Булла «Sublimis Deus»

Переклад Віктора Талаха

Павло папа третій. Всім вірним християнам, які нехай читають те, що тут написане, привіт і апостольське благословення.

*Бог Всевишній настільки любить рід людський, що створив людину у такий спосіб, щоб вона могла бути причетною не лише до тих благ, якими користуються інші створіння, але також наділив її здатністю досягти вищого блага, невидимого та недоступного, і споглядати його лицем до лиця, і оскільки людина, згідно із свідченням Святого Письма, була створена, щоб досягти щастя у житті вічному, що може статися лише через віру у Господа нашого Ісуса Христа, необхідно, щоб вона мала єство та здібності, щоб сприйняти цю віру, і тому будь-хто, хто у такий спосіб наділений цим, має бути здатним сприйняти й саму віру. Неймовірно, щоб існував хтось, хто, маючи достатнє розуміння, щоб бажати віри, був би позбавлений нагальної можливості набути її, адже Ісус Христос, який є* [326] сама Істина, з якою не можна ані ошукатися ані ошукати, коли відправив проповідників віри із завданням проповіді, сказав: «Йдіть і вчить усіх людей», – і сказав: «Усіх», без виключення, бо всі здатні бути наставленими у вірі.

І коли це побачив і позаздрив цьому ворог роду людського, який завжди протистоїть добрим справам, щоб вони загинули, то винайшов дотепер нечуваний спосіб, щоб перешкодити проповіді Слова Божого народам з метою їх спасіння, і підбурив деяких із своїх поплічників, які, бажаючи наситити свою жадобу, насмілилися стверджувати, що західні та південні індіанці та інші народи, про яких ми у теперішні часи дізналися – під приводом того, що їм невідома католицька віра – мають бути обернені у підкорення нам, мов якщо б вони були б тваринами, і щоб їх поневолили, піддаючи таким утискам, які використовують стосовно тварин.

Ми ж, хоч і негідний, заступаємо на землі Господа Нашого, і всіма силами прагнемо привести до своєї вівчарні овець із череди, яких нам доручено і які опинилися поза своєю отарою, приділяючи увагу тим самим індіанцям, які, як справжні люди, якими є, не тільки спроможні сприйняти християнську віру, але, згідно із тим, про що нас повідомили, із стрімкістю просуваються в ній, і, бажаючи подбати про це належними засобами, використовуючи Апостольську владу, визначаємо та оголошуємо написаним тут, що згадані індіанці, і всі народи, про які в майбутньому стало б відомо християнам, не повинні позбавлятися своєї свободи, і влади над своїми особистими речами, і можуть мати, володіти та використовувати вільно та законно свою свободу та панування над своїм майном, й вони не повинні бути перетворюваними на рабів, і все, що було б зроблено в інший спосіб, є нікчемним і таким, що не має значення; і згадані індіанці, як й інші народи, мають бути запрошені до того, щоб пригорнутися до віри Христової через проповідь Слова Божого та приклад доброчесного життя, а ніяк не протилежним.

Дано в Римі у році 1537, у четвертий день до нон червня [327], на третьому році нашого понтифікату.

Примітки

Джерело тексту: Remesal, Antonio. Historia General de las Indias Occidentales… – Pp. 140-141.

326. Слова між зірочками відсутні у буллі Veritas Ipsa.

327. 2 червня.