1519 р.
Станіслав Карнковський
| 1 | Anni Domini Millesimi Quingentesimi Decimi Noni memorabilia | Року Господня тисяча п’ятсот дев’ятнадцятого |
| 2 | Isabella, dux barensis significaverat Sigismundo, regi, Joannam reginam Neapoli defunctam esse et se ab illa haeredem bonorum omnium mobilium et immobilium testamento esse constitutam, quorum bonorum possessionem obtinere non posset absque consensu Caroli, Hispaniarum regis. | Ізабелла, герцогиня Барі, повідомила короля Сигізмунда, що Джованна, королева Неаполя, померла, і що вона зробила її спадкоємицею всього рухомого та нерухомого майна, яке та не могла отримати у володіння без згоди Карла, короля Іспанії. |
| 3 | Suadet itaque, ut Sigismundus, rex, ageret cum apud Maximilianum, imperatorem Romanorum, tum apud Carolum, Hispaniarum regem, quo id testamentum in robore suo conservaretur. | Тому вона просила короля Сигізмунда докласти зусиль як з Максиміліаном, римським імператором, так і з Карлом, королем Іспанії, щоб цей заповіт зберігався в силі. |
| 4 | Legatus itaque a rege missus erat Joannes Dantiscus, qui regem Catholicum rogaret, ut testamentum hoc ratum habere et Ill. dominam ducem Isabellam in possessione bonorum sibi relictorum conservare velit. Responsum in haec verba ab imperatore: | Отже, Ян Дантишек був посланий королем в якості посла, який благав католицького короля затвердити цей заповіт, та бажав зберегти найсвітлішу пані герцогиню Ізабеллу у володінні довіреними їй благами. Відповідь імператора на ці слова: |
| 5 | Caesar promisit, se commissarios deputaturum, qui hoc testamentum reviderent, quodcunque autem justum et aequum fuerit, sua Catholica Mtas. sine mora et quavis dilatione ad votum beneplacitumque Sermi. regis decernet. | Цісар пообіцяв, що призначить уповноважених, які переглянуть цей заповіт, і про те, що було б у ньому справедливим і чесним, його католицька величність вирішить без будь-яких затяжок відповідно до побажання та для доброго задоволення найяснішого короля. |
| 6 | Die XVIII. Januarii Bona, regina Poloniae peperit filiam Isabellam hora quarta noctis sequentis. Eodem anno caesar Maximilianus mortuus. | 18 січня Бона, королева Польщі, о четвертій годині ночі народила дочку Ізабеллу. У тому ж році помер цісар Максиміліан [12 січня]. |
| 7 | Hoc anno comitia indicta fuere Cracoviae, sed refragantibus vicissim omnibus ex Majori Polonia Petricoviam translata fuerunt et pro festo purificationis celebrata. Inter alias constitutiones horum comitiorum contributio erat universalis decreta. | Цього року сейм був скликаний у Кракові, але оскільки всі посли з Великої Польщі відмовилися, перенесли його до Петрокова і розпочали на свято Стрітення. Серед інших питань цього сейму були загальні постанови про оподаткування. |
| 8 | Sub his comitiis legati venerant a consiliariis Ungariae, quorum legationis haec summa erat. Primo exposuerunt ingentia pericula, quae regno Ungariae imminere, deinde petierunt a regia Mte. ut haec imminentia pericula, quae regno Ungariae ruinam minari videbantur, regio animo suo perpendere et rebus regni afflictis consilio et auxilio adesse velit. Responsum a rege legatis in haec verba: | Під час цього сейму прибули посли від угорських радників, посольство яких стало його підсумком. Спочатку вони виклали великі небезпеки, які загрожували Угорському королівству, а потім попрохали королівську величність. щоб король своїм розумом розглянув би ці неминучі небезпеки, які, здавалося, загрожували падінням королівства Угорщини, і надав пораду та допомогу у скрутних справах королівства. Відповіддю короля послам були такі слова: |
| 9 | Quod ille pro debito et perpetuo amore erga regem Ungariae ac ipsum regnum nulli unquam impendio et operae parcet, et quamvis gravissimis bellis et difficultatibus domi fuerit distentus, nihil tamen praetermittet, quod pro illius Mte. ac regno suo Ungariae praestare possit. | Що він задля своєї обов’язкової та постійної любові до короля Угорщини і самого королівства ніколи не шкодує ані коштів, ані праці, і хоча його відволікли найсерйозніші війни і труднощі вдома, він нічим не знехтує, щоб його величність мав можливість убезпечити своє Угорське королівство. |
| 10 | Legatio a Ludovico, rege Ungariae, post mortem caesaris Maximiliani, in qua petit a rege Sigismundo, ut ille post recentem obitum caesaris, cui cura sui cum illius Mte. erat per Sermum. olim Vladislaum regem commissa, ita ut fecit hactenus, de bono et commodo ipsius consulere dignaretur. | Посольство від Людовика, короля Угорщини, після смерті цісаря Максиміліана, в якому він просить короля Сигізмунда, щоб той, після недавньої смерті цісаря, якому разом з його величністю згідно з волею найяснішого короля Владислава колись була доручена опіка над ним, і яку він досі здійснював, зволів порадитися про його добро та користь. |
| 11 | Legatio a Francisco, rege Galliarum, ad Sigismundum regem, quorum legationis haec summa erat: | Послання від Франциска, короля Франції, до короля Сигізмунда, зміст якого був такий: |
| 12 | Retulerunt, qualiter rex Galliarum post mortem caesaris per majorem electorum partem fuerit ad fastigium imperii romani postidatus, quod ille, ne praecibus illorum deesse videretur detrectare et recusare noluit. Sciens autem, sacram reg. Mtem. tutorem agere Sermi. regis Ludovici, nepotis sui, cujus suffragium, si in pari electorum voto res deveniret, eam decideret, ipsa nomine Sermi. nepotis sui suf[f]ragium pro illius Mte. Christianissima dare dignaretur. | Розповідалося, що король Франції після смерті цісаря не був підтриманий більшістю виборців в якості глави Римської імперії, від якої він не хоче відмовлятися і відхиляти її, незважаючи на те, що йому забракло їхніх голосів. І знаючи, що свята королівська величність діє як опікун найяснішого короля Людовика, свого небожа, чий голос, оскільки справа дійшла до рівних голосів виборців, був би вирішальним, вважає за гідне, щоб саме цей виборчий голос від імені його найяснішого племінника був би відданий за його найхристияннішу величність. |
| 13 | Responsum a regia Mte. in haec verba erat: | Відповідь королівської величності була в таких словах: |
| 14 | Regia Mtas. ajebat: se adhuc in conventu Augustensi suffragium pro Sermo. dno. Carolo, rege Hispaniarum, promisisse et proinde aliter non sentire et velle, ne quaedam nota in constantiae et oblivionis officii videretur, quae ab unoquoque principe longe aliena esse debet. Polliceri itaque Mti. suae hanc operam, quam postulat, non esse ullo modo Mti. suae integrum et licitum. | Королівська величність сказала, що він пообіцяв голосувати на виборах Августа за найяснішого пана Карла, короля Іспанії, і тому іншого не може ані думати, ані бажати, щоб не було і натяку на його непостійність та забуття обов’язку, від яких будь-який государ має бути якомога далі. Отож пообіцяти діяти так, як він просить, жодним чином не було б для його величності послідовним і чесним. |
| 15 | Legati a Sigismundo rege Francofordiam ad conventum electionis novi caesaris missi Mathias Drzewiczki, epus. vladislaviensis, et Raphael de Leszno, castellanus landensis, ut quae ipse Sermus. dominus nepos suus ex se praebere deberet et ad quae ipsi dni electores admittere eos dignarentur, haec omnia obirent et exequerentur. | Послами від короля Сигізмунда до Франкфурта на збори з обрання нового цісаря були відправлені Мацей Древицький, біскуп влоцлавецький, та Рафаїл з Лешно, каштелян льондський, з тим, щоб сам найясніший пан, його небож мав би запропонувати їх від себе, і щоб самі курфюрсти зволили їх допустити, і все це було прийнято та виконано. |
| 16 | XXVIII. Maji Carolus quintus, Rex Hispaniarum, in imperatorem Romanorum electus est. | 28 травня Карл П’ятий, король Іспанії, був обраний імператором римлян. |
| 17 | Rex audiens populari terras Russiae et Podoliae, conventum Sandomiriae indixit de resistendo huic malo, in quo conventu obtulerunt se omnes terrae proficisci. Restes ad Russiam et ad Minorem Poloniam post conventum sandomiriensem emissae sunt. | Король, вислухавши мешканців Русі і Поділля, скликав військові збори у Сандомирі, щоб протистояти цьому злу, і на цих зборах всі запропонували себе, щоб піти у ті землі. Решту після сандомирських зборів відправили до Русі та Малої Польщі. |
| 18 | Hieronymus Balbus, praepositus posoniensis, legatus a Ludovico, rege Ungariae, ad Sigismundum regem missus. Cujus legationis haec summa erat. | Ієронім Бальб, настоятель кафедрального собору Пожоні, посланий Людовиком, королем Угорщини, до короля Сигізмунда. Ось зміст його посольства. |
| 19 | Retulit imprimis, quanta et quam perniciosa fuerit hactenus dissensio inter optimates et plebem regni Ungariae, foventibus illam nonnulli ex optimatibus ipsis. | Перш за все він повідомив, наскільки великим і згубним був дотепер розбрат між дворянами та народом Угорського королівства, який деякі з дворян самі заохочували. |
| 20 | Nunc autem optimates invicem omnes rediisse in gratiam et in unum omnes sentire decrevisseque jugum plebis excutere, decrevisse etiam tutelam Sermi. dni. regis Ludovici regnique ejus Mti. regiae committere; neque id ipsum confici posse commodius et rectius, nisi mutuo utriusque Mtis. conventu. | Але тепер, коли вельможі повернулися до приязні один до одного, і всі вони почувалися як одне ціле, і вирішили скинути ярмо з народу, вони також вирішили здійснювати опіку над найяснішим паном королем Людовика та королівством його королівської величності; і ця справа не могла бути здійснена більш зручно і правильно, аніж у взаємній співпраці обох маєстатів. |
| 21 | Ceterum retulit: commissarios regis Caroli scripsisse Mti. domini regis Ungariae et circa festum S. Martini in Austriam venturos, et postulasse, ut mitteret illuc Mtas. sua oratorem, cum quo negotium ipsius matrimonii conficerent. Decrevit itaque Mtas. sua oratorem eo mittere. | Крім того, він повідомив, що уповноважені короля Карла написали його величності королю Угорщини, що прибудуть до Австрії близько свята святого Мартина [11 листопада], і просили, щоб його величність послала туди свого речника, з яким вони мали б завершити справу його власного шлюбу. Тому його величність вирішив прислати до них свого речника. |
| 22 | Retulit praeterea: quod pertinacia et comminationibus instabant domini Bohemi, ut Sermus. dnus. rex Ludovicus ad regnum illud accederet, consilium quoque in hac re Mtis. regiae requirit. | Він також повідомив, що чеські пани вперто і з погрозами наполягали, щоб найясніший пан король Людовик прибув до того королівства, і в якості посередника у цій справі також вимагали його королівську величність. |
| 23 | Responsum a rege ita erat: | Відповідь короля була такою: |
| 24 | Primum libentissime audivit Mtas. sua mutuam factam esse concordiam et consensum inter dnos. regni Ungariae. Quod autem tutelam Sermi. dni. Ludovici attinet: quomodo quidem Mtas. ejus nunquam illam ambivit, cum satis illi sit negotiorum et curarum domesticarum ne foris quaerat, tamen ne hanc dominorum Ungariae benevolentiam in se oblatam rejicere et parvi pendere videretur, libenter eam tutelam acceptabit. | Спочатку він із великою радістю почув від його величності, що досягнуто взаємну згоду та порозуміння між панством Угорського королівства. Що ж до утримання опіки над найяснішим паном Людовиком: хоча насправді його величність ніколи її не домагався, бо в нього достатньо справ і турбот удома, аби не шукати їх за кордоном, але щоб не здалося, що він відкидає цю ласку, запропоновану йому угорськими панами, і неприхильний до дитини, він охоче прийняв би опіку над ним. |
| 25 | Ut autem res tranquillius et secretius conficeretur, statuit Mtas. sua ita ut illorum Dtiones. consuluerunt, convenire una cum Sermo. dno. nepote suo. | Але щоб справи вирішувалися більш спокійно та потайки, його величність вирішив так, що було б слушним порадитися стосовно їхніх володінь, найкраще разом із найяснішим паном, своїм небожем. |
| 26 | Quod Sermus. dnus. rex Ungariae nuncium ad Carolum regem causa conficiendi matrimonii Illmae. dnae. Annae mittere destinavit, probat Mtas. regia et suum quoque, uti postulat, libentissime mittet. De profectione in Bohemiam non videtur Mti. regiae, ut illis denegetur, ne quis in ipso regno tumultus oriatur. | Стосовно посла, якого найясніший пан король Угорщини відправив до короля Карла щоб доставити для одруження найсвітлішу пані Анну, його королівська величність це схвалив, і залюбки послав би, якщо б того зажадали, свого. Щодо відвідання Чехії, його величність не вважала, що в ньому слід відмовити, щоб не виникло заворушень у тому самому королівстві. |
| 27 | Jacobus Seczygniewski, orator ad cesarem Tartarorum causa firmandae pacis missus. | Якоб Сечігневський, речник, посланий до цісаря татар з метою підтвердження миру. |
Подається за виданням: Acta Tomiciana, 1855, , p. 1 – 2.
Ізабелла (, 1470 – 1524) – герцогиня міланська, герцогиня Барі, мати польської королеви Бони.
Джованна – (1478 – 1518). Прим. В. Т.
Франциск (, 1494 – 1547) – король Франції (1515 – 1547).
чий голос – Людовик разом із короною Угорщини успадкував і корону Чехії; а чеський король був одним із курфюрстів (князів-виборців), які обирали імператора Священної Римської імперії.
Франкфурт – мається на увазі Франкфурт-на-Майні.
28 травня – неточні дані. Карло був обраний римським королем 28 червня 1519 р., наприкінці травня виборчий сейм у Франкфурті тільки розпочався. Прим. В. Т.
Ієронім Бальб (, 1450? – 1535?) – церковний діяч родом із Венеції, від 1516 (?) р. – настоятель собору в Братиславі.