1517 р.
Станіслав Карнковський
| 1 | Anni Domini MDXVII memorabilia | Року Господнього 1517 пам’ятні події. |
| 2 | Hoc anno actus est conventus generalis Petricoviae ad X diem Februarii, cui rex in Lithuania tum agens interesse non potuit. Quamobrem legationem ad eum ipsum conventum expedivit. | Цього року 10 лютого у Петрокові відбувся загальний сейм, на який король, який тоді був у Литві, не зміг прибути. Тому він послав до цього самого сейму послання. |
| 3 | In qua legatione ostendit, se propter multas causas hunc conventum Petricoviae indixisse, praecipua vero et primaria causa haec esset; quod Tartari hoc anno hibernare in citeriore Borystenis ripa decreverant, unde facile praedam ex dominiis regiae Mtis. abigere possent; quomodo itaque propositum hoc illorum reprimendum esset, comitia propterea indicta fuere. | У цьому посланні він пояснював, що скликав цей сейм у Петрокові з багатьох причин, але найперша та головна причина полягала в тому, що татари вирішили цього року перезимувати на іншому березі Дніпра, звідки вони могли б легко піти по здобич до володінь королівської величності; і в якій спосіб їм перешкодити в цьому, сейм повинен був сказати у першу чергу. |
| 4 | Legatio a consiliariis Lithuaniae ad consiliarios regni ad conventum petricoviensem, in qua petunt consiliarios regni, ut sibi contra Moscum opem et auxilium etiam ferrent, deinde admonent, ut ea munera, ad quae solvenda una cum consiliariis Mg. ducatus Lithuaniae se obligaverunt, caesari Tartarorum precopiensium mitterent. Consiliarii regni ita responderunt: | Послання від радників Литви до радників королівства на сейм у Петрокові, в якому вони просять радників королівства надати їм підтримку та допомогу проти московита, а потім нагадують їм, щоб ті послали дарунки цісарю перекопських татар, за які вони повинні були заплатити разом з радниками Великого князівства Литовського. Радники королівства відповіли так: |
| 5 | se subsidium contra Moscum propter magna pericula regno impendentia dare non posse, tamen hos, qui in finibus servantur, se missuros promittunt. Quod attinet impensas tartaricas affirmabant, propterea illis esse concessas, ut pacem cum utroque dominio servarent, sed quoniam ab eis violata est, ideo se ad solvendum non teneri. | Вони не можуть надати підтримки проти московита через великі небезпеки, що нависли над королівством, але обіцяють прислати тих, хто служитиме на кордонах. Що стосується видатків на татар, то вони стверджували, що давали їх задля збереження миру з обома панствами, але оскільки він був тими порушений, вони не зобов’язані це платити. |
| 6 | Ad postulata Ludovici, Ungariae et Bohemiae regis, missus est Mathias Drzewiczki, epus. cujaviensis, in Ungariam ad comitia Budae celebranda, ad consultandum de bono statu regni Ungariae et ad persuadendum ut induciae cum Turca susciperentur. | На прохання Людовика, короля Угорщини та Чехії, – Мацея Древіцького, біскупа Куявії, було надіслано до Угорщини, щоб взяти участь у зборах у Буді, де порадитися про добрий устрій королівства Угорщини та переконати їх укласти перемир’я з турком. |
| 7 | Actio oratorum caesaris Maximiliani et Sigismundi regis in conventu budensi in iisdem negotiis, in quibus Mathias Drzewiczhi fuit missus. | Дії речників цісаря Максиміліана та короля Сигізмунда на зборах у Буді у тих саме справах, у яких був посланий Мацей Древицький. |
| 8 | Descriptio disordinationis Ungariae regni | Опис безладу в Угорському королівстві. |
| 9 | Gesta inter Zophim, Turcam et Sultanem Cairi, de Sultano devicto, occupata Alepo, Damasco, Hyerusalem a Turca. | Події між турком Селімом і султаном Каїра; про поразку султана, захоплення турком Алеппо, Дамаска та Єрусалиму . |
| 10 | XXX Julii Sigismundus rex Vilna discessit cum exercitu ad Poloczko et ibi exercitum in hostilem terram immisit versus arcem Opoczka. | 30 липня король Сигізмунд вирушив із своїм військом з Вільни до Полоцька і звідти послав своє військо у ворожу землю до фортеці Опочка. |
| 11 | VIII Septembis dnus. Sczyt et Bogusz profecti sunt ad Moscum tractatum de conditionibus pacis, ut satisfieret postulationi caesaris, ubi etiam tum temporis illius nuncius Sigismundus Herberstein fuit, in eodem negotio missus. | 8 вересня Щит і Богуш вирушили до Москви для переговорів про умови миру, щоб задовольнити вимогу цісаря, де на той час вже перебував його посол Сигізмунд Герберштейн, посланий у тій же справі. |
| 12 | Conservatio statuum regni Bohemiae in jure et religione a rege Sigismundo nomine tutorio. Legatio ad caesarem Maximilianum data Stanislao Ostrorog, castellano calissiensi, et Joanni Conarski, archidiacono cracoviensi, in qua legatione maximae gratiae aguntur nomine Sigismundi regis caesareae Mti. pro singulari constantique affectione et fraterno amore, quem gerebat erga regiam Mtem. | Збереження засад Чеського королівства щодо права та релігії від імені опікуна короля Сигізмунда. Послання до цісаря Максиміліана було дано через Станіслава Остророга, каштеляна каліського, та Яна Конарського, архідиякона Кракова, в якому були висловлювалися найвеличніші подяки від імені короля Сигізмунда цісарській величності за виняткову і постійну прихильність і братерську любов, які той мав до королівської величності. |
| 13 | Deinde regia Mtas. tanta officia et studia caesareae Mtis. pollicetur pari benevolentia et studio se vicissim relaturam. Ad postremum autem significat, quod ex illius Mtis. commendatione Illmam. dominam Bonam sibi conjugem elegerit, rogatque, ut ea ipsa quam primum Viennam veniret, quo facilius illam per oratores solennes suos excipere domumque reducere possit. | Далі королівська величність обіцяла цісарській величності за стільки послуг і турбот відплатити такою ж доброзичливістю і турботою. Нарешті ж повідомлялося, що за порадою його величності він обрав собі за дружину найяснішу пані Бону і просить, щоб сама вона приїхала спочатку до Відня, щоб легше можна було б урочисто прийняти її через його речників і перепровадити додому. |
| 14 | Oratio in postulatione virginis Bonae in matrimonium regi Sigismundo. | Промова щодо прохання діви Бони до шлюбу з королем Сигізмундом. |
| 15 | Pompae, quae in adventu legatorum Neapoli fuerit ab iisdem legatis regiae Mtis. descriptio missa. | Урочистості, що мали б бути при прибутті послів з Неаполя, опис яких надіслано тим же послам королівської Величності. |
| 16 | Eodem anno foedus inter Sigismundum regem et Stephanum, palatinum Valachiae, ictum fuit ea conditione, ut si Sigismundo regi contra aliquem hostem arma sumere contingeret, palatinus regi suppetias ferret. | Того ж року було укладено договір між королем Сигізмундом і Стефаном, воєводою Валахії, за умови, що якщо король Сигізмунд підніме зброю проти будь-якого ворога, то воєвода повинен доставляти королю припаси. |
| 17 | Legatio a Sigismundo rege ad palatinum Valachiae, in qua rex hortatur eum, ut foedus , quod inter eum et Mtem. regiam fuit constitutum, diligenter conservet. | Посольство від короля Сигізмунда до волоського воєводи, в якому король умовляє того старанно дотримуватися договору, укладеного між ним і королівською величністю. |
| 18 | Legatio a rege ad Albertum, Magistrum Prussiae, per Raphaelem Leszczynski, in qua admonebat magistrum, ut subditos suos ab inferendis damnis subditis regiis prohiberet illataque resarciret. Interdictum regium de non importandis mercimoniis in terras magistri. | Посольство від короля до Альбрехта, магістра Пруссії, через Рафаїла Лещинського, в якому він закликав магістра припинити чинення шкоди його підданцями підданим короля та відшкодувати її. У випадку відмови король забороняв ввозити товари в землі магістра. |
| 19 | Literae Boguslai, ducis stetinensis ad regem, in quibus molimina Prussiae adversus regem et regnum ostendit. | Листи Богуслава, герцога щецинського, до короля, в яких той викриває змову Пруссії проти короля та королівства. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1855, , ненумеровані сторінки між с. 104 та 105.
поразка султана – Селім I здобув остаточну перемогу над єгипетськими мамлюками у квітні 1517 р. Прим. В. Т.
Щит і Богуш – († 1519?) – намісник могилівський (1516 – 1519?), литовський дипломат. (1480? – 1530) – намісник довгівський (1508 – 1518), литовський дипломат.
Стефан – (1506 – 1527), воєвода Молдавії (1517 – 1527).