Подяки

Дегодюк Е.Г.

Аналіз історії рідного краю завдячує тому, що минулі покоління, перш за все українських істориків, ретельно фіксували радісні та гіркі події Слобожанщини і вони зберігаються в історичних фондах та є доступними для небайдужих до минулого рідного краю людей. До них слід віднести титанічну роботу, виконану слобожанським літописцем Д.І. Багалієм. Навіть у роки історичного забуття харківські археологи Б.А. Шрамко та Є.В. Пузаков зі своїми колегами знайшли сліди прадавніх культур на Слобожанщині, зокрема і в Лимані.

Низький уклін харківським професорам Артуру Петровичу Ярошенку і Михайлу Петровичу Полютіну, голові Харківської організації Національної Спілки письменників України Івану Перепеляку за їх сподвижницьку працю в ім’я пробудження національної свідомості українців на слобожанських землях і, в цілому, в Україні. Адже вони перебувають на тій лінії, де оскал російського шовінізму є дуже наближеним. Їхні роботи разом з історичними розвідками автора лягли в основу сучасного слобожанського осмислення історичного поступу в Україні. З них вже почалось відродження ментальності рідного краю. Незаангажований погляд на людей і події нашого краю відображено у фундаментальній праці з історії України за редакцією І. Підкови і Р. Шуста [41].

Висловлюю глибоку вдячність моїм колегам – вченим-аграріям ННЦ “Інститут ґрунтознавства і агрохімії УААН”, зокрема докторам сільськогосподарських наук професору Роману Степановичу Трускавецькому за інформаційну допомогу у написанні цієї праці та професору Анатолію Івановичу Фатєєву за його великий внесок в оцінку екологічної ситуації внаслідок техногенного забруднення в Лимані і навколо нього. Я завдячую дружбі й високому взаєморозумінню з визначним ученим і патріотом України, козаком Харківської Покровської сотні, кандидатом сільськогосподарських наук Олексієм Олексійовичем Бацулою, якого, на жаль, вже немає серед нас.

Виношу подяку за легенди рідного краю вченому секретарю Харківського історичного музею Івах Олесі Дмитрівні, людині небайдужій до історичного минулого України. Щиро вдячний своїм колегам – Гуральчук Світлані Захарівні за допомогу у пошуку літературних джерел, за редагування книги письменнику Кравчуку Петру Федоровичу, а також Буслаєвій Наталії Григорівні, Поліщук Інні Петрівні, Дітковській Марії Вікторівні за участь в оформленні роботи, моїй дружині Дегодюк Валентині Максимівні за сприяння та сину Дегодюку Станіславу Едуардовичу за допомогу у написанні цієї праці.

Я щиро вдячний проректору Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника, що в Івано-Франківську, Мирославу Дмитровичу Волощуку за допомогу в ознайомлені з роботою Бурштинської ТЕС у справі охорони навколишнього природного середовища.

Та найбільшу і неоціненну підтримку у виконанні цієї роботи я одержав від своїх земляків, перш за все від директора Зміївського краєзнавчого музею Михайла Івановича Саяного, директора Лиманської загальноосвітньої школи Віри Савелівни Костенко, колишнього головного агронома радгоспу “Лиманський”, свого однокласника, ученого агронома Василя Петровича Скубіня, учителів – Любові Валентинівни Кравченко та Клавдії Корніївни Макарової, а також висловлюю подяку довгожителю Лимана Шрамку Івану Кириловичу за живі спогади з минулого. Спілкуючись із цими людьми, я відчув наскільки зараз мої земляки переймаються історією рідного краю, і плекаю надію, що ця любов, як естафета, передаватиметься молодому поколінню лиманців, зміївчан і всього слобідського краю. І я щасливий тим, що діткнувся до його вічності і передав на розсуд читачам цю історичну розвідку. Бо хоч би де ти був і хоч би де ти жив, а наймиліший серцю рідний край.