібліотеці згаданого колегіуму ad perpetuam rei memoriam, для постійної памяти королю, тому що якщо б Господь вирішив би знищити Іспанію, побачили б, що це [відплата] за руйнування, які ми скоїли в Індіях, і нехай стане ясною підстава для його правосуддя. Цю збірку почав був робити один кмітливий студент, але в нього не виявилося можливості закінчити це.
Я зробив цей запис наприкінці лютого 1564 року, і бажаю, щоб він мав силу згідно із тим, що я висловив, і аркуш, який всередині його знаходиться, стосується того, що я в ньому скоротив би чи розширив; і також ще зошит чи грамота, також підписана моїм ім’ям і написана моїм почерком, яка знаходиться поза цим записом, в якій я оголошую деякі речі стосовно мого поховання, і вона також нехай залишається запечатаною моєю печаткою посередині. І якщо виникне якійсь сумнів чи сумніви стосовно всього вище висловленого або частини його, я прошу як милість отця ректора, який буде у згаданому колегіумі Сан-Грегоріо, щоб разом із отцями – членами ради, згідно з їхньою думкою, вони їх розтлумачили б, й їхнім рішенням я задовольняюсь. Єпископ брат Бартоломе де Лас-Касас».
І все сказане я, згаданий нотаріус, наказав скопіювати та скопіював із згаданого заповіту і відповідно до того, що та як у ньому було написано, сумлінно та точно, нічого не додавши і не забравши, у цьому місті Мадриді у чотирнадцятий день місяця серпня року Господня тисяча п’ятсот шістдесят шостого, і були присутні, щоб побачити, як я робив копію, правив і звіряв з оригіналом, Педро Ромеро [Pedro Romero] і Хуан де Монестеріо [Juan de Monesterio], мешканці згаданого міста. І ось мій знак, що є таким. Гаспар Теста, нотаріус.
Примітки
294. Переклад виконаний за електронним виданням:
295. Коррехідор (букв. «справник») – посадова особа в Кастилії, яка від імені короля здійснювала нагляд над місцевою управою та суддями.
296. Прокурадор – член наглядової ради вищого навчального закладу. Генеральний прокурадор колегіуму – особа, яка наглядала за діяльністю вищого навчального закладу від імені місцевого єпископа.
297. «Romance», тобто, іспанською.
298. Папери Лас-Касаса зберігались у вальядолідському колегіумі Сан-Грегоріо до 1571 р., коли за наказом Філіпа II були вилучені та перенесені до Ескоріала, де у подальшому загубилися.